8 жовтня 2019 року місто Київ
справа № 753/2685/18
апеляційне провадження № 22-ц/824/9920/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Головачова Я.В.,
суддів: Андрієнко А.М., Шахової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Мицик Ю.С. від 9 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про повернення банківського вкладу,
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 31 серпня 2012 року між ним та публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", (далі - АТ КБ "Приватбанк") на території Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим) укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000728309418, відповідно до умов якого, позивач розмістив грошові кошти в розмірі 4 000 доларів США на рахунку № НОМЕР_1 , який був відкритий на його ім'я у банку, на строк до 31 серпня 2013 року. У свою чергу, банк зобов'язався нараховувати та виплатити позивачу 10 % річних.
11 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про повернення банківського вкладу, яка була отримана банком 22 лютого 2016 року, проте отримав відмову у зв'язку з припиненням усіма відділеннями своєї діяльності на території АР Крим.
Посилаючись на викладене, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ КБ "Приватбанк" суму банківського вкладу в розмірі 4 000 доларів США, невиплачені відсотки за договором банківського вкладу за період з вересня 2012 року по 17 лютого 2016 року в розмірі 1 360 доларів США, три проценти річних за період з 25 лютого 2016 року по 14 лютого 2018 року в розмірі 8 571 грн. 25 коп., пеню за період з 14 лютого 2017 року по 14 лютого 2018 року в розмірі 429 грн. 32 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 9 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за банківським вкладом в розмірі 4 000 доларів США, відсотки за користування банківським вкладом в розмірі 1 360 доларів США, три проценти річних на підставі статі
625 ЦК України в розмірі 8 751 грн. 25 коп., пеню в розмірі 429 грн. 32 коп. Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 17 000 грн. Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь держави судовий збір в розмірі 2 280 грн.
У поданій апеляційній скарзі АТ КБ "Приватбанк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що позивач не надав оригіналів документів на які посилався як на докази, а отже, судове рішення ухвалено за копіями документів, доданих до позовної заяви, які не є належним доказом; строк дії договору сплив ще до окупації території АР Крим, а тому позивач мав можливість безперешкодно отримати свої кошти ще у 2014 році; судом неправильно вирішено питання щодо стягнення відсотків за договорами банківського вкладу за період з 24 лютого 2016 року по 14 лютого 2018 року в розмірі 1 360 доларів США, оскільки після припинення дії договору повинна застосовуватись відсоткова ставка "на вимогу", яка становила 1 % до 4 травні 2017 року і 0,01 % після, а тому розмір невиплачених відсотків становить 47,87 доларів США; витрати на правничу допомогу є надмірно завищені, а тому їх розмір має бути переглянутий судом апеляційної інстанції. Крім того, скаржник вказує, що у випадку задоволення позову, в резолютивній частині рішення необхідно зазначити порядок відрахування податків і зборів із стягнутої суми.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з повним дослідженням усіх обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що 31 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000728309418 "Стандарт. 12 міс.", за яким позивач передав, а банк прийняв грошові кошти в розмірі 4 000 доларів США на строк 366 днів по 31 серпня 2013 року під 10 % річних. Після внесення суми вкладу банк відкрив клієнту розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 6 вказаного договору після закінчення терміну вкладу, у випадку, якщо клієнт не заявив банку про відмову від продовження терміну, вклад автоматично вважається продовженим ще на один термін (366 днів).
Пунктом 11 договору банківського вкладу передбачено, що договір вступає в силу з дня його підписання. Дія договору припиняється з виплатою клієнту всієї суми вкладу разом з відсотками.
11 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про повернення грошових коштів.
Листом від 29 лютого 2016 року банк відмовив у поверненні грошових коштів у зв'язку із окупацією та припиненням його діяльності на території АР Крим.
Вищевказані обставини підтверджуються копією договору банківського вкладу № SAMDN25000728309418 "Стандарт. 12 міс." від 31 серпня 2012 року, копією квитанції про зарахування грошових коштів від 31 серпня 2012 року, листами банку від 16 листопада 2015 року № 20.1.0.0. 0/7-20151109/2653, від 29 лютого 2016 року № 20.1.0.0. 0/7-20160223/3961.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє банк від виконання обов'язків за укладеним договором та зазначив, що оскільки внесені позивачем грошові кошти на депозит не повернуті банком, то вимоги про отримання процентів за
користування депозитними коштами, за період з 14 лютого 2017 року по 14 лютого 2018 року по ставці 10 % річних в розмірі 1 360 доларів США, є обґрунтованими. Крім того, суд першої інстанції вказав, що на підставі частини 2 статі 625 ЦК України з відповідача підлягають стягненню 3 проценти річних в розмірі 8 751 грн. 25 коп. та відповідно до частини 5 статі 10 Закону України "Про захист прав споживачів" пеня в розмірі 429 грн. 32 коп.
Також суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 17 000 грн., що буде відповідати критерію розумності їхньої вартості.
Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до частини 1 статі 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті (пункт 2.1 Положення).
Згідно з пунктом 1.17 глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція),в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту.
Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати
клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірні" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Отже, за нормами вказаної Інструкції на квитанції повинні міститися: підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Згідно з частиною 1 статі 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до частини 5 статі 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Частиною 2 статі 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов'язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника виникає право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а на стороні банку - відповідний обов'язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов'язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).
Таким чином, установивши, що на вимогу позивача банком не була повернута сума вкладу та процентів за його користування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для стягнення цих сум з урахуванням 3 процентів річних та пені.
Проте судом допущено помилку в частині визначення періоду за який підлягають стягненню відсотки за користування вкладом та відсоткової ставки, яка підлягає застосування при їх обчисленні (за період з 24 лютого 2016 року по 14 лютого 2018 року по ставці 10 % річних, що становить 1 360 доларів США).
Так, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 просив стягнути з АТ КБ "Приватбанк" відсотки за користування вкладом за період з вересня 2012 року по 22 лютого 2016 року (застосовуючи відсоткову ставку, яка була передбачена банком: з 15 серпня 2013 року по 27 вересня 2013 року - 7 %, з 6 грудня 2014 року по 12 січня 2015 року - 11 %, з 4 серпня 2015 року по 8 вересня 2015 року - 12,5 %, з 4 серпня 2016 року по 1 вересня 2016 року - 5,5 %.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вказана позовна вимога судом задоволена правильно, проте помилково зазначено період стягнення відсотків за банківським вкладом та відсоткову ставку, що є підставою для зміни рішення в мотивувальній частині.
Стягуючи три проценти річних на підставі статі 625 ЦК України в розмірі 8 751 грн. 25 коп., суд першої інстанції також допустив помилку, оскільки вірною сумою вказаної заборгованості є 8 571 грн. 25 коп., що відповідає матеріалам справи та наведеним розрахункам з якими суд першої інстанції погодився).
Вказана описка підлягає виправлення шляхом зміни резолютивної частини судового рішення.
З урахуванням наведеного, посилання у апеляційній скарзі на необхідність стягнення відсотків за договором депозиту в розмірі 47, 87 доларів США (по ставці 1 % до 4 травня 2017 року і 0,01 % після) за період 24 лютого 2016 року по 14 лютого 2018 року є помилковими, оскільки позовні вимоги про стягнення відсотків по договору банківського вкладу за указаний період ОСОБА_1 не ставились.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав оригіналів документів на які він посилався як на докази, а отже, судове рішення ухвалено за копіями документів, які не є належним доказом, спростовуються матеріалами справи.
Так, оригінал договору банківського вкладу та оригінал квитанції про внесення грошових коштів на передбачений договором рахунок оглядалися судом першої інстанції в судовому засіданні, матеріали справи містять їх засвідчені суддею копії, що відповідає вимогам статей 95, 96 ЦПК України.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що строк дії договору сплив ще до окупації території АР Крим, а тому позивач мав можливість безперешкодно отримати свої кошти ще у 2014 році є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях, а тому відхиляються колегією суддів.
Також колегія суддів вважає, що розмір витрат позивача на правничу допомогу судом першої інстанції визначений правильно, а доводи апеляційної скарги в цій частині висновку суду не спростовують.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності зазначення в резолютивній частині рішення порядку відрахування податків і зборів зі стягнутої судом суми відносяться до порядку виконання рішення суду і не є підставою для зміни чи скасування правильного судового рішення.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково вказав період за який підлягають стягненню відсотки за договором депозиту та розмір відсоткової ставки з якої вони повинні вираховуватися, а також допустив помилку у зазначенні розміру трьох процентів річних, які підлягають стягненню на підставі статі 625 ЦК України, при цьому ухваливши по суті правильне рішення про задоволення позову. Тому мотивувальну та резолютивну частини рішення Дарницького районного суду міста Києва від 9 квітня 2019 року необхідно змінити з урахуванням висновків, сформульованих у цій постанові.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 9 квітня 2019 року змінити у мотивувальній частині, виклавши його в редакції цієї постанови.
Другий абзац резолютивної частини рішення Дарницького районного суду міста Києва від 9 квітня 2019 року змінити, виклавши його у такій редакції:
Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за банківським вкладом № SAMDN25000728309418в розмірі 4 000 доларів США; невиплачені відсотки за договором банківського вкладу за період з вересня 2012 року по 17 лютого 2016 року в розмірі 1 360 доларів США; три проценти річних за період з 25 лютого 2016 року по 14 лютого 2018 року в розмірі 8 571 грн. 25 коп.; пеню за період з 14 лютого 2017 року по 14 лютого 2018 року в розмірі 429 грн. 32 коп.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 9 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 8 жовтня 2019 року.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: А.М. Андрієнко
О.В. Шахова