30 вересня 2019 року м. Київ
Справа №752/13605/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/11416/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
секретар Луговий Р.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Чередніченко Н.П. 21 червня 2019 року в м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,
В липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним, а також стягнути із відповідача на його користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подачі позову і до повноліття дитини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вони із відповідачем з 06 листопада 2009 року перебувають в зареєстрованому шлюбі та ним було подано до суду позов про розірвання шлюбу, оскільки, шлюбно-сімейні стосунки між ними не склались. Позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач повністю опікується малолітньою донькою, займається її утриманням та вихованням. Відповідач зареєстрована в м. Чернігові, проживає окремо від них з донькою, та в м. Києві орендує квартиру. Позивач зазначає, що вони із відповідачем не дійшли згоди щодо місця проживання їх спільної дитини, однак, проживання дитини з ним буде повністю відповідати її інтересам. Позивач зазначає, що він офіційно працює, має стабільний заробіток, його графік роботи дозволяє відводити та забирати дитину зі школи, яка знаходиться неподалік від місця їх спільного проживання. Враховуючи те, що відповідач має невеликий дохід, у неї відсутня у м. Києві власна квартира, остання, постійно вдається до фізичного та психологічного насилля, а також не приділяє достатньої уваги доньці, вдаючись до постійних між ним та нею сварок, позивач вважає, що на даний час доцільним буде встановлення місця проживання дитини із ним та стягнення на його користь аліментів з відповідача на утримання дитини, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.
В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із нею, а також стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подачі позову і до повноліття дитини.
В обґрунтування зустрічного позову вказувала на те, що вони 06 листопада 2009 року зареєстрували з відповідачем шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 . З вересня 2009 року вони із відповідачем проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , однак, із 25 червня 2018 року з незрозумілих їй причин відповідач почав вчиняти сімейні сварки та домашнє насильство відносно неї, в зв'язку з чим вона вимушена була переїхати в орендоване житло за адресою: АДРЕСА_2 , в якій наявні всі необхідні умови для проживання малолітньої дитини. Зазначала, що вона має постійне місце роботи в ТОВ «Гімназія «Наше майбутнє», отримує офіційну заробітну плату, а також має додатковий дохід за цивільно-правовим договором від 02 серпня 2018 року, з надання послуг класичного загального масажу. На підставі викладеного просила визначити місце проживання їх малолітньої доньки разом із нею, оскільки проживання дитини саме з матір'ю є для дитини більш прийнятним, виняткові обставин, які б давали підстави для розлучення дитини з матір'ю відсутні, при цьому просила врахувати також і те, що відповідач хоча і має постійний заробіток, однак, схильний до насильства в сім'ї, що може негативно вплинути на виховання малолітньої доньки.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем його проживання: АДРЕСА_3 .
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто за первісним позовом із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 704, 80 грн.
Залишено за первісним позовом судовий збір в сумі 704, грн за ОСОБА_2 по фактично понесеному.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - відмовлено.
Судовий збір за зустрічним позовом залишено за ОСОБА_1 по фактично понесеному.
При ухвалені вказаного рішення суд виходив з характеристик обох батьків, їх матеріального стану, забезпеченості житлом, моральних якостей, відношення до дитини, психологічних висновків фахівців, відношення самої дитини до кожного з батьків, тому вважав за доцільне місце проживання малолітньої ОСОБА_3 визначити з її батьком - позивачем за первісним позовом. Однак, суд звернув увагу обох сторін на те, що для гармонійного та повноцінного розвитку дитини участь обох батьків у вихованні доньки є важливою, та, останніми, як батьками малолітньої дитини, в свою чергу, слід налагодити відносини між собою з метою досягнення належного спільного виховання доньки.
З огляду на положення ст.ст. 180-182 СК України, суд вважав також за необхідне задовольнити первісні позовні вимоги і в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки з матері на користь батька, з яким визначено місце проживання дитини.
