№ справи: 369/8038/2017
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5505/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Дубас Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
03 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.
при секретарі - Шепель К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз-7», Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоінбудсервіс» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року,
встановив:
у липні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 183 788 грн., що становить вартість відновлювального ремонту належної їй квартири АДРЕСА_1 , відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та розподілити судові витрати, посилаючись на те, що шкода їй була завдана в результаті залиття належної її квартири з вини власника кв. №11 в тому ж будинку - ОСОБА_2 .
Рішенням Києво-Святошинського районного Київської області від 28 грудня 2018 року в задоволенні позову було відмовлено.
Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року було вирішено питання про судові витрати - стягнуто з позивача на користь відповідача 24 500 грн. витрат на правничу допомогу та 6 000 грн. судового збору.
Не погоджуючись із рішеннями, представник позивача - ОСОБА_4 подав апеляційні скарги, в якій просить рішення суду та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги на рішення суду, представник відповідача - ОСОБА_9 просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , представника ОСОБА_2 - ОСОБА_9 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалася на те, що їй належить кв. АДРЕСА_1 . З вини відповідача ОСОБА_2 , який є власником кв. №11 в тому ж будинку , яка розташована поверхом вище, 01.05.2017 сталось залиття, в результаті якого було ушкоджено оздоблення та дверна коробка в належній її квартирі. Вартість відновлювального ремонту становить 183 788 грн., яку вона просить стягнути з відповідача. Також позивач просить стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., посилаючись на те, що вона зазнала душевних страждань в результаті завдання їй збитків, порушено звичний спосіб життя її сім'ї.
Рішенням Києво-Святошинського районного Київської області від 28 грудня 2018 року в задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Акт про залиття від 05.05.2017 складений без дотримання вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, оскільки Акт складений на бланку, затвердженому директором ТОВ «Зараз», хоча виконавцем житлово-комунальних послуг є ТОВ «Зараз-7». Крім того, в Акті відсутні відомості про присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної особи. Також в Акті відсутній висновок щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття, а тільки зазначено, що залиття сталось з вини вище розташованої квартири, відповідна квартира знаходилась в оренді у ОСОБА_3 .
Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки він не відповідає встановленим по справі обставинам.
Як видно з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 належить квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 17.01.2003 та Договору дарування від 25.02.2003. Відповідач є власником кв. №11 відповідно до Свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 07.09.2010. В ніч з 30.04.2017 на 01.05.2017 близько 04.00 сталось залиття, в результаті якого було ушкоджено оздоблення належної позивачу квартири.
На підтвердження факту залиття позивачем було надано Акт №12 від 05.05.2017, складений комісією з числа працівників ТОВ «Зараз-7». Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Той факт, що в графі затвердження не було вказано точну назву організації - ТОВ «Зараз-7», яке є управителем будинку та здійснює надання житлово-комунальних послуг мешканцям будинку АДРЕСА_4 , не тягне за собою визнання його неналежним доказом по справі.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції було з'ясовано, що саме ТОВ «Зараз-7» надає житлово-комунальні послуги мешканцям будинку, в якому проживають сторони по справі (а/с 71 т. 1). Представник відповідача ОСОБА_9 подавав адвокатський запит з приводу водопостачання до вказаного будинку саме до ТОВ «Зараз-7» (а/с 195 т. 1). ТОВ «Зараз» здійснювало обслуговування будинків ЖК «Чайка» до лютого 2016 року, коли було утворено мережу товариств: ТОВ «Зараз-1» - ТОВ «Зараз-10», які визначені управителями всіх будинків в ЖК «Чайка».
При подачі позовної заяви в суд першої інстанції позивачем було заявлено клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_10 , який працює слюсарем-сантехніком в ТОВ «Зараз-7» та в складі комісії брав участь у складанні Акту про залиття від 05.05.2017. Вказаний свідок безпосередньо був в квартирі ОСОБА_2 на час події і встановив причину витікання води, однак судом першої інстанції клопотання про допит вказаного свідка вирішено не було.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_10 був допитаний в якості свідка та підтвердив обставини, викладені в Акті про залиття від 05.05.2017.
Тобто, наданий позивачами акт за формою та змістом відповідає встановленій формі, не суперечить іншим доказам у справі, а наведені в ньому дані відповідачем не спростовані.
Відповідно до ст. 151 ЖК Української РСР та ст. 322 ЦК України тягар утримання майна, тобто обов'язок здійснювати за свій рахунок поточний та капітальний ремонти квартири, лежить на власнику квартири. Отже, власник житла зобов'язаний забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартири, при наявності несправностей вживати заходів щодо їх усунення.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.
Як роз'яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Вину у завданні шкоди позивачу внаслідок залиття належної їй квартири відповідач належними та допустимими доказами не спростував.
Також не може бути підставою для звільнення відповідача
ОСОБА_2 від цивільно-правової відповідальності за нанесену позивачу шкоду, той факт, що станом на 01.05.2017 квартира перебулава в оренді у ОСОБА_3 , оскільки відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. В Договорі оренди жилого приміщення, укладеного 10.09.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо належної йому квартири
АДРЕСА_5 передбачено покладення відповідальності на орендатора лише щодо відшкодування матеріального збитку орендованому приміщенню. В п. 18 цього ж Договору передбачено, що орендодавець за свій рахунок та своїми силами усуває наслідки аварій та пошкоджень комунікацій, що трапились в квартирі не з вини орендатора (а/с 119 т. 1).
Згідно чч. 1 і 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини гарантує право на справедливий судовий розгляд.
В абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При розгляді справи в суді першої інстанції представник відповідача - ОСОБА_9 04.06.2018 року подав клопотання про призначення по справі будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої просив поставити питання про встановлення вартості матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири №8, розташованої в корпусі АДРЕСА_7 .
Факт подачі такого клопотання представником відповідача та без поставлення на дослідження питання про причини залиття, свідчить про те, що відповідач визнає як факт залиття, так і його причину.
При проведенні експертизи експертом було досліджено та взято за основу Акт про залиття від 05.05.2017 щодо визначення обсягу та характеру пошкоджень в належній позивачу квартирі.
За результатами проведення експертизи експертом було визначено вартість ремонтно-відновлювальних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди) для усунення наслідків залиття квартири №8 , яка АДРЕСА_4 , згідно даних візуально-інструментального обстеження, в цінах станом на 01.05.2017, становить 104 683 грн. 20 коп. Заперечень щодо даного Висновку експерта від представника відповідача не надходило.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідальність за нанесену ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду в результаті залиття належної їй квартири має бути покладена на ОСОБА_2 , як власника квартири, через неналежний стан сантехнічного обладнання в якій відбулось залиття.
За змістом ч. 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір моральної шкоди на користь позивача колегія суддів визначає з урахуванням положень ст. 23 ЦК України. Відповідно до цієї статті особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
З урахуванням обставин справи, тривалості часу, протягом якого позивачі вживають заходи для відновлення своїх порушених прав, вимушеності змін їх звичного образу життя, колегія вважає справедливим розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача в розмірі 10 000 грн.
Судові витрати по справі колегія суддів розподіляє з дотриманням вимог ст. 141 ЦПК України.
При подачі позовної заяви до суду першої інстанції та апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, позивачем було сплачено судовий збір в загальній сумі 8 845 грн. З урахуванням пропорційності відповідно до частини задоволених вимог (57 %) на користь позивача має бути стягнуто 5 041 грн. 65 коп. Враховуючи, що представником відповідача було сплачено вартість проведення товарознавчої експертизи в суді першої інстанції - 6 000 грн., на користь позивача шляхом взаємозаліку має бути стягнуто з позивача 959 грн.
Відповідно до 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а витрати на правничу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, колегія суддів звертає увагу на те, що інтереси як позивача, так і відповідача в судах першої та апеляційної інстанцій, представляли адвокати, у зв'язку з чим сторони понесли витрати на професійну правничу допомогу. Оскільки за наслідками розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_12 . В було задоволено частково (57%), підстави для розподілу вказаних судових витрат між сторонами відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення - про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 104 683 грн. 20 коп. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 959 грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 08 жовтня 2019 року.
Головуючий
Судді