Номер провадження: 22-ц/813/2949/19
Номер справи місцевого суду: 500/5362/17
Головуючий у першій інстанції Присакар О.Я.
Доповідач Погорєлова С. О.
01.10.2019 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Томашевської К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та обслуговування внутрішньобудинкових мереж, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області) про скасування рішень суду, блокування рахунку, стягнення матеріальної та моральної шкоди, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Прискар О.Я. 23 січня 2018 року у м. Ізмаїл Одеської області, -
встановила:
У вересні 2017 року КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» звернулося до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та обслуговування внутрішньобудинкових мереж ( а.с. 3).
В обгрунтування позову посилалося на те, що КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» забезпечує послугами з централізованого опалення та з обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення житловий будинок АДРЕСА_1, в якому розташована кв . НОМЕР_2 , власником якої є ОСОБА_1 . Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», своєчасне укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача. Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. В порушення зазначеного відповідач, з одного боку, не вживав заходів з врегулювання ситуації, яка склалась у зв'язку із самовільним відключенням наведеної квартири від мереж централізованого опалення, а з іншого - не проводив оплату нарахованої вартості послуг, в результаті чого за ним станом на 01 серпня 2017 року рахується заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 17 672, 58 грн., та за обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення - у розмірі 520,70 грн. 06 травня 2014 року Ізмаїльським міськрайонним судом було прийнято рішення по справі №500/5301/13-ц, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 бериезня 2015 року, яким стягнено з ОСОБА_1 на користь КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 10 518, 86 грн., та за обслуговування внутрішньбудинкових мереж опалення у розмірі 370,91 грн.. В подальшому, наведене рішення виконувалось в примусовому порядку шляхом стягнення грошових коштів з відповідача, оскільки ОСОБА_1 не проводила добровільну оплату нарахувань після 01 квітня 2014 року. Тобто всі кошти, які надходили на особовий рахунок - це кошти в рахунок погашення боргу за рішенням суду і не повинні враховуватись як оплата поточних нарахувань. Виходячи з наведеного, позивач вважав, що за ОСОБА_1 обліковується новоутворена заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 12 268, 87 грн. (12 375,42 грн. - 106,55 грн., де 12 375,42 грн. - нарахування за період з 01 квітня 2014 року по 31 серпня 2017 року, 106,55 грн. - сума перерахунку в грудні 2014 року у зв'язку із переходом з двоставкового тарифу на одноставковий), та за технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення в розмірі 520,70 грн., яка загалом склалась за період з 01 квітня 2014 року по 01 серпня 2017 року. Нарахування плати за послуги з централізованого опалення проведені на підставі тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1 від 06 січня 2011 року, постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах, енергетики та комунальних послуг № 146 від 17 жовтня 2014 року, № 1171 від 31 березня 2015 року, № 1171 від 31 березня 2015 року, а за обслуговування внутрішньобудинкових мереж опалення - на підставі рішення виконкому Ізмаїльської міської ради № 461 від 07 червня 2013 року. Таким чином, відповідач повинен сплатити заборгованість, яка утворилась внаслідок порушення порядку відключення від мереж централізованого опалення, на загальну суму 12 789, 57 грн.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з зустрічним позовом до КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області) про скасування рішень суду, блокування рахунку, стягнення матеріальної та моральної шкоди (а.с. 27,51-52).