Не погодилась із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , нею подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність рішення, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставини, що мають значення для справи. Так, відповідач вказує на те, що судом не враховані обставини вчинення насильства в сім'ї з боку позивача та безпідставність тверджень останнього щодо вчинення насильства нею, оскільки надана довідка від травматолога не може жодним чином свідчити про дійсність тілесних ушкоджень у останнього. Також вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що батько дитини відмовився від виконання розпорядження Служби у справах дітей про порядок зустрічей. Зазначає, що судом першої інстанції невірно зазначено що власників квартири де наразі проживає дитини всього два, так як відповідно до свідоцтва про право власності на житло власників чотири. Також вказує на те, що думка дитини не може бути врахована та покладена в основу рішення, а тому посилання суду першої інстанції виключно на прихильність дитини до батька та його родини (бабусі) не може бути єдиним обґрунтуванням судового рішення. Твердження суду першої інстанції, що маються обставини, за яких дитині краще проживати з батьком, ніж з матір'ю не є доведені, так як і не має підстав вважати, що дитині гірше проживати з матір'ю, ніж з батьком.
На підставі викладеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені первісного позову відмовити в повному обсязі та задовольнити зустрічний позов.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Циганкова І.І. вказує на те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції є законним та справедливим.
Враховуючи викладене просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2019 року залишити без змін.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Позняков П.В. підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просили про задоволення заявлених ними вимог.
Позивач ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації свого представника в судове засідання не направили, в листі від 16 вересня 2019 року просили розглянути справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 06 листопада 2009 року, який був зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис за №852, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (т. 1 а.с.11) .
Сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, серія НОМЕР_1 від 14 квітня 2010 року (а.с.12,34,61).
Малолітня ОСОБА_3 з народження зареєстрована та проживає разом з батьком - позивачем у справі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними Реєстру територіальної громади м. Києва (т.1 а.с.13-14). Позивач є одним із співвласників вказаної квартири (т.1 а.с.20).
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована у м. Чернігові, проте проживає у м. Києві, на підставі договору оренди від 01 серпня 2018 року в її користування перебувала однокімнатна квартира по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.62-64), а з 01 жовтня 2018 року на підставі договору оренди відповідач користується квартирою за адресою: АДРЕСА_4 , договір укладений на 2 роки (т.1 а.с.156-158).
Позивач ОСОБА_2 офіційно працює в ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», займає посаду інженера з комп'ютерних систем, має стабільний дохід, характеризується позитивно (т. 1 а.с.15,16,127,171,172).
Відповідач ОСОБА_1 також офіційно працює, вона є медсестрою в ТОВ «Гімназія «Наше майбутнє», має офіційний дохід, за місцем роботи характеризується позитивно. Крім того, відповідач отримує дохід за цивільно-правовими угодами за надані послуги (т. 1 а.с.38-40,50-51,65-67,77-79,202,203-213).
Дитина ОСОБА_3 навчається в ліцеї «Голосіївський» №241 м. Києва та відвідує позакласні гуртки, зокрема, образотворчого мистецтва, вокальний, хореографічний. Характеризується дитини позитивно, має хороший розумовий розвиток, широкий кругозір, багатий словниковий запас. ОСОБА_3 своєчасно приходить до школи, не пропускає заняття без поважних причин, завжди охайна та має в наявності потрібне для уроків шкільне приладдя. Дитина спокійна, врівноважена (т.1 а.с.94,126).
Відповідно до листа КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Голосіївського району м. Києва від 13 червня 2018 року, ОСОБА_3 спостерігається в амбулаторії, та на прийоми до лікаря-педіатра дитину супроводжує переважно бабуся та батько, інколи дівчинка приходить із матір'ю. Батько дитини ОСОБА_2 у травні 2018 року перебував із дитиною на лікарняному по її догляду. Востаннє дитина зверталась до лікаря 31 травня 2018 року з мамою ОСОБА_1 (т. 1 а.с.21).
Матеріали справи містять копії судових рішень постановлених в період червень-липень 2018 року, якими матеріали про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, були повернуті на дооформлення у зв'язку з відсутністю в протоколах чіткового посилання на форму домашнього насильства (т.1 а.с.43-49,70-76). Постановами Голосіївського районного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (т.1 а.с.216-223). Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 серпня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (т.1 а.с.109-110).
