Іменем України
03 жовтня 2019 року
Київ
справа №800/519/16
адміністративне провадження №П/9901/295/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого судді Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А.,
Єресько Л.О.,
Жука А.В.,
Шевцової Н.В.,
участю секретаря судового засідання - Ігнатенко О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Павленка М.В. ,
представника відповідача - Шумар В.Ю.,
представника третьої особи - Белінської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вища рада правосуддя, про визнання незаконною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Верховної Ради України (далі - ВРУ), третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вища рада правосуддя, в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 про звільнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням присяги судді.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема, зазначає, що при розгляді і голосуванні проекту постанови від 29.09.2016 про звільнення позивача з посади відповідачем було порушено вимоги статті 216-1 Закону України від 10 лютого 2010 року №1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» (далі - Регламент), оскільки відповідач належним чином не повідомив позивача про розгляд питання щодо його звільнення з посади судді. Позивач пояснив, що урядова телеграма першого заступника керівника апарату ВРУ керуючого справами Бондар П.О. на ім'я позивача спрямована на адресу Печерського районного суду міста Києва отримана судом 28.09.2016 о 19:01 год. 29.09.2016 позивач з поважних причин не була присутня на засіданні ВРУ, на якому розглядалося питання про її звільнення. Також, позивач вважає, що відповідач безпідставно повторно розглянув подання Вищої ради юстиції про звільнення судді з посади у зв'язку з порушенням присяги судді.
У відзиві на позовну заяву ВРУ заперечує проти позову, вказуючи на те, що позивач не заперечує що була обізнана про призначення розгляду подання Вищої ради юстиції про її звільнення, а ВРУ вжила всіх можливих заходів для того, щоб повідомити позивача про розгляд питання щодо його звільнення.
Також, відповідач зазначив, що позачергове пленарне засідання ВРУ 29.09.2016, на якому розглядалося питання про звільнення суддів, зокрема, позивача, з підстави порушення присяги судді, зважаючи на невідкладний характер цих питань, яким їх наділив Президент України, могло проводитися за загальними правилами, передбаченими Регламентом, з урахуванням особливостей, встановлених статтею 216-1 Регламенту, а також у строки та в порядку, визначеному статями 11, 19 Регламенту, статтею 83 Конституції України.
Між тим, відповідач зазначив, що питання дотримання порядку проведення позачергового пленарного засідання п'ятої сесії ВРУ вже було предметом перевірки Верховним Судом України у справі №21-2140а17.
Відповідач не погодився з доводами позивача про безпідставність повторного розгляду ВРУ подання Вищої ради юстиції про звільнення позивача з посади судді, оскільки ВРУ має такі повноваження відповідно до частини дев'ятої статті 216-1 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».
Позивач подав відповідь на відзив ВРУ, в якому, зокрема, повторив обґрунтування позовної заяви та зазначив, що фактично відповідач запозичив з обвинувального висновку кримінально-правову кваліфікацію дій позивача для притягнення до дисциплінарної відповідальності, що на думку позивача є прихованим застосуванням пункту 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України.
Вищою радою правосуддя надано пояснення, в яких просить відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.02.2017 провадження у справі №800/519/16 за позовом ОСОБА_1 до ВРУ про визнання протиправним та скасування рішення зупинене до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №800/286/16 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2019 поновлено провадження в адміністративній справі №800/519/18 за позовом ОСОБА_1 до ВРУ, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вища рада правосуддя, про визнання незаконною та скасування постанови.
У судовому засіданні 03.10.2019 ОСОБА_1 та її представник позов підтримали, просили його задовольнити з викладених у ньому підстав. Представник відповідача та третьої особи просили у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи учасників справи, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень встановила таке.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 05 червня 2000 року №762/2000 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Старокиївського районного суду м. Києва строком на п'ять років
Указом Президента України «Про переведення суддів місцевих судів міста Києва» від 23.10.2001 №1004/2001 позивача переведено на посаду судді новоутвореного Печерського районного суду міста Києва.
Згідно Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 08.07.2005 №2790-IV ОСОБА_1 обрано суддею місцевого Печерського районного суду міста Києва безстроково.
У жовтні 2014 року до Вищої кваліфікаційної комісії України (далі - ВККС) надійшло звернення адвоката Титича В.М. щодо поведінки судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 при здійсненні правосуддя.
05.10.2015 ВККС прийнято рішення №2426/дн-15 про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України.
14.04.2016 Вищою радою юстиції прийнято рішення №806/0/15-16 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді».
Рішенням Верховного Суду від 03.04.2018, яке набрало законної сили, у справі №800/286/16 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ВККС, про визнання незаконним та скасування рішення відмовлено у задоволенні позову.
Таким чином, на дату розгляду цієї справи вказане рішення Вищої ради юстиції від 14.04.2016 №809/0/15-16 є чинним.
Розпорядженням Голови ВРУ Парубія А.В. від 27.09.2016 №352 на вимогу Президента України про скликання позачергового пленарного засідання ВРУ восьмого скликання та відповідно до частини восьмої статті 19 Регламенту, прийнято рішення про скликання позачергового засідання на 10 годину 29.09.2016, на якому буде розглянуто питання про звільнення суддів.
27.09.2016 прес-служба апарату ВРУ розмістила на офіційному веб-сайті цього органу інформацію із запрошенням для участі суддів у розгляді на засіданні питання про звільнення суддів, у тому числі позивача.
Позивачу направлено урядову телеграму за місцем його роботи до Печерського районного суду міста Києва, яка отримана судом 28.09.2019, про розгляд питання про його звільнення з посади судді на позачерговому засіданні ВРУ 29.09.2016.