В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилалась на те, що у належній їй квартирі було відключено централізоване опалення з травня 2009 року. В грудні 2008 року міжвідомча комісія виконкому м. Ізмаїла обстежила квартиру, в результаті чого надала позитивний висновок про відключення, був складений відповідний акт, який був направлений до Управління житлово комунального господарства, тому заборгованість за опалення, на думку позивача, відсутнє. ОСОБА_1 вважає, що з порушенням ЦПК України були прийняті рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 травня 2014 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2015 року, які підлягають скасуванню. З її пенсії з серпня 2015 року по серпень 2017 року було стягнуто 6 337, 05 грн. неіснуючого боргу, які підлягають стягненню з КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго», а також підлягає блокуванню рахунковий рахунок ОСОБА_1 в Пенсійному фонді, що унеможливить подальше стягнення неіснуючого боргу. Діями КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» по стягненню неіснуючого боргу їй було завдано моральної шкоди, яку позивач оцінила у розмірі 7 500 грн., також в результаті дії КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» ОСОБА_1 витрачала кошти на лікарські засоби, тому КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» зобов'язано відшкодувати їй матеріальну шкоду в сумі 7 500 грн.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року клопотання представника КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області (а.с. 65).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року було проведено заміну третьої особи у справі - Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2018 року позов КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 12 268,87 гривень, заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення в сумі 520,70 гривень, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 гривень. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 83-86).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, судові витрати стягнути з КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго», а також моральну шкоду у розмірі 15 000 гривень, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_1 не користується послугами централізованного опалення з травня 2009 року на підставі Акту обстеження міжвідомчої комісії від грудня 2008 року, у зв'язку із чим у позивача відсутнє право вимагати сплату за послуги з опалення. Крім того, судом першої інстанції було ухвалене незаконне рішенняі від 06 травня 2014 року, згідно якого з пенсії апелянта незаконно стягується борг за послуги опалення (а.с. 96-97).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
На підставі ст.ст. 67, 68 ЖК України та п.30 Правил надання послуг по централізованому опаленню, наданню холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відповідач зобов'язаний своєчасно, щомісячно, вносити плату не лише за квартиру, але й за комунальні послуги, а саме: централізоване опалення за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до ст. 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів тощо), послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) та на послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Таким чином, згідно до вищевказаних норм закону, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користується ними.
Договір на надання послуг з централізованого опалення між КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» та ОСОБА_1 не укладався.
Матеріалами справи встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , згідно якого за квартирою, належною останній, обліковується заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 12 268,87 грн. (12 375,42 грн. - 106,55 грн., де 12 375,42 грн. - нарахування за період з 01 квітня 2014 року по 01 серпня 2017 року, 106,55 грн. - сума перерахунку в грудні 2014 року у зв'язку з переходом з двоставкового тарифу на одноставковий), та за технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення в розмірі 520,70 грн., яка загалом склалась за період з 01 квітня 2014 року по 01 серпня 2017 року (а.с. 4).
Нарахування плати за послуги з централізованого опалення проведені на підставі тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1 від 06 січня 2011 року, постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах, енергетики та комунальних послуг № 146 від 17 жовтня 2014 року, № 1171 від 31 березня 2015 року, № 1171 від 31 березня 2015 року, а за обслуговування внутрішньобудинкових мереж опалення на підставі рішення виконкому Ізмаїльської міської ради № 461 від 07 червня 2013 року.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
06 травня 2014 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було ухвалене рішення по справі №500/5301/13-ц за позовом комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» про стягнення суми та моральної шкоди, яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» станом на 01 квітня 2014 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 10 518,86 грн. та за обслуговування внутрішньобудинкових мереж опалення в розмірі 370, 91 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» про стягнення суми та моральної шкоди було відмовлено (а.с. 7).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2015 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 травня 2014 року було залишено без змін (а.с. 10).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2017 року, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 травня 2014 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2015 року були залишені без змін (а.с. 58).
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 травня 2014 року була встановлена обставина, що ОСОБА_1 не дотрималась передбаченого законом порядку відключення житлового приміщення від мереж централізованого опалення, та нею не було надано суду відповідних дозвільних документів щодо відключення квартири НОМЕР_2, розташованої за адресою: по АДРЕСА_1 від мережі централізованого опалення, у зв'язку із чим, відповідачка вважається споживачем послуг з централізованого опалення, а тому у КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» відсутні правові підстави для припинення нарахувань за послуги централізованого опалення згідно діючим тарифам.
Таким чином, ця обставина не підлягає доказуванню на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України.
