09 жовтня 2019 року справа № 580/3029/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді - Бабич А.М., розглянувши у порядку письмового провадження правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаської області, головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаської області Вельган Оксани Василівни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,
30.09.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаської області (18018, м. Черкаси, пр-т Хіміків, буд.50) (далі - відповідач 1), головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаської області Вельган Оксани Василівни (18018, м. Черкаси, пр-т Хіміків, буд.50) (далі - відповідач 2) про визнання протиправним і скасування постанови від 26.09.2019 у виконавчому провадженні №59241221 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 №823/2393/18.
Позов мотивовано неналежним виконанням рішення суду. Зокрема, відкрито виконавче провадження щодо зобов'язання ГУНП в Черкаській області розглянути заяву про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням 2 групи інвалідності. Не зважаючи на мотиви прийнятого у справі №823/2393/18 рішення та всупереч його резолютивній частині ГУНП в Черкаській області повторно прийняло висновок про відмову у призначенні позивачу грошової допомоги. Тому спірне рішення про закінчення виконавчого провадження є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 02.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання. Також залучено ГУНП в Черкаській області третьою особою на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог (далі - третя особа).
08.10.2019 від представника відповідачів надійшов суду відзив на позов з проханням відмовити у його задоволенні повністю. На його думку, рішення суду виконане. Тому спірне рішення про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним його виконанням відповідає закону.
08.10.2019 засобами електронного зв'язку суду надійшли письмові пояснення третьої особи щодо позову, в яких зазначено, що на виконання рішення суду у справі №823/2393/18 вона розглянула заяву позивача щодо виплати грошової допомоги та 15.08.2019 затвердило висновок про відмову у її призначенні. Отже, вказане судове рішення виконане, а спірна постанова державного виконавця є законною та не підлягає скасуванню.
Під час підготовчого провадження суд задовольнив клопотання учасників щодо долученння доказів до матеріалів справи, заміни неналежного відповідача 1 - Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаської області на Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаської області (далі - відповідач 2). Також задоволені клопотання учасників щодо розгляду справи за відсутності їх представників. Тому ухвалою від 08.10.2019 суд закрив підготовче провадження, призначив судовий розгляд справи по суті на 09.10.2019 у письмовому провадженні.
09.10.2019 від представника позивача суду надійшла письмова відповідь на відзив та пояснення третьої особи. У ній зазначено, що спірна постанова прийнята з формальних підстав за наслідками повідомлення ГУНП в Черкаській області про розгляд заяви позивача без урахування викладених у рішенні суду мотивів його прийняття стосовно наявності у позивача права на отримання грошової допомоги. Також вказує, що відповідач 1 обмежився лише повідомленням органу поліції про розгляд заяви позивача без отримання відповідних доказів.
Дослідивши письмові докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку задовольнити позов з огляду на таке.
Суд встановив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №823/2393/18 визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції України в Черкаській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до вимог Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4. Зобов'язано Головне управління Національної поліції України в Черкаській області розглянути заяву позивача про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до вимог зазначеного Порядку.
З метою примусового виконання цього рішення позивачу 23.05.2019 Черкаський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист, на підставі якого головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаської області Вельган О.В. постановою від 30.05.2019 відкрила виконавче провадження №59241221.
З метою виконання вищевказаного рішення суду відповідач 2 направляв боржнику - ГУНП в Черкаській області вимоги від 17.07.2019 №5914, від 08.08.2019 №6693 та від 20.08.2019 №7270.
Листом від 16.08.2019 №656/05/29 боржник (третя особа) його повідомив, що на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №823/2393/18 розглянув заяву ОСОБА_1 , за результатами чого 15.08.2019 начальник ГУНП в Черкаській області затвердив висновок про відмову у призначенні їй одноразової грошової допомоги. Також вказано, що про причини відмови листом від 15.08.2019 №29/Ч-82 повідомлено заявника. Листом від 29.08.2019 №702/29/01-2019 відповідача повторно повідомлено про ці обставини.