Листом від 28.09.2019 Печерський районний суд міста Києва повідомив, що позивач перебуває на стаціонарному лікуванні, а відтак повідомити останню про засідання ВРУ, яке відбудиться 29.09.2016, наразі не вбачається можливим, у зв'язку з чим суддя ОСОБА_1 не зможе прийняти участь на засіданні.
29.09.2016 ВРУ прийняла Постанову про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду міста Києва відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України у зв'язку з порушенням присяги судді.
Приймаючи рішення, Суд виходить з наступного.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 131 Конституції України (тут і далі - в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить, з-поміж іншого, внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад (пункт 1 частини першої статті 131).
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
Частинами третьою, п'ятою статті 116 Закону України від 07.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI) було передбачено, що звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції».
На підставі подання Вищої ради юстиції ВРУ приймає постанову про звільнення судді з посади.
Порядок підготовки і проведення сесій ВРУ, її засідань, формування державних органів, законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій ВРУ визначає Регламент цього органу.
Частинами третьою, четвертою статті 216-1 Регламенту передбачено, що подання про звільнення судді, обраного безстроково, вноситься до Верховної Ради Вищою радою юстиції. Обговорення питання про звільнення судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради починається з оголошення головуючим подання Вищої ради юстиції.
Після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ.
При звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України присутність судді є обов'язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання Верховної Ради, на якому розглядатиметься це питання. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності.
Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.
За наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється за умов перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.
Рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою ВРУ. Голосування про звільнення суддів може проводитися списком, а з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, - щодо кожного судді окремо.
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи адміністративні справи, фактичні обставини яких є подібними до обставин цієї справи, раніше висловила правову позицію щодо застосування наведених норм законодавства в контексті правовідносин, які виникли у зв'язку зі звільненням судді за порушення присяги (відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України у попередній редакції). Зокрема у постановах від 06.11.2018, 13.11.2018 та від 04.06.2019 (справи №800/606/16, №800/532/16, №800/539/16 відповідно) Велика Палата Верховного Суду констатувала, що оголошення подання про звільнення судді, доповідь, обговорення, виступ судді або/та його представника, запитання до них народних депутатів, неголосування у разі наявності зауважень до подання - це стадії прийняття відповідного рішення парламентом. Задля забезпечення критерію обґрунтованості рішення ВРУ має ретельно досліджувати наявні матеріали, може збирати додаткові документи, пояснення осіб тощо.
Крім того, критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. ВРУ, як орган державної влади, зобов'язана застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.
Аналіз положень статті 216-1 Регламенту ВРУ свідчить про те, що присутність судді при розгляді питання про його звільнення є обов'язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання. Лише повторне неприбуття належно повідомленого судді дозволяє парламенту розглянути питання про його звільнення за його відсутності.
У цьому зв'язку Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. рішення у справі «Лелас протии Хорватії», заява № 55555/08, пункт 74).
У рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів. Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача повідомили про проведення позачергового засідання ВРУ (призначеного на 29 вересня 2016 року) урядовою телеграмою від 28 вересня 2016 року, яку надіслали за місцем роботи позивача, з порушенням строку, визначеного Регламентом.
Листом від 28.09.2019 Печерський районний суд міста Києва повідомив, що позивач перебуває на стаціонарному лікуванні, а відтак повідомити останню про засідання ВРУ, яке відбудиться 29.09.2016, наразі не вбачається можливим, у зв'язку з чим суддя ОСОБА_1 не зможе прийняти участь на засіданні.
Незважаючи на обставини щодо відсутності позивача на засіданні ВРУ 29.09.2016, розгляд питання щодо звільнення ОСОБА_1 відбувся і завершився прийняттям спірної Постанови.
Суд вважає, що невиконання відповідачем вимог частини п'ятої статті 216-1 Регламенту про обов'язкове повідомлення судді про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення цього судді, не пізніше ніж за три дні до дня засідання, призвело до порушення права позивача на участь у процесі прийняття щодо нього такого рішення.
Доводи відповідача про розміщення цієї інформації на офіційному веб-сайті ВРУ як і про невідкладний характер цього питання (про звільнення суддів) не спростовують такого висновку Суду, позаяк за описаних обставин справи таке оприлюднення не доводить і не може доводити того, що позивача належно повідомили про дату та час розгляду питання про його звільнення, відтак належним чином забезпечили його право на участь у розгляді цього питання.
Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 26.09.2017 у справі №800/114/17 з огляду на відмінні сутнісні ознаки/характеристики обох цих спорів, висновки, яких дійшов суд у тій справі, не спростовують висновків колегії суддів у цій справі. Верховний Суд України у згаданій справі оцінював спірні правовідносини в іншій площині, що обумовлено предметом спору та підставами позову (у справі №800/114/17) і обставини, які встановлено в тій справі, не можуть слугувати доведеним фактом при розгляді цієї справи.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що відповідач у процедурі розгляду на пленарному засіданні 29.09.2016 питання про звільнення позивача з посади судді допустила істотні порушення вимог Регламенту, які в сукупності дають достатні підстави вважати, що Постанова як кінцевий результат розгляду цього питання є протиправною.
Згідно частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На дату постановлення рішення у цій справі документально підтвердженими є витрати позивача на сплату судового збору на суму 551,21 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 266, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1619-VIII "Про звільнення судді", якою звільнено ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Верховної Ради України (вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01001 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 21 копійка.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текс рішення складено та підписано 08.10.2019
Головуючий суддя В.М.Бевзенко
Судді Н.А.Данилевич
Л.О.Єресько
А.В.Жук
Н.В.Шевцова