09.10.2019 Провадження № 1-кп/331/120/2019
Єдиний унікальний номер 331/3417/18
09 жовтня 2019 р. м.Запоріжжя
Жовтневий районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя кримінальне провадження з обвинуваль-
ним актом відносно ОСОБА_6 за ст.ст.186 ч.2, 189 ч.2, 289 ч.2 КК України,
У провадженні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження з обвину-вальним актом відносно ОСОБА_6 за ст.ст.186 ч.2, 189 ч.2, 289 ч.2 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 15.08.2019 р.
продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк встановлений до 15.10.2019 р.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розгля-
нути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня
надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у
вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох
місяців.
У судовому засіданні прокурор вважає за доцільне продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у
вигляді тримання під вартою, оскільки, в теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК
України, які існували і під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник та обвинувачений щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою заперечували, вва-
жають можливим обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
суд враховує наступне.
Суд враховує вимоги п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, висновків, вик-
ладених в рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 р. (справа «Харченко проти України»), кожні два місяці переглядає питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, якою передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня над-ходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовжен-
ня тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незва-
жаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом до свободи особистості.
Згідно до положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практи-
ки Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе
лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Євро-
пейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для
тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конк-ретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Також, суд приймаж до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для тримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо вівернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії"
№ 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення вико-
нання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганням спробам, у
тому числі: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпі-
лого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наяв-
ності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провад-ження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 2) тяжкість покарання, що загро-жує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 4) міцність соціальних зв'язків; 6) репутацію обвинуваченого.
Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_6 , суд
виходить із того, що він обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання лише у виді позбавлення волі, з огляду на це він може переховуватись від суду, потерпілий під час судового розгляду пояснював про тиск на нього з боку обвинуваченого, стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає його перебу-ванню у місці попереднього ув'язнення, на теперішній час не досліджені всі докази, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому, відповідає особі обвинуваченого та позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтере-сам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам незаконно впливати на потерпілого та перешкоджанню кримі-нальному провадженню іншим чином, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченому обраного запобіжного заходу на інший, більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою.
З огляду на наведене, а також враховуючи, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК Украї-
ни, які існували при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до спливу строку
розглянути справу по суті неможливо, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку дії запо-біжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на 2 місяці до 09 грудня 2019 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.177, 178, 331 КПК України, суд
Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 2 місяці до 09 грудня 2019 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_6 , надіслати прокурору та Запорізькому слідчому ізолятору УДПС України в Запорізькій області за місцем утримання обвинуваченого.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_7