Крім цього, в судовому засіданні ОСОБА_1 так і не було надано суду відповідних дозвільних документів щодо відключення квартири НОМЕР_2, розташованої за адресою: по АДРЕСА_1 від мережі централізованого опалення. Не додано відповідних документів і до апеляційної скарги.
Згідно Акту від 24 листопада 2017 року, складеного представниками КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» та підписаного ОСОБА_1 , квартира НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_1 , самовільно відключена від централізованого опалення, в квартирі проходять транзитні стояки внутрішньобудинкової мережи централізованого опалення: в кухні діаметром - 20, в кімнатах діаметром - 20, стояки прогріваються рівномірно (а.с. 52).
Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго». Таким чином, колегія суддів погоджується із висновокм суду першої інстанції, що КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» виконало свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги.
Враховуючи, що ОСОБА_1 самовільно відключила квартиру НОМЕР_2, розташовану за адресою: по АДРЕСА_1 від мережі централізованого опалення, вказане не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов'язків щодо сплати за надані послуги з централізованого опалення та за обслуговування внутрішньобудинкових мереж опалення.
За таких обставин, суд дійшов обгрунтованого висновку, що позов КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» підлягав задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 12 268 (дванадцять тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 87 копійок за період з 01 квітня 2014 року по 01 серпня 2017 року, заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення в сумі 520 (п'ятсот двадцять) гривень 70 копійок, та витрат по сплаті судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.
Що стосується зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» про скасування рішень суду, блокування рахунку, стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд прийшов до вірного висновку про необхідність відмови у її задоволенні, з наступних підстав.
Так, у суду першої інстанції відсутні передбачені законом повноваження про скасування судових рішеннь, постановлених судами першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 травня 2014 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2015 року.
З довідки старшого державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС Лашиної О.О. від 15 серпня 2017 року № В-16/382 вбачається, що по виконавчому листу № 500/5301/13-ц, який видано 08 травня 2015 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго», проводились утримання з пенсії боржника. Згідно постанови про звернення стягнення на доходи боржника ВП № 47927639 від 16 липня 2015 року, із пенсії ОСОБА_1 за період з серпня 2015 року по серпень 2017 року всього утримано 6 337, 05 грн. З них перераховано на користь стягувача - 5 715, 46 грн., на користь держави виконавчого збору - 571, 59 грн., на користь держави - 50 грн (а.с. 30).
Таким чином, утримання з пенсії ОСОБА_1 здійснювались на підставі виконавчого листа № 500/5301/13-ц, виданого для виконання рішення по справі № 500/5301/13-ц за позовом комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення в розмірі 10 518,86 грн., та за обслуговування внутрішньобудинкових мереж опалення в розмірі 370, 91 грн.
Враховуючи, що утримання с пенсії здійснювались на підставі виконавчого листа № 500/5301/13-ц, суд вірно вважав за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про блокування рахункового рахунку ОСОБА_1 в Пенсійному фонді та стягнення з Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 утриманих пенсійних коштів за період з серпня 2015 року по серпень 2017 року в розмірі 6337 (шість тисяч триста тридцять сім) гривень 05 копійок.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Разом з цим, як вірно вказано у рішенні суду, ст. 1167 ЦК України не передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої пред'явленням позову, а передбачає інші підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови від 31 березня 1995 року за № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках коли встановлена відповідальність за заподіяння моральної шкоди, при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Крім того, відносини між виробником і виконавцем послуги та споживачем у частині стягнення моральної шкоди регламентуються нормою спеціального законодавства, а саме положенням Закону України «Про захист прав споживачів». Так, частина 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає право споживача на відшкодування моральної (немайнової) шкоди. При цьому Закон чітко визначає умови компенсації зазначеної шкоди - така шкода має бути завдана небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. Жодного доказу наявності такої шкоди позивачем не наведено.
Оскільки правовідношення між сторонами базуються на фактичних договірних підставах, стягнення моральної шкоди в зазначеному випадку не передбачено договором.