16.09.2019 відповідач 2 прийняв спірну постанову про закінчення виконавчого провадження №59241221 у зв'язку з повним фактичним виконанням. Не погоджуючись із ним позивач звернулася з цим позовом.
Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - ЗУ №1404-VIII).
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною ст.5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 ст.18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статею 39 Закону №1404-VIII визначений виключний перелік випадків, у яких виконавче провадження підлягає закінченню.
На підставі п.9 ч.1 ст.39 №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття виконавчого провадження №59241221 та невідповідність спірного рішення вимогам закону, що обгрунтовується таким.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частинами 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Зважаючи, що судове рішення складається зі структурних частин (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна), його виконанню має передувати аналіз його повного змісту.
У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №823/2393/18, щодо виконання якої проводилися дії відповідачами у спірних правовідносинах, зазначено, що під час оформлення документів для отримання одноразової грошової допомоги за фактом тримання позивачем травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, щодо якого складені акти від 27.05.2016 за формою Н-1 №14 та від 27.05.2016 Н-5, не зважаючи на їх зміст, необхідно враховувати дані довідок МСЕК.
Зазначений суд вказав, що за результатом медичного огляду позивача, проведеного 19 грудня 2017 року медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області", вбачається, що травма позивача, пов'язана саме з виконанням нею службових обов'язків, (акт Н-1 від 27.05.2016 № 14); захворювання, пов'язані з проходженням позивачем служби в поліції; непридатна до служби в поліції (свідоцтво про хворобу від 19.12.2017 №429). 15 грудня 2017 року обласна МСЕК №1 встановила позивачу 2 групу інвалідності із зазначенням причина інвалідності - травма, пов'язана з виконанням нею службових обов'язків Отже, інвалідність позивача пов'язана з виконанням нею службових обов'язків, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 15.12.2017 серії 12 ААА №877260.
Тому він дійшов висновку, що зазначена довідка є належним підтвердженням отримання інвалідності під час проходження служби та набуття позивачем права на одноразову допомогу.
Вказані мотиви стали підставою для визнання ним протиправною спірної відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги та зобов'язання відповідача повторно розглянути її заяву. Водночас суд не зобов'язував призначати таку допомогу, посилаючись на дискреційність такого повноваженння відповідача.
Дослідивши матеріали виконавчого провадження №59241221 суд встановив, що спірне рішення прийняте на підставі інформації боржника у формі листа вих.№656/05/29 від 16.08.2019, який не містив додатків на підтвердження вказаних у ньому обставин та посилань щодо мотивів прийнятого рішення.
Копія висновку, затвердженого 15.08.2019 керівником боржника у виконавчому провадженні, містить рішення про те, що права на одноразову допомогу позивач не набула.
Отже, мотиви рішення суду не були враховані, а отже рішення не вважається виконаним. Натомість відповідачі у спірних правовідносинах діяли формально та без врахування обов'язку, визначеного у вказаній вище ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.40 Закону №1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України стала частиною національного законодавства. Європейський суд з прав людини неодноразово у судових рішеннях вказував, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
У справі «Войтенко проти України» (рішення від 29 червня 2004 року) Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Конституційний Суд України у абз.3 резолютивної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Отже, виконання судового рішення, у першу чергу, полягає у захисті порушених прав особи, які відновлені судовим рішенням.
Статтею 2 ЗУ №1404-VIIІ визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
У спірних відносинах не було дотримано вказаних принципів, що призвело до порушення прав позивача на повне та реальне відновлення його порушеного права, констатованого судом.
Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання боржником рішення суду у справі №823/2393/18 з урахуванням мотивів його прийняття, суд дійшов висновку, що спірне рішення прийняте за відсутності правових підстав, вказаних у ч.1 ст.39 №1404-VIII.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Тому спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору та не надала доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для їх відшкодування.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 287, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаської області Вельган Оксани Василівни від 26.09.2019 у виконавчому провадженні №59241221 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 №823/2393/18.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя А.М. Бабич
Рішення ухвалене та складене у повному обсязі 09.10.2019.