Справа №333/4271/19
Провадження №2/333/2062/19
Іменем України
07 жовтня 2019 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Холода Р.С.,
за участю секретаря судового засідання Єрохіної А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.но.к.п.п. НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
25.07.2019 року до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням звернулась позивач, яка зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на власності від 29.05.2002 року на Ѕ частину і на підставі реєстраційного посвідчення, виданого ОП ЗМБТІ 06.06.2002 року на Ѕ частину. З 2000 року у даній квартирі зареєстрований її син - ОСОБА_2 , 1984 року народження. З лютого 2016 року у квартирі не проживає, його речі відсутні, не бере участі в утриманні квартири, не сплачує за комунальні послуги, але зніматися добровільно з реєстрації не бажає. Через наявність вказаної реєстрації ОСОБА_1 не може вільно розпоряджатися своєю власністю, а сплата комунальних платежів в повному обсязі ставить її у тяжке матеріальне становище. Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 12.08.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач та її представник не з'явились, про день, місце і час розгляду справи повідомлені належним чином, до суду надала заяву, в якій просить суд розглянути позов без участі сторони позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення. У попередньому судовому засіданні представник позивача позов підтримала, додатково суду пояснила, що реєстрація ОСОБА_2 не дає можливості позивачу вільно розпорядитись своєю власністю, на відповідача здійснюється нарахування комунальних послуг, що ставить ОСОБА_1 у тяжке матеріальне становище.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань до суду не надано.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що він є сусідом ОСОБА_1 , вони мешкають в одному під'їзді, позивач на сьомому поверсі, а він на четвертому. Також, він є головою ЖБК 311 «Комунаровець - 21», тому знає про кожного мешканця будинку. Відповідач - син позивача більше трьох років в квартирі не мешкає, місце його знаходження невідоме. Також, ним було підписано акт про не проживання ОСОБА_2 , складений у присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 Син позивача в квартирі не мешкає більше трьох років, знає, що він вживав наркотичні речовини. Речі його в квартирі відсутні.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про право на власності від 29.05.2002 року, виданого державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Масловець Л.С. та на підставі реєстраційного посвідчення, виданого ОП ЗМБТІ 06.06.2002 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 9-10).
Факт не проживання ОСОБА_1 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 підтверджено актом огляду житлового приміщення, який складено 07.02.2019 року (а.с. 8).
Також факт не проживання відповідача підтверджено свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 допитаними в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України). При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членівїх сімей та інших осіб.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України встановлений принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі, в тому числі, рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою. Суд вважає, що позивач, як власник квартири має права вимагати усунення перешкод у користування та розпорядженні своїм майном шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.
Таким чином, на думку суду факт реєстрації відповідача за адресою квартири позивача, яка є її власністю, перешкоджає останній в повній мірі розпоряджатися та володіти своєю власністю, або може обмежити в його здійсненні, вимагає від неї додаткових матеріальних витрат по сплаті комунальних послуг, які нараховуються відповідно до кількості зареєстрованих осіб у квартирі.
Отже, порушені права власника та перешкоди в користуванні власністю цілком можливо усунути шляхом визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням. У зв'язку з наведеним суд вважає, що право позивача порушено та підлягає судовому захисту, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4,12,13,76,81,141,280,289 ЦПК України, ст. 405 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.но.к.п.п. НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено 07.10.2019 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С. Холод