Справа № 310/3349/19
2/310/1765/19
Іменем України
(заочне)
07 жовтня 2019 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Дністрян О.М.,
при секретарі Уставицькій Н.М.,
за участю представника позивача - адвоката Токмань В.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свій позов мотивувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.03.2019р. В зазначеній квартирі на даний час зареєстроване місце проживання відповідачки - ОСОБА_2 , але остання в цій квартирі не проживає, була там зареєстрована ще до моменту її придбання нею, при попередніх власниках квартири. Наявність реєстрації місця проживання відповідача є перешкодою у здійсненні її прав власника квартири. Просила визнати відповідачку такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Токмань В.Т. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити. Також зазначила, що відповідачка була співмешканкою померлого батька попереднього власника квартири ОСОБА_3 , та ніколи не була та ні є членом сім'ї позивачки. Не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідачка, сповіщена про час, дату та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, до суду не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, заперечень проти позову не надала. Тому суд у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона проживає в квартирі АДРЕСА_2 , вона знайома з позивачкою. Також знає, що в квартирі №42 в цьому ж будинку раніше проживав ОСОБА_5 , до нього приїжджала відповідачка ОСОБА_2 з Москви кожні 3-4 місяці на тиждень та знову їхала в Москву. Останній раз вона бачила ОСОБА_2 більше року тому, а саме в минулому році, влітку. ОСОБА_5 помер також в минулому році, було тепло, напевно влітку, ОСОБА_2 на похорон не приїжджала.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що є сусідкою позивачки, проживає в квартирі АДРЕСА_4 Знає, що в квартирі №42 жив ОСОБА_5 з дружиною, але почав вживати алкогольні напої та вони розлучились. ОСОБА_5 по Інтернету познайомився з ОСОБА_2 , він її зареєстрував квартирі, жили вони роки 1,5-2, вона постійно їздила в Москву. Знає, що ОСОБА_2 потім захворіла, їздила в Київ на операцію, потім приїхала, він дуже пиячив, та вона поїхала до батьків, більше вона її не бачила, а через півроку після того, як вона уїхала, він помер. ОСОБА_5 помер рік тому.
Вислухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 19.03.2019р., р.№366, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №160164770 від 19.03.2019р. (а.с. 6-8).
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради №6645 від 24.04.2019р., за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована ОСОБА_2 .
Як вбачається з акту про фактичне проживання громадян, які мешкають у житлових приміщеннях, що є об'єктами їх права власності від 06.05.2019р., складеного мешканцями будинку АДРЕСА_1 , затвердженого головою правління ОСББ «Веста-54» Титовим І.М., в зазначеній квартирі ОСОБА_2 не мешкає.
Відповідно до ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
Судом також встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 не була та не є членом сім'ї власника квартири - позивача по справі, тому їх правовідносини не регулюються ст. 156 ЖК України. Відповідач з власником не вирішував питання про користування жилою площею, а відтак між ними не виникли житлові правовідносини.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Приймаючи до уваги викладене, аналізуючи письмові докази, суд вважає, що відповідачка чинить перешкоди позивачу у здійсненні нею права користування та розпорядження належним їй на праві власності майном, тому ці перешкоди слід усунути шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,76,141, 263-265, 280-281 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Бердянського міськрайонного суду
Запорізької області О. М. Дністрян