Крім того, в матеріалах справи містяться дані про звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів щодо вчинення ОСОБА_1 насильства в сім'ї та завдання тілесних ушкоджень. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю складу правопорушення. Відкрите кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування (т.1 а.с.98-101, 128,173).
Відповідно до Висновку комісії з питань захисту прав дитини Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 28 вересня 2018 року №100-15608, малолітня дитина ОСОБА_3 проживає разом із батьком ОСОБА_2 , бабусею ОСОБА_7 , дідусем ОСОБА_8 , прадідусем ОСОБА_9 в трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина проживає в окремій кімнаті, в якій наявні всі необхідні для дитини меблі, іграшки відповідно до віку та одяг. З ОСОБА_2 постійно проводились профілактично-роз'яснювальні роботи та станом на 31 липня 2018 року, заяв та скарг в цілому на нього не надходило. ОСОБА_1 характеризується незадовільно. Неодноразово та безпідставно викликала державні служби, конфліктує та продовжує безпричинно провокувати та створювати конфліктні ситуації з чоловіком та мешканцями квартири.
На підставі всебічно з'ясованих обставин, Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування) вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , 2010 року народження разом з батьком ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 133-136).
Відповідно до висновку психологічного обстеження №20 від 29 січня 2019 року складеним Міським центром дитини, у ОСОБА_3 присутні позитивні та дружні взаємовідносини між нею та бабусею, визначена активна участь з боку батька та бабусі, у ОСОБА_3 існує дистанція та напружені взаємовідносини через залучення дитини у конфлікт між дорослими. Для повноцінного психологічного розвитку ОСОБА_3 рекомендовано визначити стабільне місце проживання з тим із батьків, який задовольняє її фізіологічні та психічні потреби, а також створює безпечне середовище для її навчання (т. 2 а.с. 2-5).
Відповідно до розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації №77 від 14 лютого 2019 року, було визначено порядок зустрічей ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , до вирішення даного спору в суді (т. 2 а.с. 30).
Відповідач ОСОБА_1 зазначала, що позивачем визначений графік порушується. Позивач визнав вказану обставину, посилаючись на відсутність згоди дитини.
На стадії розгляду справи судом першої інстанції, в судовому засіданні була заслухана думка дитини ОСОБА_3 , яка висловила бажання залишитись з батьком, вказавши, що на її думку мама її не дуже любить.
Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року була ратифікована Конвенція ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 цієї Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
В силу ст. 9 Конвенції Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно зі ст. 12 Конвенції Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Положеннями ч.ч.1,2 ст. 27 Конвенції визначено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Крім того, виходячи з положень ст.ст.157,180,181 СК України той з батьків хто проживає окремо зобов'язаний так само брати учать у вихованні та утриманні дитини, як і той хто проживає з дітьми, останній до того ж не має права перешкоджати у такій участі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З наведених обставин справи вбачається, що сторони у справі є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на даний час дитина досягла віку 9 років. Дитина навчається у школі, має хороший розумовий розвиток.
До липня 2018 року сторони у справі проживали спільно за місцем реєстрації позивача і, відповідно, здійснювали спільне виховання дитини. А отже протягом цього часу, який становить 8 років, у дитини формувались відносини з кожним з батьків. У зв'язку з цим не можна погодитись з твердженням сторони позивача про те, що саме протягом окремого проживання, період якого становить близько року, внаслідок впливу позивача та бабусі у дитини сформувалось негативне ставлення до матері.
В період часу червень-липень 2018 року стосунки сторін значно погіршились, про що свідчать їх численні звернення до правоохоронних органів. Разом з тим, обставини вчинення насильства в сім'ї переважно не були доведеними, а їх взаємний характер свідчить про неприязні відносини між батьками. Але вказані обставини не впливають на вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини, так як в жодному із звернень не вказується про вчинення будь-якого насильства відносно дитини.
З липня 2018 року сторони проживають окремо, дитина залишись проживати разом з батьком. Останнім, створені всі умови для проживання доньки, він здійснює опіку над дитиною, доглядає доньку, утримує та піклується її здоров'ям. Сам по собі факт проживання дитини на даний період часу з позивачем не є достатньою підставою для визначення місця проживання дитини з батьком, тому судом мають бути враховані всі обставини.
