241/1891/19
2/241/409/2019
07.10.2019 року
Першотравневий районний суд Донецької області
у складі:
головуючого судді Демочко Д.О.
при секретарі Цукановій Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Мангуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, суд -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 та примусово зняти його з реєстраційного обліку у вказаному будинку, вказавши на таке.
На праві власності, згідно договору купівлі продажу від 10.01.1992 року, зареєстрованого в реєстрі за №35 та реєстраційного напису на документі про право особистої власності № 1892 від 10.03.1992 року, йому належить житловий будинок АДРЕСА_1 , де зареєстрований і ОСОБА_2 .
На теперішній час ОСОБА_2 за даною адресою не проживає з 05.09.2018 року і місцезнаходження його не відоме.
Визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом та зняття його з реєстрації, позивачу необхідно для отримання субсидії для оплати житлово-комунальних послуг, у зв'язку із чим він був змушений звернутися до суду.
В судове засідання позивач не з'явився, надавши до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, надавши до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі позовні вимоги визнає.
У відповідності до вимог ст. 247 ч.2 ЦПК України, суд розглядає справу без участі сторін, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно ст. 206 ч. 4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.
Так, дійсно ОСОБА_1 на праві власності, згідно договору купівлі продажу від 10.01.1992 року, зареєстрованого в реєстрі за №35 та реєстраційного напису на документі про право особистої власності № 1892 від 10.03.1992 року, належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.8-9).
Згідно адресної картки, у зазначеному будинку АДРЕСА_1 зареєстровано його - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).
З актів обстеження житлового будинку, який належить ОСОБА_1 складеного депутатом Мангушської селищної ради Мангушського району Донецької області від 05.09.2018 року та від 15.08.2019 року (а.с.6-7), вбачається, що відповідач ОСОБА_2 у вказаному житловому будинку - не проживає з вересня 2018 року.
Відповідно до вимогст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст.71 Житлового кодексу Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Таким чином, приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 не проживає у житловому будинку позивача без поважних причин понад встановлені законодавством строки, що в свою чергу перешкоджає позивачу здійсненню його права користування та розпорядження належним йому житловим будинком, тому відповідачанеобхідно визнати таким, що втратив право користування житлом.
Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Тому, позов в частині примусового зняття відповідача з реєстраційного обліку задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст.7 ч.1 п.2 зазначеного вище Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Отже, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 247, 206, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 391,405 ЦК України та ст. ст. 71, 72 ЖК Української РСР, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житлом- задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 таким, що втратив право користування житловим будинком, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення Першотравневого районного суду Донецької області, може бути подана безпосередньо до Донецького апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.О. Демочко