07 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №355/221/19
провадження № 22-ц/824/10255/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
учасники справи: представник позивача Олейник Н.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року /суддя Коваленко К.В./
у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся з вимогами про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 33 568, 76 грн.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 77-79/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник АТ КБ «Приватбанк» Крилова О.Л. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що у підтвердження доводів позову було надано розрахунок заборгованості, заяву відповідача, тарифи, умови та правила надання банківських послуг. Натомість відповідачем не спростовано наявності заборгованості, контр розрахунку не надано, факту укладення договору як і ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, не заперечено. Зазначала, що діє презумпція правомірності правочину, кредитний договір укладено на умовах приєднання, шляхом підписання позичальником заяви. Водночас активація картки банку та користування картковим рахунком свідчать про укладення між сторонами кредитного договору та погодження позичальником із запропонованими банком умовами. Судом першої інстанції не надано належної оцінки користування позичальником кредитними коштами, частковій сплаті заборгованості.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 27.03.2014 р. ОСОБА_1 була підписана Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. /а.с. 13/
Звертаючись з позовом про стягнення заборгованості, банком вказано на те, що відповідач отримав кредит в розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав і станом на 25.12.2018 року має заборгованість у розмірі 33 568,76 грн., яка складається з 5 134,49 грн. - тіло кредиту; 11 924,18 грн. - відсотків за користуванням кредитом; 14435,39 грн. - пені, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1574,70 грн. - штраф (процентна складова).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 76 ЦПК України, про те, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Досліджуючи матеріали справи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що витяг з умов та правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника а тому не доведено, що під час підписання заяви ОСОБА_1 був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг, не надано доказів, що платіжна картка була видана відповідачу, відсутні дані щодо типу, строку дії картки, докази зарахування кредитних коштів на картку, відкриття рахунку на ім'я відповідача, виписки по рахунку, а наданий розрахунок не є належним та допустимим доказом, оскільки по суті є калькуляцією та не підтверджує факту проведення операцій.
Доводи апеляційної скарги, про те, що судом першої інстанції не взято до уваги використання кредитних коштів відповідачем, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апелянтом причин, що об'єктивно не залежали від нього, для подання нових доказів до суду апеляційної інстанції, не вказано, у зв'язку з чим відсутні підстави для прийняття нових доказів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі.
Оскільки виписка по рахунку ОСОБА_1 була долучена до апеляційної скарги, в суді першої інстанції не була предметом розгляду, колегією суддів вона не приймається як новий доказ.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року - залишити без задоволення.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: