Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3010/19
09.10.2019 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Трагнюк В.Р., секретар судового засідання Конар В.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 . Після його, відкрилась спадщина на спадкове майно, в тому числі, на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 спадщину після смерті батька прийняла, поскільки на день смерті свого батька проживала разом з ним, здійснювала за ним догляд.
Мати позивача - відповідач ОСОБА_2 , відмовилася від прийняття спадщини на користь своєї доньки - позивача ОСОБА_1 .
На випадок своєї сметрі, батько позивача, заповідального розпорядження не залишив.
Інших спадкоємців, та спадкоємців як б мали право на обов'язкову частку, передбачених ст.1241 ЦК України немає.
Отже, в зв'язку з необхідністю отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса, для подачі документів на оформлення спадщини.
Однак нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом по тій причині, що спадкодавцем не було проведено державної реєстрації права власності на спадковий житловий будинок, у зв'язку з чим позивач не зміг представити нотаріусу Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як того вимагає Положення про порядок вчинення нотаріальних дій.
Тому, у зв'язку із відсутністю вищезазначеного Витягу з реєстру прав власності на спадкове майно спадкодавця, нотаріусом позивачці було роз'яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву в якій просила розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила такі задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву в якій просила розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги визнає повністю.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).
В судовому засіданні встановлено обставини, які визнаються сторонами та не підлягають доказуванню.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 (а.с.5). Після його смерті, відкрилась спадщина на спадкове майно, в тому числі, на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 (а.с.15-17).
Позивач ОСОБА_1 , спадщину після смерті батька прийняла, поскільки на день смерті свого батька проживала разом з ним, здійснювала за ним догляд.
Мати позивача - відповідача ОСОБА_2 , відмовилася від прийняття спадщини на користь своєї доньки ОСОБА_1 (а.с.17).
На випадок своєї сметрі, батько позивача, заповідального розпорядження не залишив.
Інших спадкоємців, та спадкоємців як б мали право на обов'язкову частку, передбачених ст.1241 ЦК України немає.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 1268 ЦК України "Спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї".
Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Відповідно до виготовленого КП Виноградівським РБТІ Технічного паспорту від 04.09.2019 року та Довідки КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» за №844 від 17.09.2019 року вбачається, що житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , рахується за рідним батьком позивача - ОСОБА_3 , що також стверджується довідкою виконкому Чорнотисівськоїі сільської ради Виноградівського району за №230/02-239 від 04.09.2019 року, згідно записів з погосподарської книги №1, облік №01-0146-1, спадковий житловий будинок, рахується за покійним батьком позивача (а.с.14).
Відповідно до ст.10-13 глави III Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31. 01.1966 року, затвердженої заступником міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, погодженої заступником голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966 року (втратила чинність 19.01.1996 року), при відсутності правовстановлюючих документів право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради та висновком інвентар бюро (а.с.19-21).
Як випливає з цього нормативного акту, запис у по господарській книзі є акт органу влади, що підтверджує право приватної власності.
Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").
Отже, в зв'язку з необхідністю отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса, для подачі документів на оформлення спадщини.
Однак нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом по тій причині, що спадкодавцем не було проведено державної реєстрації права власності на спадковий житловий будинок, у зв'язку з чим позивач не зміг представити нотаріусу Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як того вимагає Положення про порядок вчинення нотаріальних дій.
Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Отже, як передбачено ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, враховуючи те, що позивач прийняв спадщину в порядку передбаченому ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, але не може оформити в установленому законодавством порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на нерухоме майно, який було втрачено, що є перешкодою для набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, в порядку спадкування шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно в нотаріуса, а тому є всі правові підстави для задоволення позовних вимог.
У відповідності до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Проаналізувавши встановлені обставини суд прийшов до висновку, що умови для отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом у нотаріальному порядку відсутні. Відтак, невизнане право позивача, набуте ним шляхом переходу права власності в порядку спадкування, підлягає судовому захисту у обраний ним спосіб, передбачений законом.
Отже, розглянувши цивільну справу у межах заявлених вимог та на підставі поданих доказів суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 265, 267, 268, 273, 280, 281, 282, 283, 284, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , право власності в цілому на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 загальною корисною площею 94,5 кв.метрів в тому числі 43,9 кв. метрів житлової площі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
ГоловуючийВ. Р. Трагнюк