Матеріалами справи підтверджується, що кожен з батьків має постійне місце роботи, стабільний дохід, задовільний стан здоров'я, тобто кожен з них має можливість забезпечити дитині належні умови життя, розвитку і виховання.
Та обставина, що судом першої інстанції невірно зазначено що власників квартири де наразі проживає дитина всього два, так як відповідно до свідоцтва про право власності на житло власників чотири, не впливає на перевірку висновків суду першої інстанції щодо визначення місця проживання дитини. А отже вказані доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що всі міжнародно-правові акти щодо прав дитини будуються за принципом першочергового врахування інтересів дитини. Судом першої інстанції враховані зазначені принципи, вірно вказано на те, що у матері малолітньої дитини не має бути переваг перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, з огляду на рівність прав обох батьків щодо дитини. Сімейне законодавство не виключає визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком незалежно від віку дитини, якщо маються обставини, за яких дитині краще проживати з батьком, ніж з матір'ю. З огляду на те, що дитиною виражена особиста прихильність до батька, який належним чином виконує батьківські обов'язки, вік дитини та стан її здоров'я не перешкоджають такому визначенню порядку проживання, обґрунтованим вбачається визначення місця проживання дитини разом з батьком.
Також колегія суддів звертає увагу, що дитина залишилась проживати у звичному для неї середовищі, крім батька за нею здійснюють догляд бабуся і дід, тобто такий порядок проживання не призведе до додаткового психологічного навантаження на неї, що свідчить про врахування, перш за все, інтересів дитини.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що думка дитини не може бути покладена в основу рішення суду і будити єдиним обґрунтуванням, оскільки в основу рішення покладений аналіз всіх обставин життя сторін у справі, а думка дитини має бути врахована, так як вона в силу свого віку і розвитку вже змогла її висловити і обґрунтувати.
Найкращі інтереси дитини не співпадають з інтересами батька або матері, за винятком і настільки, наскільки вони неминуче мають спільні різноманітні критерії оцінки, пов'язані з індивідуальною особистістю дитини, загальною та конкретною ситуацією.
Висловлені в апеляційній скарзі та судовому засіданні доводи відповідача зводяться до негативної характеристики батька та бабусі, власних негативних відносин з ними, проте вже тривалий час дитина залишається проживати разом з ними, окремо від матері, зустрічі з якою мають несистематичний характер. В ході розгляду справи відповідачем не доведені обставини, які б свідчили про здійснення позивачем неналежного догляду чи виховання дитини, або обставини які б давали підстави стверджувати, що проживання дитини з матір'ю буде для неї кращим, з огляду на запропоновану зміну місця проживання і навчання, а також наявність недостатньо близьких відносин.
Слід погодитись і з висновком суду, що в даній справі мова не йде про розлучення матері з дитиною, мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
Крім того, виходячи з положень ст.ст. 157,181 СК України, той з батьків хто проживає окремо зобов'язаний так само брати учать у вихованні та утриманні дитини, як і той хто проживає з дітьми, останній до того ж не має права перешкоджати у такому спілкуванні. А отже при визначенні місця проживання дітей з батьком, мати не позбавляється можливості спілкування з дитиною та участі у її вихованні та утриманні. Сторонами у справі визнані обставини недодержання визначеного органом опіки та піклування графіку зустрічей матері з дитиною, проте зазначаються різні тому причини, позивач вказує на відсутність згоди дитини та порушення графіку самою матір'ю, відповідач вказує на вчинення перешкод позивачем. Проте, ці доводи сторін не підтверджуються належними та допустимими доказами у справі. До того ж, у даній справі не були предметом розгляду питання визначення порядку спілкування матері з дитиною, а отже вказане питання виходить за межі заявлених позовних вимог.
Враховуючи відсутність даних, про здійснення відповідачем витрат на утримання дитини обґрунтованим вбачається і висновок суду про стягнення аліментів на користь позивача у розмірі ј частини від всіх видів заробітку.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції дана вірна оцінка наданим сторонами доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об'єктивно з'ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 07 жовтня 2019 року.