справа №752/7223/19 головуючий у суді І інстанції: Плахотнюк К.Г.
провадження №22-ц/824/12336/2019 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
08 жовтня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Сліпченка О.І., Гуля В.В.,
секретар судового засідання: Спеней О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У квітні2019 рокуОСОБА_1 звернувся до суду із позовомдо товариства з обмеженою відповідальністю « ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі ввиконавчого напису, що зареєстрований в реєстрі зха № 387 від 14.03.219 року, вчинений приватним нотаріусом Київсткого міського нотаріального округу Апатенко М.А..
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису за реєстраційним номером №387, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко Мариною Анатоліївною від 14 березня 2019 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю « ЕС.ДІ.СІ.ГРУП».
Не погодившись із вказаним судовим рішенням ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та не відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просило ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви. Вказує, що в заяві про забезпечення позову не зазначено яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Крім того, зазначає, що в ухвалі суду неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, а саме: в резолютивній частині ухвали зазначено, що позивач є стягувачем, а третя особа боржником, проте, на момент винесення вказаного судового рішення такого виконавчого провадження не існує.
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи безпідставними та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Третя особа відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надала.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що зазначений заявником спосіб забезпечення позову у вигляду зупинення стягнення на нерухоме майно є таким, що створить умови для виконання судового рішення ухваленого за заявленими позовними вимогами, у випадку задоволення їх судом.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
При цьому відповідно до частин 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. Тобто, чинним законодавством передбачено такий вид забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову
Встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації про виконавче провадження від 08.04.2019 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Телявським А.М. 27.03.2019 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису, а також звернуто стягнення на майно боржника. Крім того Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського А.М. від 01.04.2019 року накладено арешт на майно боржника (а.с. 16-29).
Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, і доходить висновку про співмірність заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Суд апеляційної інстанції вважає, що при вирішенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, урахував предмет позову, і дотримався принципу співмірності.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам, оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог.
Встановлено, що між сторонами дійсно існує спір про правильність вчинення виконавчого напису нотаріуса щодо нерухомого майна.
Суд апеляційної інстанції вважає, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що існують обставини, що підтверджують ймовірність ускладнення виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено.
Крім того, забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може продати, знищити чи знецінити майно, тощо.
Доводи апеляційної скарги про те, що в заяві про забезпечення позову не зазначено яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, відхиляються апеляційним судом, оскільки позивач у своїй заяві навів обґрунтовані доводи для вжиття заходів забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що в ухвалі суду неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, а саме: в резолютивній частині ухвали зазначено, що позивач є стягувачем, а третя особа боржником, проте, на момент винесення вказаного судового рішення такого виконавчого провадження не існує, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до статті 157 ЦПК України судове рішення має відповідати вимогам виконавчого документу.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу про те, що невжиття заходів забезпечення позову призвело б до втрати позивачем права власності на квартиру, оскільки позивачем достатньо обґрунтовано припущення, що його майно може бути відчужено на торгах 06.05.2019 року.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «09» жовтня 2019 року.
Головуючий суддяЛ.П. Сушко
СуддіО.І. Сліпченко В.В. Гуль