30 вересня 2019 року м. Київ
Справа №752/22110/17
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7125/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
секретар Луговий Р.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Колдіної О.О. 16 листопада 2018 року у м. Києві, дата складання повного тексту судового рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
У жовтні 2017 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 6000,00 грн щомісячно, починаючи з 01 січня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони є батьками двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , 2004 року народження, та доньки ОСОБА_4 , 2009 року народження. Діти на даний час проживають з матір'ю, всі обов'язки по утриманню та вихованню дітей покладені на неї. Батько дітей, починаючи з 01 січня 2017 року, не надає матеріальну допомогу на утримання дітей, в зв'язку з чим позивач просила суд стягнути аліменти з відповідача у судовому порядку.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1500,00 грн на кожну дитину, щомісяця, починаючи стягнення з моменту звернення до суду 27 жовтня 2017 року та до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано суду доказів, які б обґрунтовували вимоги щодо стягнення з відповідача аліментів в розмірі по 3000,00 грн щомісячно на кожну дитину, та відсутні докази того, що позивачем вживались заходи щодо одержання аліментів з відповідача, але аліменти позивачем не отримано у зв'язку з ухиленням останнього від їх оплати.
Не погодилась із рішенням суду позивач ОСОБА_1 , нею подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення, як такого що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи. Вказує на те, що ОСОБА_2 , є керівником юридичної особи, де одночасно володіє 100 % статутного капіталу, протягом 2017-2018 років відповідач не менше 4 разів виїжджав за кордон, зокрема, до Ізраїлю та країн Європейського союзу. На даний момент він є громадянином Ізраїлю, там проживає та працює асистентом стоматолога. Зазначені обставини свідчать про те, що майновий стан відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн на кожну дитину, а тому суд не дослідив обставини звернення щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. Також вказує на те, що нею було надано докази на підтвердження витрат на дітей, проте суд не надав оцінки зазначеним доказам.
З огляду на зазначене вище, просить рішення суду першої інстанції скасувати частково, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошові сумі в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову 27 жовтня 2017 року і до повноліття дітей, з індексацією стягуваних сум відповідно до закону.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила про задоволення заявлених нею вимог.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
В рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до положень ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Суд апеляційної інстанції направляв на адресу відповідача у справі копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у цій справі та повідомлення про місце, дату та час розгляду цієї справи. Крім того, судова повістка про час та місце розгляду цієї справи була розміщена на веб-сайті судової влади. Судом вжиті всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача.
А отже враховуючи, що інформація про час та місце розгляду справи знаходиться у відкритому доступі на веб-сайті судової влади і за умови добросовісної реалізації своїх прав у відповідача відсутні перешкоди щодо одержання такої інформації, також враховуючи строки визначені процесуальним законом для розгляду справи та з метою додержання прав інших учасників судового розгляду, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що 23 серпня 2000 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськвиконкому Київської області, про що складено актовий запис №154.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року шлюб між сторонами було розірвано.
Сторони є батьками двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На час розгляду судом справи неповнолітні діти проживають з матір'ю.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач надає постійну, регулярну допомогу на утримання неповнолітніх дітей.
Оскільки у позивача при зверненні до суду були відсутні дані про розмір доходів відповідача, вона наполягала на стягненні аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, відомості про доходи ОСОБА_2 у Державної фіскальної служби України Головного управління ДФС у м. Києві відсутні, Однак, ОСОБА_2 з 01 жовтня 2017 року по теперішній час перебуває на загальній системі оподаткування та здійснює підприємницьку діяльність. Податкові декларації про майновий стан і доходи за вказаний період до ДПІ у Голосіївському районі не надходили.
Інші відомості щодо працевлаштування ОСОБА_2 та наявності у нього доходу в матеріалах справи відсутні.
Також з відомостей наданих Державною прикордоною службою України вбачається, що відповідач ОСОБА_2 перетинав державний кордон України, 25 лютого 2018 року виїхав до Братислави та 28 лютого 2018 року повернувся до м. Києва, 25 червня 2018 року виїхав до Тель-Авіва, та станом на 30 липня 2019 року відомості про повернення ОСОБА_2 до м. Києва відсутні.
Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України батько і мати мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За положеннями ч.ч. 1,2,3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст.184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Суд встановлено, що дитина проживає разом з матір'ю, тому саме вона обирає спосіб виплати аліментів.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно з ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог про стягнення аліментів, суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Визначаючи мінімальний розмір аліментів на дитину, законодавець чітко визначив, що такий розмір має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлений прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень, який визначає вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму дитини, збереження її здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
З наведених обставин справи вбачається, що сторонни є батьками двох неповнолітніх дітей. Діти проживають разом з матір'ю, відповідно, перебувають на її утриманні, при цьому дані щодо участі батька у виховані та утриманні дітей відсутні.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції послався на недоведеність позивачем заявлених вимог, відсутність даних, що позивачем вживались заходи щодо отримання аліментів з відповідача, і що останній може сплачувати зазначену позивачем суму. Проте, обовязки батьків є безумовними, тобто позивач в силу закону не зобов'язана вживати заходи щодо отримання аліментів, натомість відповідач зобов'язаний самостійно здійснювати такі обов'язки. До того ж міжнародне та національне законодавство покладає на батьків обов'язок утримувати дитину на рівні необхідному для забезпечення їй необхідних умов проживання та розвитку. На законодавчому рівні встановлено і необхідний прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. А отже кожен з батьків має забезпечити для дитини рівень життя не менший ніж мінімальний.
В даній справі вбачається, що діти, окрім шкільних занять відвідують і позашкільні, що потребує додаткових, але систематичних витрат.
Відповідач здійснює підприємницьку діяльність, і як вбачається, має можливість тривалий час перебувати за межами держави, що в свою чергу свідчить про його можливість забезпечувати дітей на рівні, що перевищує мінімальний.
Колегія суддів звертає увагу на те, що одним із основних принципів цивільного судочинства, є принцип змагальності, тобто кожна сторона має довести або спростувати наведені доводи. В матеріалах справи відсутні дані неспроможності відповідача нести витрати на дітей у розмірі заявленому позивачем. А тому, виходячи з найкращих інтересів дітей, їх віку та потреб, апеляційний суд враховуючи встановлені обставини справи, надані сторонами та досліджені в судовому засіданні докази, а також вимоги матеріального права, приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3000, 00 гривень на кожну дитину.
Особа може не отримувати будь-якого доходу взагалі, але це не звільняє її від обов'язку сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів.
За правилами ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
У позовній заяві позивач вказувала, що відповідач з 01 січня 2017 року не надає кошти на утримання дітей, а тому просила стягнути аліменти на її користь на утримання дітей щомісячно, починаючи з 01 січня 2017 року і до їх повноліття.
Доказів того, що позивач вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати матеріали справи не містять і не встановлено таких судом, тому колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення аліментів за минулий час.
В порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.13 цієї статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, то стягненню з відповідача у дохід держави підлягає судовий збір в розмірі 1600,00 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3000, 00 гривень на кожну дитину, щомісяця, починаючи з 27 жовтня 2017 року і до досягнення кожною дитиною повноліття.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1600, 00 грн.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 ).
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 07 жовтня 2019 року.