Крім цього, в зустрічному позові не наведено жодних обставин, а ОСОБА_1 не надано у суді першої та апеляційної інстанцій належних та допустимих доказів, які свідчили б про завдання позивачу матеріальної або моральної шкоди внаслідок неправомірних рішень, дій або бездіяльності КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго».
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 моральної на матеріальної шкоди в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень та судових витрат.
Колегія суддів також вважає необґрунтованим та не приймає до уваги, в якості підстави для скасування судового рішення, посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що остання не користується послугами централізованного опалення з травня 2009 року на підставі Акту обстеження міжвідомчої комісії від грудня 2008 року, у зв'язку із чим у позивача відсутнє право вимагати сплату за послуги з опалення.
Процедура відключення від мережі централізованого теплопостачання, крім Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення, що затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, який містить в собі імперативні норми, що не допускають будь-яких відхилень від вичерпаного переліку прав і обов'язків тих чи інших суб'єктів. Вищезазначеним нормативним актом передбачено відключення від мереж централізованого опалення цілого будинку (а не окремого приміщення) шляхом написання заяви про надання дозволу на відключення до міжвідомчої комісії з питань відключення від мереж централізованого опалення, а не до керівництва теплопостачальної організації. У разі незгоди з відповідною відмовою Міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення, даний спір має вирішуватися в судовому порядку судом, який уповноважений розглядати справи, стороною в яких виступає орган місцевого самоврядування.
У свою чергу, відповідно до п. п. 2.5 2.6, 2.7 Правил відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення, відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за умови, що проведення таких робіт ґрунтується на дозволі Міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення. Підставою для припинення відносин з приводу теплопостачання є затвердження постійно діючою міжвідомчою комісією для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, акту про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
Припинення постачання теплоносія в систему житлового будинку внаслідок розірвання договірних відносин в силу суб'єктивних причин позивача, а також відключення окремого приміщення в житловому будинку, є противоправним, оскільки такі дії призводять до порушення прав інших споживачів, що використовують ці послуги.
Відповідно до відповіді Постійно діючої міжвідомчої комісії по розгляду питань щодо відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові від споживання споживачів від централізованого теплопостачання в м. Ізмаїлі від 28 квітня 2014 року № 30 наданої на запит суду першої інстанції при розгляді цивільної справи №500/5301/13-ц, на день надання відповіді на розгляд комісії від власника квартири НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1 чи її уповноважених осіб, заяви про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води та облаштування індивідуального (автономного) теплопостачання та гарячого постачання не надходило. Акт про відключення квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання в м. Ізмаїлі за вищевказаною адресою не затверджувався та не видавався.
Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок). Порядком установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі ЦО він повинен звернутися до міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі (далі - Комісія) з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦО. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦО виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі ЦО виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі ЦО і подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Таким чином, чинним законодавством України передбачено відключення від мереж централізованого опалення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів, а не окремих квартир з ініціативи їх власників або наймачів.
Відповідачем не доведено, при розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанцій, належними та допустимими доказами те, що вона відключилась від централізованого опалення в встановленому законодавством порядку, тому вказане відключення у травні 2009 року від мережі центрального опалення є самовільним й не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов'язків щодо сплати за надану теплову енергію.
Безпідставним є також посилання у апедяційній скарзі ОСОБА_1 на те, що судом першої інстанції було ухвалене незаконне рішенняі від 06 травня 2014 року, згідно якого з пенсії апелянта незаконно стягується борг за послуги опалення.
Згідно ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення суду першої інстанції, а відповідно до ч. 1 ст. 409 ЦПК України - суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 скористаласть правом на апеляційне та касаційне оскарження рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 травня 2014 року, яке ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2016 року залишити без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2017 року вказані судові рішення також були залишені без змін. Ухвала суду касаційної інстанції набрала законної сили. Таким чином, суд апеляційної інстанції позбавлений передбачених законом повноважень щодо перегляду судових рішень, постановлених судом касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2018 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст судового рішення складений 07 жовтня 2019 року
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе