Справа № 461/5138/19
Провадження № 1-кс/461/6021/19
24.09.2019 року слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_4 від 27.06.2019 року про закриття кримінального провадження №42018141040000130 від 24.07.2018 року, -
ОСОБА_3 звернувся в Галицький районний суд м.Львова зі скаргою, в якій просить скасувати постанову старшого слідчого в ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_4 від 27.06.2019 року про закриття кримінального провадження №42018141040000130 від 24.07.2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України та визнати протиправними дії слідчого, що вів дане кримінальне провадження щодо неналежного виконання своїх посадових обов'язків під час проведення досудового розслідування. Вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що слідчий дійшов хибного висновку, не провів усіх необхідних слідчих дій. Зокрема, слідчий не вручив ОСОБА_3 пам'ятку про права і обов'язки потерпілого, не допитав останнього в якості потерпілого, не провів перехресного допиту ОСОБА_3 із слідчим Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 , не оголосив підозру, не провів комплексу усіх необхідних слідчих дій, не допитав свідків, що були присутні під час вчинення кримінального правопорушення. Просить скаргу задовольнити.
ОСОБА_3 в судове засідання не прибув. Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги. В скарзі просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №42018141040000130 від 24.07.2018 року, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.303 КПК України рішення слідчого про закриття кримінального провадження на досудовому розслідуванні може бути оскаржене, зокрема, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Встановлено, що Управлінням СБУ у Львівській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018141040000130 від 24.07.2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України.
27 червня 2019 року старший слідчий в ОВС 1-го відділення УСБУ у Львівській області ОСОБА_4 виніс постанову про закриття кримінального провадження №№42018141040000130 від 24.07.2018 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діяннях слідчого слідчого СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення.
Однак, як встановлено під час судового розгляду скарги, органом досудового розслідування не проведено у повному обсязі досудове розслідування кримінального провадження №42018141040000130 від 24.07.2018 року, виходячи з наступого.
Зазначене кримінальне провадження відкрито на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 23.07.2018 року, якою зобов'язано уповноважену посадову особу Львівської місцевої прокуратури №1 внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_3 від 15.07.2018 року про вчинення слідчим СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст.365 КК України та розпочати з приводу даних обставин досудове розслідування.
В оскаржуваній постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що «в ході проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, в сукупності здобутих фактичних даних, встановлено відсутність ознак складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.365 КК України».
Як вбачається із оскаржуваної постанови, змісту скарги та з матеріалів кримінального провадження, прокурором та слідчим не допитано ОСОБА_3 , за заявою якого на підставі ухвали слідчого судді відкрито кримінальне провадження.
Слідчий під час досудового розслідування обмежився лише витребуванням та оглядом копій матеріалів кримінального провадження №12016140060001409 від 22.04.2016 року, що стосуються проведення 02.02.2018 року слідчим СВ Залізничнрго ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 одночасного допиту сваідків у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також потерпілого ОСОБА_3 , проте не розширив шляхом проведення слідчих (розшукових) дій коло осіб, яким можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню і мають значення для даного кримінального провадження. Також, слідчий не вирішив питання необхідності проведення інших слідчих (розшукових) дії, у тому числі проведення перехресного допиту ОСОБА_3 та слідчого СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 , які б могли мати суттєве значення для правильного завершення кримінального провадження.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Згідно ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
В силу ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим кодексом.
Відповідно до ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
На підставі вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, тому постанова про закриття кримінального провадження є незаконною і підлягає скасуванню.
Розглядаючи вимоги ОСОБА_3 про визнання протиправними дії старшого слідчого в ОВС 1-го відділення УСБУ у Львівській області ОСОБА_4 щодо неналежного виконання своїх посадових обов'язків під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №42018141040000130 від 24.07.2018 року, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, КПК України не передбачено повноважень слідчого судді визнавати протиправними дій слідчого. А відтак, в цій частині вимог скарги ОСОБА_3 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 303-307, 369, 376 КПК України, слідчий суддя -
скаргу задоволити частково.
Постанову старшого слідчого в ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_4 від 27.06.2019 року про закриття кримінального провадження №42018141040000130 від 24.07.2018 року - скасувати.
В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1