Справа № 236/3057/19
04 жовтня 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді- Саржевської І.В.,
за участю секретаря - Олійник С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лиман справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Петрушина Руслана Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1360922 від 25.07.2019 року,
08.08.2019 ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Петрушина Руслана Володимировича (далі - Відповідач), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1360922 від 25.07.2019 року.
Позивач повідомляє, що постановою поліцейського Петрушина Р.В. від 25.07.2019 року відносно нього було застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 255,00 грн.. При цьому співробітник поліції вбачав у діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, зазначив, що 25.07.2019 року о 06 год. 24 хв. ОСОБА_1 на 326 км н.п. Колоденка водій керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 83 км/год., при цьому порушив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 33 км/год., що суперечить вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Натомість ОСОБА_1 зазначає, що жодним чином не порушував Правил дорожнього руху. Позивач упевнений в таких своїх діях, але заперечення ОСОБА_1 не були взяті до уваги працівником поліції при вирішенні питання щодо адміністративної відповідальності позивача.
На думку позивача, у даному випадку відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, тому дії працівника поліції щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є неправомірними. Позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову працівника поліції від 25.07.2019 року у справі про адміністративне правопорушення.
04.09.2019 року ухвалою судді Краснолиманського міського суду Донецької області у справі було відкрито провадження, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
На підставі ч. 5 ст. 262 КАС України судом ухвалено рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Позивач не повідомляв про врегулювання публічно-правового спору між ним та посадовою особою територіального органу Національної поліції у позасудовий спосіб.
Представник Управління патрульної поліції в Рівненській області надав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому проти задоволення позову заперечував, вказав, що оспорювана постанова винесена з дотриманням закону, а позивач дійсно перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 33 км/год., що також підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом.
Дослідивши матеріали адміністративної справи № 236/3057/19, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач має посвідчення водія категорії «В1», «В», «С1», «С» серії НОМЕР_2 , видане 11.10.2012 року Слов'янським ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Донецькій області. Право власності на автомобіль марки Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, зареєстроване на ім'я ОСОБА_2 .
Як вбачається із копії документа, наданого ОСОБА_1 до суду, постановою поліцейського Петрушина Р.В. від 25.07.2019 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, відносно нього було застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 255,00 грн.. При цьому співробітник поліції вбачав у діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, зазначив у постанові, що 25.07.2019 року о 06 год. 24 хв. ОСОБА_1 на 326 км н.п. Колоденка керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 83 км/год., при цьому порушив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 33 км/год., що суперечить вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом рішення та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 286 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішуються місцевими загальними судами як адміністративними судами.
Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ст. 77 КАС України).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 (справа № 1-34/2010) дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Одним із найважливіших принципів, що істотно впливає на правове становище громадянина в демократичному суспільстві є дотримання презумпції невинуватості - правового принципу, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Принцип презумпції невинуватості в адміністративному процесі має чимало характерних ознак, одними з найбільш істотними з яких є, зокрема, віднесення права визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення до компетенції тільки уповноважених законом суб'єктів, а також фіксація офіційного визнання вини особи у відповідному процесуальному документі - постанові у справі про адміністративне правопорушення, яка набула чинності. Особа вважається невинуватою у вчиненні адміністративного або дисциплінарного проступку, доки її вина не буде доведена у передбаченому законом порядку і зафіксована постановою, що набула чинності, чи рішенням у справі.
За правилами ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема, передбачені частинами першою, другою, третьою і п'ятою ст. 122 КУпАП.
Норми ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлюють адміністративну відповідальність за перевищення водієм встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - у виді накладення штрафу в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно із п.12.4 Правил дорожнього руху, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Пленум Верховного Суду України у п. 24 Постанови від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, п. 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (далі - Інструкція) передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Отже, у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачених частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, уповноваженою службовою особою органу Національної поліції складається саме постанова. Таким чином, співробітником патрульної поліції правомірно не було складено протокол про адміністративне правопорушення та складена постанова на місці скоєння правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна певна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Абзацом 2 ст. 222 КУпАП передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З матеріалів справи, зокрема, з відеозапису, доданого представником органу Національної поліції до відзиву, вбачається, що автомобіль Volkswagen Transporter, д.н.з НОМЕР_1 , в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 83 км/год., що на 33 км/год. більше допустимої швидкості на вказаному відрізку автодороги.
З приводу посилання позивача на те, що оскаржувана постанова винесена з істотним порушенням його прав, суд дійшов наступних висновків.
Як зазначалося вище, інспектор діяв згідно з п. 4 Інструкції та мав право винести постанову на місці вчинення правопорушення.
Згідно зі ст. 285 КУпАП позивача було ознайомлено зі змістом постанови та під підпис вручено її копію.
Стосовно правомірності застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 суд зазначає про таке.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.
Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Судом встановлено, що прилад TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 №UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
Крім того, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/111923, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 25.09.2018 р. та чинного до 25.03.2015 р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 №ТС000760, є придатним до застосування.
Посилання ОСОБА_1 у наданих додаткових поясненнях від 02.10.2019 року, де зазначено, що на поданому представником органу Національної поліції відеозаписі зображено не позивача, а зовсім іншу особу, суд розцінює як певну спробу уникнути адміністративної відповідальності. При цьому, висловлюючи жодним чином не обґрунтований сумнів у наданому відповідачем доказі, позивач не заявляє до суду клопотання про здійснення експертного дослідження вказаного відеозапису.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому позов останнього належить залишити без задоволення.
Працівником поліції беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, зібрані працівником поліції докази його вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені. Працівник поліції упевнився у винуватості водія поза будь-яким розумним сумнівом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що інспектором патрульної поліції Петрушиним Р.В. з дотриманням вимог ст.ст. 222, 245,252,258,268 КУпАП розглянута справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , застосовано до водія адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.1 ст. 122 КУпАП. Підстав для визнання дій працівника поліції неправомірними суд у розглядуваному випадку не вбачає.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, в тому числі, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення. З огляду на наведене, суд вважає за необхідне ухвалити саме таке рішення у розглянутій справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд зазначає про таке.
Згідно зі ст. 132 КАС України судовий збір віднесено до складу судових витрат.
Вимоги позивача за своєю сутністю стосуються оскарження постанови правозастосовного органу у справі про адміністративне правопорушення. У постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 року у справі № 21-1410а16 висловлена правова позиція, згідно з якою у справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення у розумінні положень ст.ст. 287,288 КУпАП, ст.ст. 2,3,4 Закону України «Про судовий збір» позивач звільняється від сплати судового збору.
Згідно із ч.5 ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.7 ст. 139 КАС України). Відповідачем не надано до суду документального підтвердження наявності у нього судових витрат. Отже, для застосування у справі положень ч.5 ст. 139 КАС України відсутні підстави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 77, 241-246, 286 КАС України, ст. 268, 280, 283 КУпАП, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Петрушина Руслана Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1360922 від 25.07.2019 року - залишити без задоволення.
Постанову інспектора роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Петрушина Руслана Володимировича серії ЕАВ № 1360922 від 25.07.2019 року, якою було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст. 122 КУпАП та застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 255,00 грн. - залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення такого рішення.
Суддя -