Іменем України
09 жовтня 2019 року
Київ
справа №808/9397/13-а
адміністративне провадження №К/9901/8622/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Енерго-Стандарт" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у складі Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., Поплавського В.Ю., у справі № 808/9397/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Енерго-Стандарт" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,
05 грудня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Енерго-Стандарт" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 01 червня 2013 року №0000232200, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7408111,58 грн, у т.ч. за основним платежем - 6290030,94 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1118080,64 грн, №0000242200, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7895058,75 грн, у т.ч. за основним платежем - 6316047,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1579011,75 грн, від 03 червня 2013 року №0000252200, яким визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість - 37654,00 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
07 травня 2014 року Запорізький окружний адміністративний суд позов Товариства задовольнив в повному обсязі, скасував податкові повідомлення-рішення податкового органу №0000232200 від 01.06.2013, №0000242200 від 01.06.2013, №0000252200 від 03.06.2013, з мотивів відсутності податкового правопорушення з боку позивача.
23 червня 2015 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду скасував постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги Товариства залишив без задоволення.
25 серпня 2015 року Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги позивач наводить обставини справи шляхом зокрема відтворення частини акту перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
27 жовтня 2015 року Вищий адміністративний суд України ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував справу №808/9397/13-а з Запорізького окружного адміністративного суду.
24 листопада 2015 року справа №808/9397/13-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.
14 грудня 2015 року податковий орган надав заперечення на касаційну скаргу Товариства до Вищого адміністративного суду України, у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
24 січня 2018 року справа №808/9397/13-а разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/8622/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 37221276, перебуває на податковому обліку з 10 серпня 2010 року, є платником податку на додану вартість.
Податковим органом з 11 лютого 2013 року по 19 березня 2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 22 квітня 2013 року №280/1/2200/37221276 (далі - акт перевірки).
Керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з пунктом 54.3, 54.8 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.
01 червня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000232200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 6290030 грн 94 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1118080 грн 64 коп. Правовою підставою збільшення податку наведені положення підпункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу, про що зазначено розрахунком долученим до податкового повідомлення-рішення.
01 червня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000242200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 6316047 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1579011 грн 75 коп. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.
03 червня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252200, яким за порушення позивачем положень пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на 432 грн, січень 2012 грн на 37222 грн.
Склад податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, на підставі яких здійснено донарахування сум податку на прибуток у розмірі 6290030,94 грн та податку на додану вартість у розмірі 6316047,00 грн, за висновком податкового органу, полягає у відсутності у позивача первинних документів та документів податкового і бухгалтерського обліку.
Суд першої інстанції при дослідженні письмових матеріалів справи встановив недоведеність висновків податкового органу щодо ненадання до перевірки первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій та відхилив як доказ акт від 18 березня 2013 року №1/16-3/37221276 про відмову позивача від надання документів до перевірки, що стало підставою для донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість, з огляду на те, що останній було складено наприкінці перевірки, а не в день відмови позивача в наданні документів.
Судом першої інстанції також враховано, що у ході планової документальної перевірки Товариства співробітниками ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя здійснено позапланову документальну перевірку з питань дотримання ним вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками Товариством з обмеженої відповідальності «СМТ «Аянта-2011» за вересень 2012 року, Товариством з обмеженої відповідальності «Нолас-Нолас», ПП «Нокс-ЖС», ДП «Авіком Рівне» за листопад 2012 року, за результатами якої порушень не встановлено та складено довідку від 12 квітня 2013 року №245/22/37221276.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність доводів відповідача щодо відмови підприємства в наданні документів до перевірки та, як наслідок, необґрунтованими підстави донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість.
Суд апеляційної інстанції здійснив буквальний аналіз положень пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», приписами останнього із наведених не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та дійшов висновку про те, що не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Оцінюючи правовідносини пов'язанні з податком на додану вартість, судом апеляційної інстанції здійснений аналіз пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», який серед іншого зумовив висновок про те, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Висновуючись на положеннях загально-правового принципу дії норми права у часі та враховуючи ту обставину, що період перевірки припадає на правове регулювання різними Законами, судом попередньої інстанції також здійснений буквальний аналіз пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, за якими витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього кодексу, за якими не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу). Абзацом другим цього пункту зазначено, що у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Акт №1/16-3/37221276 від 18 березня 2013 року підтверджує відмову позивача у наданні до перевірки документів, а саме: бухгалтерські регістри аналітичного та синтетичного обліку, які мають об'єктивно відображати проведення фінансово-господарських операцій з продажу товарів, робіт, послуг покупцям та замовникам; журнали-ордери, оборотні відомості по бухгалтерським рахункам 10 «Основні засоби», 20 «Виробничі запаси, 28 «Товари», 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 64 «Розрахунки за податками й платежами», 70 «Дохід від реалізації», 71 «інший операційний дохід», 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «інші витрати операційної діяльності» та первинні документи до них; оборотно-сальдові відомості руху товарних запасів, податкові накладні та первинні документи, які свідчать про здійснення операцій з продажу та придбання товарів, робіт, послуг та підтверджують суми заявлених податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ.
Суд апеляційної інстанції встановив, що зазначені документи не було надано як під час перевірки, так і на час судового розгляду справи, що є підставою для донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість.
Товариство, за висновком суду апеляційної інстанції, порушило положення частини другої статті 3, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», за якими відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Безпідставність формування позивачем, за висновком відповідача витрат (валових витрат) та податкового кредиту за господарськими операціями, результати яких покладені в основу формування даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності зумовлена відсутністю у позивача документів на підтвердження транспортування товару, довіреностей та інших документів, які підтверджують його транспортування, прийняття та зберігання, здійснення розрахунків з контрагентом, що спростовує факт передачі цього товару.
Суд апеляційної інстанції встановив відсутність реального вчинення господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків, при цьому відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) податкового кредиту з ПДВ позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства.
Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що платник податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки не позбавлений права надання таких і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Також платник податків у разі якщо посадова особа контролюючого органу, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, має право до закінчення перевірки надіслати такі безпосередньо до контролюючого органу.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів того, що ним вчинялись будь -які дії, які передбачені нормами Податкового кодексу, щодо надання (надіслання) ним первинних документів до контролюючого органу, які фахівцями контролюючого органу не були враховані під час проведення перевірки. Позивачем також не надано і доказів звернення з будь - якими заявами чи скаргами на протиправні дії фахівців контролюючого органу при проведенні перевірки (неврахуванні наданих документів) чи складанні акту про ненадання первинних документів.
Вказане також свідчить про обґрунтованість та правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, з огляду на приписи пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, за якою у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку документи, що підтверджують показники, відображенні таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.
Крім того, долучені до матеріалів справи світлокопії первинних документів не спростовують наведеного висновку, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції такі не містять всіх обов'язкових реквізитів, встановлених для первинних документів частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже такі не є належними, достатніми та допустимими доказами відповідно до статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Енерго-Стандарт" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі № 808/9397/13-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду