Номер провадження: 22-ц/813/8084/19
Номер справи місцевого суду: 495/5064/19
Головуючий у першій інстанції Боярський О. О.
Доповідач Гірняк Л. А.
02.10.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Гірняк Л.А. розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зобов'язання прийняти відступне за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеськї області від 01 липня 2019 року,-
встановив:
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2019 року затверджені умови мирової угоди, укладеної 19.06.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із визнанням наступних умов:
1. Припинити зобов'язання за договором позики від 13 грудня 2017 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на об'єкти нерухомого майна в якості відступного, визначеного у додатковій угоді від 27 листопада 2018 року.
2. Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ) право власності на:
нежитлові будівлі, загальною площею 2924,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1502796051210), що складається з: "А" - будівля пологового відділення, загальною площею 2841,3 кв.м., "Б" - будівлі навозоприймальника, загальною площею 83,6 кв.м.;
земельну ділянку, кадастровий номер 5121084200:01:002:0917, загальною площею 1,4051 га (Реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1695241151210).
3. ОСОБА_3 заявляє, що з моменту підписання цієї мирової угоди та затвердження її судом, у випадку належного її виконання, не матиме жодних майнових та немайнових претензій до ОСОБА_4 за договором позики від 13 грудня 2017 року.
4. ОСОБА_4 заявляє, що з моменту підписання цієї мирової угоди та затвердження її судом, у випадку належного її виконання, не матиме жодних майнових та немайнових претензій до ОСОБА_3 з приводу переданого в якості відступного нерухомого майна.
5. Цією угодою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання будь-яких зустрічних претензій, не мають і не матимуть ніяких інших вимог, включно вимог про відшкодування збитків, моральної та матеріальної шкоди.
6. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнають, що з врахуванням положень цієї мирової угоди визначені всі суттєві умови та існують належні підстави для визначення зобов'язань сторін.
7. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнають що вони мають належне уявлення про сутність цієї мирової угоди і всіх її елементів. Не існує ніяких факторів, які могли б вплинути на їх уявлення про мету цієї мирової угоди.
8. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтверджують, що вищевикладені умови відповідають їх волевиявленню і породжують настання бажаних наслідків, які відповідають їх дійсним інтересам.
9. Ця мирова угода набуває чинності з моменту її затвердження Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області у межах цивільної справи №495/5064/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зобов'язання прийняти відступного.
10. Наслідки затвердження мирової угоди судом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відомі та зрозумілі.
11. Ця мирова угода укладена на двох аркушах, у трьох автентичних екземплярах, по одному для ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зобов'язання прийняти відступне за договором позики закрито.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2019 року.
Одночасно з апеляційною скаргою представник заявниці подав до суду клопотання про забезпечення позову, в якому просить суд апеляційної інстанції забезпечити позов шляхом накладення арешту:
- на нежитлові будівлі, загальною площею 2924,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- на земельну ділянку, кадастровий номер 5121084200:01:002:0917, загальною площею 1,4051 га.
Розглянувши вказане клопотання, суд вважає, що воно підлягає задоволенню.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.10.2019 року відкрито апеляційне провадження.
Висновком №6 (2004) Консультативної ради європейських суддів (далі КРЄС) до уваги Комітету міністрів Ради Європи про справедливий суд у розумні строки та роль судді в судових процесах з урахуванням альтернативних засобів вирішення спорів, які стосуються цивільних судів, КРЄС зазначила, що Рекомендація № R (84) 5 визначено дев'ять «принципів цивільного судочинства, розроблених для вдосконалення правосуддя у цивільних справах».
КРЄС підкреслила необхідність запропонування реальної гарантії дотримання обов'язку держав за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення «справедливого і публічного розгляду справ упродовж розумного строку» у цивільному судочинстві, зокрема в питаннях стосовно запобіжних заходів.
Важливим є те, щоб такі заходи могли бути застосовані, коли необхідно, на ранній стадії, у тому числі в певних випадках до повідомлення відповідача про судове провадження, бо інакше мета судового процесу може бути нівельована.
Поряд з широким переліком запобіжних заходів КРЄС виділила три основні групи:
- заходи, спрямовані на забезпечення виконання можливого судового рішення, наприклад арешт або наказ про «замороження»;
- заходи для тимчасового врегулювання ситуації (наприклад у сімейних питаннях);
- заходи в очікуванні остаточного рішення.
Заявник повинен показати наявність права (fumus bonis iuris) і зазвичай продемонструвати ризик того, що за відсутності таких заходів жодне кінцеве рішення не зможе бути виконано (periculum in mora). Про застосування такого заходу може бути видано наказ без слухання іншої сторони (ex parte), але після видачі такого наказу відповідач має право бути вислуханим, а захід може бути або підтверджений, або скасований.
За приписами ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 150 ЦПК України, якою передбачені види забезпечення позову, в межах цивільного провадження суд вправі заборонити вчиняти певні дії.
Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, в редакції від 12 червня 2009 року роз'яснив судам, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову у цивільній справі, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Пленум Верховного Суду України звернув увагу судів на те, що обмеження прав сторін та інших осіб не повинні призводити до незворотних наслідків.
Ці положення національного закону про забезпечення позову у цивільному провадженні кореспондують міжнародним стандартам.
В клопотанні про забезпечення позову представник заявниці посилається на те, що майно:
- на нежитлові будівлі, загальною площею 2924,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- на земельну ділянку, кадастровий номер 5121084200:01:002:0917, загальною площею 1,4051 га, являються спільною сумісною власністю подружжя, а саме з позивачем
ОСОБА_3 Визнання права власності за борговими зобов'язаннями позивача на зазначене майно в ухвалі суду першої інстанції від 01.07.2019 року за відповідачем ОСОБА_4 порушує право ОСОБА_2 такої, як співвласника.
Беручи до уваги, що заявниця продемонструвала ризик, що за відсутності такого заходу ухвала районного суду від 01.07.2019 року в цій частині не буде виконана, суд апеляційної інстанції, вважає необхідним накласти арешт на майно:
- на нежитлові будівлі, загальною площею 2924,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- на земельну ділянку, кадастровий номер 5121084200:01:002:0917, загальною площею 1,4051 га.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає,що є законні підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 389, 390 ЦПК України, суд ,-
ухвалив:
Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зобов'язання прийняти відступне за договором позики - задовольнити.
Забезпечити позов шляхом накладення арешту:
- на нежитлові будівлі, загальною площею 2924,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- на земельну ділянку, кадастровий номер 5121084200:01:002:0917, загальною площею 1,4051 га.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Одеського апеляційного суду Л.А. Гірняк