ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
08 жовтня 2019 року №640/8415/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доПечерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві
про визнання протиправним та скасування постанови, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №58930500 від 18.04.2019 Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач неправомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №58930500 від 18.04.2019, оскільки стягувачем було пропущено тримісячний строк для звернення до виконання постанови про накладення адміністративного штрафу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено перше судове засідання у справі.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що строки для виконання рішення встановлюються з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду. Згідно відомостей, що містить постанова №32 від 22.08.2017, дата набрання законної сили останньої - 31.08.2017, рішення по справі щодо її оскарження набрало чинності - 22.01.2019, отже строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - 12.04.2019 включно, водночас, заява про відкриття виконавчого провадження датована 12.04.2019, отже, державним виконавцем правомірно було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58930500 від 18.04.2019.
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій наголосив, що відповідно до статті 303 КУпАП, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги, тобто, за змістом наведеної статті, постанова про накладення адміністративного штрафу може бути звернута до стягнення лише протягом трьох місяців з дня її винесення, а не з дня набрання нею чинності, в разі пропуску цього строку, постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню.
У судовому засіданні 22.07.2019 суд, за згодою сторін, ухвалив перейти до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження .
Ухвалами суду від 22.07.2019 та 19.09.2019 від Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було витребувано копію конверту, в якому було надіслано лист Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 12.04.2019 року №10/26-5/1204/05 та застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.
20.09.2019 на адресу суду надійшов лист Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, яким повідомлено суд, що в матеріалах виконавчого провадження №58930500 відсутній конверт, в якому було надіслано лист Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 12.04.2019 №10/26-5/1204/05.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою №32 по справі про адміністративне правопорушення від 22.08.2017 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 96, ч. 11 ст. 96 КУпАП за порушення ч. 1 ст. 34, ч. 1 ст. 37, ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 №461 та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000,00 грн.
27 серпня 2018 року Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалив рішення по адміністративній справі №826/10953/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно - будівельної інспекції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Вказаним рішенням адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складений 28 липня 2017 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві відносно ОСОБА_1 та визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 22 серпня 2017 року №32, якою ОСОБА_1 визнано винним, у вчиненні адміністративного правопорушення. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві було задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено повністю.
17.04.2019 за вх. 9692 Печерським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві було зареєстровано заяву Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про примусове виконання постанови Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 12.04.2019 №10/26-5/1204/05.
18.04.2019 старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маріуцою Тетяною Вадимівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58930500.
Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом норм ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України "Про виконавче провадження", у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Абзацом 1 ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження (до яких ч. 1 ст. 14 цього ж Закону віднесено виконавця) зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Згідно приписів норм ч. 1 ст. 12 цього Закону виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження").
Враховуючи наведені приписи статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись принципом lex posterior derogat priori (лат. «пізнішим законом відміняється більш ранній») суд приходить до висновку, що в даному випадку пріоритетними є саме приписи статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» щодо пред'явленням документів до примусового виконання протягом строків, які розпочинаються з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Так, суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що датою набрання законної сили постанови №32 від 22.08.2017 було встановлено 31.08.2019, при цьому, як встановлено під час судового розгляду справи, провадження щодо оскарження вказаної постанови було відкрито 11.09.2017 (тобто через 10 днів після набрання постановою законної сили), рішення в адміністративній справі №826/10953/17 набрало законної сили 22.01.2019, отже, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - включно до 12.04.2019.
Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві було у встановлені законодавством строки подано заяву на відкриття виконавчого провадження, позаяк, проставлення Департаментом на заві відповідної дати « 12.04.2019» жодним чином не підтверджує її подання саме в цей день, водночас, на заяві Департаменту міститься штамп відповідача - Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві з датою прийняття такої заяви - 17.04.2019 вх. 9692.
Суд звертає увагу, що з метою з'ясування дати подання відповідної заяви саме 12.04.2019 (у разі подання такої засобами поштового зв'язку), від відповідача ухвалами суду двічі витребовувались докази, а саме - копія конверту, в якому було надіслано лист Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 12.04.2019 року №10/26-5/1204/05.
Однак, витребувані судом докази відповідачем надано не було, натомість, останнім на адресу суду було надіслано лист, зі змісту якого вбачається, що в матеріалах виконавчого провадження відсутній конверт на підтвердження надіслання листа Департаменту від 12.04.2019.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що заяву про примусове виконання постанови Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві було прийнято відповідачем 17.04.2019, тобто поза межами трьох місячного строку, встановленого законодавством, натомість, жодних доказів на підтвердження подання вказаної заяви саме 12.04.2019 відповідачем суду не надано, хоча, саме на нього приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
За загальним правилом, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 цього ж Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
З контексту наведених норм права можна дійти висновку, що отримавши до виконання виконавчий документ - постанову від 22.08.2017 №32, пред'явлений до виконання з пропуском строку, чого відповідачем не спростовано та не доведено зворотного в процесі розгляду адміністративної справи, державний виконавець був зобов'язаний за встановленою процедурою, повернути виконавчий документ стягувачу та не мав будь-яких підстав та повноважень для відкриття виконавчого провадження, тобто діяв у порушення встановленої Законом процедури.
Проте, відповідачем в даному випадку прийнято постанову від 18.04.2019 про відкриття виконавчого провадження №58930500, чим порушено норми Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, проаналізувавши зазначені обставини у сукупності, в контексті викладених норм права, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідачем не доведено суду законності прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.04.2019.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Наявною в матеріалах справи квитанцією про сплату від 15.05.2019 №0.0.1352878953.1 підтверджується, що ОСОБА_1 під час звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат у сумі 768,40 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження №58930500 від 18.04.2019.
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Суддя Н.Г. Вєкуа