Справа № 132/1767/19
Провадження № 2-а/132/37/19
Рішення
Іменем України
04 жовтня 2019 року місто Калинівка
КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді СЄЛІНА Є.В.,
при секретарі - ПІДГЕРСЬКІЙ О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Калинівка Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до капрала поліції УПП в Житомирській області Оверчука Дмитра Миколайовича про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення о адміністративної відповідальності та скасування постанови серії ЕАВ № 1102584 від 27.04.2019р. про адміністративне правопорушення,
15.05.2019р. до місцевого суду звернувся ОСОБА_1 , із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАВ № 1102584 від 27.04.2019р. капрала поліції УПП в Житомирській області Оверчука Дмитра Миколайовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255грн., за порушення ч.1 ст.122 КУпАП, та закрити провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що викладені в протоколі обставини не відповідають дійсності, правил дорожнього руху він порушував. Інспектор при винесенні постанови не врахував вимог закону, не в повному обсязі з'ясував обставини та без належних та допустимих доказів визнав його винним в порушенні ПДР України, а отже безпідставно притягнув до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного штрафу в розмірі 255грн.
Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 17.05.2019р. відкрите провадження за вказаним позовом.
У відзиві на адміністративний позов, поліцейський роти № 4 батальйону УПП в Житомирській області ДПП капрал поліції Оверчук Д.М., просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Дану позицію обґрунтовує тим, що ним відповідно до постанови серії ЕАВ № 1102584 від 27.04.2019р. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Під час винесення постанови він діяв на підстави, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Постанову було оголошено позивачу негайно після закінчення розгляду справи, та ознайомлення з її змістом, роз'яснено порядок оскарження постанови та строки сплати штрафу, а тому вважає свої дії щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача законними, обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.
Позивач - ОСОБА_1 та його представник - адвокат ДОВГАЛЮК С.М. в судове засідання не з'явилися, подавши письмові заяви, в яких просять справу розглянути за їх відсутності, на позовний вимогах наполягають та просять їх задовольнити, з підстав зазначених в позові.
Відповідач - поліцейський роти № 4 батальйону УПП в Житомирській області ДПП капрал поліції ОВЕРЧУК Д.М. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в передбаченому законом порядку, про що свідчить відповідне Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:
Судом встановлено, що 27.04.2019р. поліцейським роти № 4 батальйону УПП в Житомирській області ДПП капралом поліції Оверчук Д.М. винесено постанову серії ЕАВ № 1102584 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 255гр. за порушення ним п.8.4 ПДР України.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач, 27.04.2019р. рухаючись по автодорозі М-21, та керуючи транспортним засобом марки «Opel Astra», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », не виконав вимог наказового дорожнього знаку 4.1, та здійснив поворот ліворуч, чим порушив п.8.4 «г» ПДР України, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно п.8.4 «г» ПДР України, дорожні знаки поділяються, зокрема на наказові знаки, які показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух на проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
Дорожній знак п.4.1 «Рух прямо».
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами частини 1 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Як вбачається з п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 9 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото-, і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. Суд зазначав у наведеному рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення). Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов'язковою і має передувати такому розгляду справи. Крім того, Суд вказує, що словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. За загальним правилом розгляд справи починається оголошенням про те, яка справа розглядається, з'ясовується хто прибув на розгляд справи, встановлюються анкетні дані особи, яка притягається до відповідальності, роз'яснюються її права, надається можливість подати докази, заявити клопотання. Якщо особа заявляє обґрунтовані клопотання про ознайомлення зі справою, про допуск захисника, про приєднання доказів тощо, то ці клопотання мають бути розглянуті, а права особи, яка притягується до відповідальності, забезпечені. Лише після цього особа, яка розглядає справу, має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Це пов'язано з тим, що силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Негайний розгляд справи без складання адміністративного протоколу чи документування у інший спосіб того, що розгляд справи відбувся з дотриманням прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності також ставить під сумнів правомірність винесеної постанови, що є самостійною підставою для визнання її протиправною та скасування. Отже, з наведеного вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз'яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Частиною 1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути підставою притягнення до адміністративної відповідальності лише у тому випадку, коли обставини, встановлені під час такого спостереження зафіксовані у встановленому законом порядку.
Тобто, спостереження працівником поліції правопорушення може мати місце, однак воно має бути зафіксоване на матеріальному носії.
Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 18.06.2019р. було зобов'язано відповідача - поліцейського роти № 4 батальйону УПП в Житомирській області ДПП капрала поліції Оверчука Д.М. надати суду всі наявні матеріали та докази, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, відповідно до постанови серії ЕАВ № 1102584 від 27.04.2019р.
На виконання вказаного судового рішення, яке згідно вимог закону є обов'язковим до виконання, відповідачем надано лише відеофайл із записом процедури оформлення оскаржуваної постанови.
Згідно з пп.9 ч.1 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Крім того, згідно з ч.2-3 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.
Таким чином, в порушення вимог статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.
З цього приводу суд зазначає, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП. У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Отже, у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1102584 від 27.04.2019р. посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеофайл не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративних правопорушень.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 24.01.2019 в справі №428/2769/17.
Крім цього, суд не може вважати зазначений диск належним та допустимим доказом вини позивача, оскільки він був виготовлений після розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому не враховувався і не міг бути врахований відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Отже, відповідач, суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної постанови, не довів її правомірності, а саме для підтвердження порушення позивачем п.8.4 «г» ПДР України, відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, не надав, зокрема, пояснення свідків, належний відеозапис чи матеріали фотофіксації події. а отже і не довів належними та допустимими доказами ту обставину, що ОСОБА_1 не виконав вимог наказового дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо», та здійснив поворот ліворуч.
Будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень, згідно діючого законодавства, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
Більше того, приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем надано лише постанову серії ЕАВ № 1102584 від 27.04.2019р., у якій не навів жодного доказу на підтвердження наявності адміністративного правопорушення та винності ОСОБА_1 в його вчиненні. Не надано таких доказів відповідачем і в ході розгляду справи.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Вказана правова позиція є обов'язковою для застосування судами при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення позивачем ОСОБА_1 - ПДР України, а отже, і вчинення ним адміністративного проступку, притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися законним, унаслідок чого оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст. 132-1, 251, 256, 258, 268, 279, 280, 283-285 КУпАП, ст.ст.6, 10, 11, 12, 17, 70, 71, 94, 159-163, 171-2 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до капрала поліції УПП в Житомирській області Оверчука Дмитра Миколайовича про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення о адміністративної відповідальності та скасування постанови серії ЕАВ № 1102584 від 27.04.2019р. про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАВ № 1102584 від 27.04.2019р. поліцейського роти № 4 батальйону УПП в Житомирській області ДПП капрала поліції Оверчука Дмитра Миколайовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255грн., за порушення ч.1 ст.122 КУпАП, та закрити провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Калинівський районний суд Вінницької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Є.В. Сєлін