Справа № 752/2965/19 Головуючий у суді першої інстанції: Хоменко В.С.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8828/2019 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
30 вересня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Мостової Г.І., Панченка М.М.
Секретаря судового засідання Маличівській Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -
У лютому 2019 року ОСОБА_2 до подання позовної заяви з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, звернулась в суд із заявою про забезпечення позову, в якій просила суд накласти арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено.
Накладено арешт на наступне нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), а саме:
11/30 частини підземного автопаркінгу на 6 машиномісць (вбудоване приміщення №01), загальна площа: 291,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 95681312104;
приміщення спортивного залу (вбудоване приміщення №105), загальна площа: 297,1 кв.м., що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 23172312104;
квартира №103 , загальною площею: 111,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
квартира № 213, загальною площею : 238,4 кв.м . , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
багатофункціональна будівля, загальною площею: 4 597,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 191388412104.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, заінтересована особа ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити, мотивуючи тим, що ухвала суду постановлена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не з'ясовано та не надано належної оцінки обставинам, які мають бути встановлені судом при вирішені питання про вжиття заходів забезпечення позову, зокрема не з'ясовано чи дійсно між сторонами виник спір. Також судом першої інстанції було неповно проаналізовано докази, які містяться в матеріалах справи, помилково прийнято докази позивача, як належні та допустимі докази, в результаті чого зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам. Судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення були проігноровані норми статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». До того ж, не враховано, що позивачем не наведено достатніх та належних доказів чи фактичних обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову по відношенню до позивача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у зв'язку із чим було винесене незаконне та необгрунтоване судове рішення. Вважає, що вжитий судом вид забезпечення позову не відповідає заявленим вимогам позивача, при цьому судом першої інстанції порушено принцип співмірності.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник заявника - ОСОБА_3 просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судове рішення першої інстанції без змін, посилаючись на те, що надані заявником докази є достатніми для підтвердження факту належності нерухомого майна ОСОБА_1 , а також його наміру відчужити це майно, а тому невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, з чим погодився і Голосіївський районний суд міста Києва, постановляючи ухвалу про забезпечення позову.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги. Представник заявника ОСОБА_3 . - заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Із направлених до суду апеляційної інстанції матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_2 має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики від 30 квітня 2009 року, з урахуванням відсотків за користування позикою, передбачених договором та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, що станом на 28 січня 2018 року, складає суму 394 409,74 долари США.
До матеріалів заяви долучила копію договору позики від 30 квітня 2009 року, укладеного між OMEGA EUROPEAN LLC , як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, за умовами якого позикодавець OMEGA EUROPEAN LLC перерахував на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 125 627,00 (сто двадцять п'ять тисяч, шістсот двадцять сім) доларів США 00 центів, які останній зобов'язався повернути до 30 квітня 2018 року та сплатити відсотки за користування позикою у розмірі 23% річних, що нараховуються починаючи з 30 квітня 2009 року (а.с. 33-35-а том 1).
Договір про відступлення права вимоги від 28 січня 2019 року між OMEGA EUROPEAN LLC та ОСОБА_2 , відповідно до умов якого ОСОБА_2 , як новий кредитор, набула право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики від 30 квітня 2009 року (а.с. 36-38-а том 1).
У поданій заяві про забезпечення позову просила накласти арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , обґрунтовуючи доводи заяви тим, що загальна сума заборгованості позичальника перед новим кредитором становить суму 394 409,74 долари США, що еквівалентно до офіційного курсу НБУ станом 08 лютого 2019 року 10 633 010,50 грн.. Із загальнодоступних веб-сайтів, на яких розміщуються оголошення з купівлі-продажу товарів (майна), заявнику стало відомо, що позичальник ОСОБА_1 намагається продати нерухоме майно, що належить йому на праві приватної власності, а тому з метою запобігання настання обставин, які унеможливлять виконання судового рішення у майбутньому, у випадку задоволення позовних вимог, з якими має намір звернутися до суду заявник, просила вжити заходи забезпечення позову.
Належність на праві власності ОСОБА_1 нерухомого майна заявник підтвердила інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вартість цього майна визначено на підставі звітів про незалежну оцінку майна (а.с. 55-а-243 том 1).
Так, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що позичальнику ОСОБА_1 на праві приватної власності належить наступне нерухоме майно: 11/30 частини підземного автопаркінгу на 6 машиномісць (вбудоване приміщення №01), загальна площа: 291,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 95681312104; приміщення спортивного залу (вбудоване приміщення №105), загальна площа: 297,1 кв.м., що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 23172312104; квартира №103 , загальною площею: 111,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира № 213, загальною площею : 238,4 кв.м . , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; багатофункціональна будівля, загальною площею: 4 597,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 191388412104 (а.с. 39-54 том 1).
Відповідно до звітів про незалежну оцінку майна, проведених суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «РМ Консалтинг», з датою оцінки майна станом на 05 лютого 2019 року, без урахування податку на додану вартість, ринкова вартість 11/30 частини підземного автопаркінгу на 6 машиномісць (вбудоване приміщення №01), загальна площа: 291,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 255 657,00 грн.;
ринкова вартість приміщення спортивного залу (вбудоване приміщення №105), загальна площа: 297,1 кв.м., що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 - 1 657 521,00 грн;
ринкова вартість квартири №103, загальною площею: 111,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - 1 097 513,00 грн.;
ринкова вартість квартири № 213, загальною площею: 238,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - 1 659 264,00 грн.;
ринкова вартість багатофункціональної будівлі, загальною площею: 4 597,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - 2 923 883,00 грн.
За загальним підсумком визначена вартість об'єктів нерухомого майна становить розмір 7 593 838,00 грн.
Долучений до заяви про забезпечення скріншот з сайту «продаж» підтверджує намір позичальника відчужити належне йому на праві власності нерухоме майно (а.с. 17-31 том 1).
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що накладення арешту на майно відповідача є співмірним заходом забезпечення позову ОСОБА_2 , з яким воно має намір звернутися до суду. Невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Перевіряючи додержання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при вирішенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, колегія суддів виходить з такого.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем (ами) дій, спрямованих на відчуження майна, чи підготовчі дії до його реалізації.
З метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача (ів) на час судового розгляду позову майнового характеру суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб - п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Встановивши при розгляді заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, що між сторонами дійсно виник спір, з'ясувавши обсяг позовних вимог, поведінку боржника ОСОБА_1 , яка підтверджує наявність обставин, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може істотно утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона має намір звернутись до суду, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на п'ять об'єктів нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 ..
Колегія суддів вважає обґрунтованими підстави та мотиви ухвали суду першої інстанції для вжиття заходів забезпечення позову майнового характеру шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, і відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що оскаржувана ухвала в цій частині постановлена без належної оцінки наданих заявником доказів та їх належного обґрунтування.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині неврахування судом першої інстанції Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яким визначено, що замовником оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з частиною 4 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
За змістом частини 1 статті 10 і частини 1 статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім.
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.
Із наданих заявником звітів про незалежну оцінку майна вбачається, що замовник ОСОБА_2 для вирішення майнового спору звернулась до суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «РМ Консалтинг» з метою визначення ринкової власності нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_1 Описані дії суб'єкта оціночної діяльності у звітах свідчать про те, що при визначені вартості об'єктів оцінки нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , оцінювач застосував порівняльний підхід оцінки майна, який передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки. Вказаний письмовий доказ долучено заявником на підтвердження співмірності вартості нерухомого майно до загальної суми заборгованості боржника за договором позики з метою вжиття заходів до забезпечення позову, а тому не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 09 жовтня 2019 року.
Головуючий
Судді: