07 жовтня 2019 року
Київ
справа №320/1875/19
адміністративне провадження №К/9901/27087/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гончарової І.А., Гусака М.Б.,
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ГУ ДФС) у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 29.03.2019 №0001201202.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням ГУ ДФС у Київській області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є правомірність податкового повідомлення-рішення від 29.03.2019 №0001201202 у сумі 5839,50 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, є справою незначної складності.
Обставин, які б виключали можливість застосування положень частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, судом касаційної інстанції не встановлено.
У касаційній скарзі посилань на наявність відповідних обставин також не зазначено.
За правилами пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не підлягають касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
І.А. Гончарова
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду