1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 30 вересня 2019 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО, де перебуває підозрюваний ОСОБА_5 , апеляційні скарги прокурора відділу прокуратури Київської області ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , кожного окремо, на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року, відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Біла Церква Київської області, громадянин України, із загальною середньою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину, громадський діяч, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає у тому АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 187 КК України,
за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, до 30 вересня 2019 року включно, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що слідчим та прокурором не доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання заявленим у кримінальному провадженні ризикам, а тому з урахуванням даних про особу підозрюваного в їх сукупності, його причетність та роль у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, прийшов до висновку про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року та постановити нову ухвалу. При цьому прокурор просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення альтернативної міри запобіжного заходу у вигляді застави, а захисник - повністю відмовити у задоволенні клопотання слідчого, задовольнити заяви захисника ОСОБА_10 в порядку ст. 206 КПК України щодо незаконного затримання та застосування насильства під час затримання, і відповідно визнати незаконним затримання 27 липня 2019 року ОСОБА_5 , та зафіксувати заяву ОСОБА_5 , про застосування до нього насильства під час затримання, доручити Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, провести дослідження фактів, викладених у згаданій заяві.
Захисник в апеляційній скарзі зі змінами до неї зазначає, що в оскаржуваній ухвалі відсутні: короткий виклад обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється саме ОСОБА_5 , та правова кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого підозрюваним - лише зазначені номери статей закону про кримінальну відповідальність; обставини, що дають підстави обвинувачувати конкретну особу - ОСОБА_5 - у вчиненні кримінального правопорушення, а також посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; конкретні обставини, на підставі яких суд дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у клопотанні прокурора, із посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів;врахування обставин, передбачених статтею 178 КПК України посилання на будь-які докази взагалі;мотиви неврахування доводів сторони захисту.
Окрім того, розглядаючи заяву сторони захисту в порядку ст. 206 КПК України на незаконне затримання ОСОБА_5 , слідчий суддя не навів посилань на будь-які докази взагалі та мотивів неврахування доводів сторони захисту. При цьому, захисник наголошує, що підозрюваного незаконно затримано без ухвали слідчого судді, і не повідомивши причини його затримання.
Також, автор апеляційної скарги звертає увагу, що заява в порядку ст. 206 КПК України про застосування відносно підозрюваного тортур та надання медичної допомоги взагалі не відображена в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали. Однак, захисник стверджує, що 27 липня 2019 року, під час затримання ОСОБА_5 співробітники поліції застосували відносно нього невиправдане насильство, а саме повалили на підлогу та били, при тому, що підозрюваний не вчиняв жодного спротиву і непокори.
Зазначає захисник і про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що у підозрюваного виявлено ряд захворювань, у зв'язку з чим його госпіталізовано до лікарні, однак його обстеження проведено не в повному обсязі, оскільки підозрюваний виписаний до повного одужання та обстеження за проханням слідчого.
До початку розгляду апеляційної скарги прокурор відділу прокуратури Київської області ОСОБА_8 відмовився від апеляційної скарги поданої прокурором відділу тієї ж прокуратури на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року.
Інші учасники судового засідання не заперечували проти закриття провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Відповідно до ст. 403 КПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного і його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу зі змінами до неї, просили її задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 30 січня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019110000000049, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 189 КК України.
28 липня 2019 року о 12 год. 46 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру в участі у злочинній організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, та у вимаганні з погрозами насильства над потерпілими та їх близькими родичами, вчиненого організованою групою, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 189 КК України.
29 липня 2019 року старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 58 днів у межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду від 30 липня 2019 року клопотання слідчого задоволено частково та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, до 30 вересня 2019 року включно, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час розгляду згаданого клопотання слідчого, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні прокурора підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого ст. 183 КПК України.
Разом з тим, як правильно зазначив в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, не встановлено підстав щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки слідчим та прокурором не доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання заявленим у кримінальному провадженні ризикам, а тому з урахуванням даних про особу підозрюваного в їх сукупності, відносно підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить виконання ним, покладених на нього процесуальних обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання заявленим ризикам.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що всупереч доводам апеляційної скарги, сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу.
Так, оцінюючи доводи та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 189 КК України, Виклад обставин, що дають підстави підозрювати останнього у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Також слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно прийняти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року).
З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч твердженням автора апеляційної скарги, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а тому підстав для відмови в застосуванні запобіжного заходу не встановлено, навіть з урахуванням доводів захисника про незадовільний стан здоров'я підозрюваного.
При цьому колегія суддів враховує і те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні органу досудового розслідування дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про можливу причетність ОСОБА_5 до вищевказаних кримінальних правопорушень.
Посилання захисника на те, що в ухвалі слідчого судді відсутнє відображення його заяви про застосування відносно підозрюваного тортур, а при розгляді заяви про незаконне затримання - не наведено посилань на будь-які докази та не мотивовано неврахування доводів сторони захисту, є надуманими, зважаючи на те, що вказані обставини були предметом розгляду в суді першої інстанції, ретельно дослідженні слідчим суддею і мотиви відмови у задоволені заяв захисника знаходять своє відображення в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали (т. 2 зв. а.п. 10).
За таких обставин вимоги захисника про задоволення заяви захисника ОСОБА_10 в порядку ст. 206 КПК України щодо незаконного затримання та застосування насильства під час затримання, визнання незаконним затримання 27 липня 2019 року ОСОБА_5 , зафіксування заяви ОСОБА_5 , про застосування до нього насильства під час затримання, та доручення Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, проведення дослідження фактів, викладених у згаданій заяві, не підлягають задоволенню.
Що стосується посилань в апеляційні скарзі на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то колегія суддів вважає їх непереконливими, оскільки наявність існуючих ризиків, підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження судом першої інстанції.
З огляду на викладене, слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив усі обставини, з'ясування яких, могло мати істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а тому доводи захисника в тому числі і ті, на які звертається увага в апеляційній скарзі є непереконливими і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Разом з цим, відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів провадження слідчий суддя визначив строк дії ухвали до 30 вересня 2019 року, тобто за межами строку досудового розслідування.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що таке порушення тягне за собою скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді та необхідність постановлення судом апеляційної інстанції нової ухвали, якою частково задовольнити клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області ОСОБА_9 , про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, до 27 вересня 2019 року включно, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 403, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Київської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року, - закрити, у зв'язку з відмовою прокурора від апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, до 30 вересня 2019 року включно, - скасувати в частині визначення строку дії оскаржуваної ухвали до 30 вересня 2019 року.
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою визначити строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосованого до підозрюваного ОСОБА_5 , до 27 вересня 2019 року.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/4710/2019 Категорія: ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1