Іменем України
09 жовтня 2019 року
Київ
справа №813/3186/16
адміністративне провадження №К/9901/34585/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №813/3186/16
за позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування пункту наказу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Гулика А.Г., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Ільчишина Н.В., суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України з вимогами:
2.1. визнати протиправним і скасувати пункт 2 наказу т.в.о. начальника Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України полковника Кірюхіна Ю.П. від 18 липня 2016 року №819аг «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
2. На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що застосоване до нього дисциплінарне стягнення оскаржуваним наказом є очевидно непропорційним характеру вчиненого ним проступку.
3. Позивач також зазначає про те, що відповідачем під час обрання виду дисциплінарного стягнення не було враховано характеру та обставин учинення правопорушення та його наслідки, попередня поведінка позивача.
4. Відповідач позов не визнав, у запереченні проти позову зазначив про те, що обрання виду дисциплінарного стягнення є виключним повноваженням керівника, яке він реалізовує з певною свободою розсуду.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. ОСОБА_1 з серпня 2014 року проходить службу за контрактом у Мостиському прикордонному загоні Західного регіонального управління Держаної прикордонної служби України на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії 3 відділення інспекторів прикордонної служби Відділу прикордонної служби «Краківець».
6. Наказом Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 18 квітня 2016 року №442 позивача приряджено до Відділу організації повсякденної діяльності штабу Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Держаної прикордонної служби України з використанням відповідно до регламенту робочого часу.
7. Пунктом другим наказу начальника Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Держаної прикордонної служби України від 18 липня 2016 року №819-аг до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
8. Підставою для застосування вказаного дисциплінарного стягнення було порушення позивачем вимог статей 11 і 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та додатку №1 до наказу начальника Мостиського прикордонного загону від 15 грудня 2015 року №2222-аг, що полягало в порушення розпорядку дня 14 липня 2016 року.
9. Як установили суди попередніх інстанцій, 14 липня 2016 року позивач прибув на службу до Відділу організації повсякденної діяльності штабу Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Держаної прикордонної служби України о 08 год 31 хв. Водночас початок робочого дня в Мостиському прикордонному загоні Західного регіонального управління Держаної прикордонної служби України встановлено з 08 год 30 хв.
10. Не погоджуючися з указаним наказом, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
11. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
11.1. визнано протиправним і скасовано пункт 2 наказу т.в.о. начальника Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України полковника Кірюхіна Ю.П. від 18 липня 2016 року №819аг «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
12. Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення було очевидно неспіврозмірним з характером дисциплінарного проступку, який полягав у запізненні на роботу на одну хвилину, та його наслідками.
13. Суди попередніх інстанцій також урахували, що, обираючи вид дисциплінарного стягнення, відповідач не з'ясовував причини запізнення позивача, не врахував попередньої поведінки позивача, тривалість перебування ним на службі й рівень знань про порядок служби.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. У касаційній скарзі відповідач, стверджуючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення й прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
15. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що повноваження щодо накладення дисциплінарних стягнень на позивача є компетенцією начальника Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, яку він реалізує з певною свободою, на власний розсуд, обираючи вид дисциплінарного стягнення, який він уважає доцільним з огляду на обставини вчинення та характер дисциплінарного проступку.
16. З огляду на викладене, відповідач уважає, що суди попередніх інстанцій, вдавшись до оцінки того, чи було накладене на позивача стягнення пропорційним характеру дисциплінарного проступку, втрутилися у дискрецію відповідача.
17. Позивач проти вимог касаційної скарги заперечив, зазначив, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи й надали їм правильну правову оцінку.
18. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
19. 15 грудня 2017 року, у зв'язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
20. 06 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
21. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В.М., суддям Бевзенку В. М., Данилевич Н.А.
22. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
23. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
24. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
25. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
26. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
27. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Відповідно до частин першої та п'ятої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03 квітня 2003 року №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
29. Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
30. Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).
31. Частиною четвертою преамбули до Дисциплінарного статуту передбачено, що його дія поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.
32. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, установлених військовими статутами та іншим законодавством України.
33. Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
34. Частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
35. Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту в разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
36. Статтею 62 Дисциплінарного статуту встановлено, що на прапорщиків (мічманів) можуть бути накладені такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження старших прапорщиків (старших мічманів) у військовому званні на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання прапорщик (мічман), старший прапорщик (старший мічман) із звільненням з військової служби у запас.
37. Відповідно до частини другої статті 86 Дисциплінарного статуту під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
VI. Позиція Верховного Суду
38. Аналіз наведених вимог Дисциплінарного статуту дає підстави для висновку, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
39. Суд зазначає, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває в площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення.
40. Водночас реалізація таких повноважень здійснюється суб'єктом накладення дисциплінарного стягнення з певними обмеженнями.
41. Так, положеннями статті 86 Дисциплінарного статуту вид дисциплінарного стягнення суб'єктом його накладення обирається з обов'язковим урахуванням характеру та обставин учинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки військовослужбовця.
42. Водночас, адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
43. Оцінюючи, чи відповідало застосоване до позивача дисциплінарне стягнення критеріям обґрунтованості й пропорційності, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що воно не відповідало характеру та обставинам учинення правопорушення, його наслідкам.
44. Суд зазначає, що суть дисциплінарного проступку, за який до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення, полягала в запізнені на службу на одну хвилину.
45. Водночас догана як вид дисциплінарного стягнення є заходом морально-психологічного характеру і виконує оцінюючий, попереджувальний і мотиваційний вплив на порушника військової дисципліни.
46. Проте правові наслідки оголошення догани не обмежуються виключно засудженням дій (бездіяльності) військовослужбовця. Зокрема, оголошення догани виключає можливість застосування до військовослужбовця заохочень (крім зняття дисциплінарного стягнення), може бути підставою для позбавлення (зменшення) премії чи інших заохочувальних виплат і створює передумови для застосування більш суворих заходів дисциплінарного впливу.
47. Суди попередніх інстанцій правильно оцінили вчинений позивачем дисциплінарний проступок як малозначний, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани як надмірне і таке, що не відповідає його характеру, обставинам і наслідкам.
48. Суд також не погоджується із запереченням скаржника на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, якою скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
49. Скасовуючи вказану ухвалу суду першої інстанції, в якій він дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, Львівський апеляційний адміністративний суд керувався тим, що позивач скористався визначеним у Дисциплінарному статуті досудовим порядком урегулювання спору про обґрунтованість дисциплінарного стягнення, у зв'язку з чим строк звернення до суду необхідно обчислювати з дати отримання позивачем рішення за наслідками розгляду його скарги.
50. Відповідно до частини четвертої статті 99 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач, дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
51. Статтею 110 Дисциплінарного статуту передбачено, що усі військовослужбовці мають право надсилати письмові звернення або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів досудового розслідування та інших державних органів у разі: незаконних рішень, дій (бездіяльності) щодо них командирів чи інших військовослужбовців, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконно покладених на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.
52. Отже, Дисциплінарним статутом передбачений порядок досудового оскарження рішень керівників (начальників) про притягнення до дисциплінарної відповідальності, механізм якого не обмежується поданням скарги до старшого командира та може бути реалізованим, у тому числі, шляхом звернення до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів досудового розслідування та інших державних органів.
53. Таким чином, обчислюючи строк звернення з цим позовом з моменту отримання відповіді на скаргу позивача, яка була подана до Військового прокурора Львівського гарнізону та була направлена ним для розгляду по суті до начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
54. З урахуванням викладеного, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.
55. Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
56. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
57. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
58. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.
59. Доводи касаційної скарги висновків судів і фактичних обставин справи не спростовують.
VII. Судові витрати
60. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
61. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
62. Касаційну скаргу Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.
63. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року в справі №813/3186/16 залишити без змін.
64. Судові витрати не розподіляються.
65. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко