Тростянецький районний суд
Вінницької області
справа № 147/558/19
номер провадження № 2-о/147/26/19
03 жовтня 2019 року Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Дудікова А.В.,
при секретарі Подолян Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу №147/558/19 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обгрунтування заяви зазначив, що що він є членом Громадської організації «Всеукраїнський рух «Сила права». Народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вашківці Вижницького району Чернівецької області. 06.08.2014 р. на підставі указу Президента України від 21.07.2014 р. №607, він був призваний у Збройні сили України по мобілізації та направлений до складу військової частини польова пошта НОМЕР_1 (24 -й окремий штурмовий батальйон «Айдар» Збройних сил України, де обіймав посаду стрільця). При цьому, в період з 06.08.2014 р. по 14.11.2014 р. безпосередньо брав участь в боях за захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей.
17.08.2014 р. під час виконання військової служби щодо оборони селища Хрящувате Краснодонського району Луганської області України, він потрапив під обстріл російських збройних формувань, в результаті якого отримав вогнепальне сліпе осколкове поранення лівої кисті. Довідками військово-лікарської комісії №366 від 04.09.2014 р. та №561 від 31.10.2014 р. встановлений діагноз та причинний зв'язок захворювання. Вказане поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби. За наслідками проходження військової служби ОСОБА_1 отримав посвідчення ветерана війни - учасника бойових дій, що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для даної категорії службовців.
Вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Луганської області було порушено його право на життя і здоров'я, передбачене ст. 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Встановлення юридичного факту поранення, який стався при виконанні ним обов'язку військової служби внаслідок саме військової агресії Російської Федерації проти України, буде породжувати юридичні наслідки визначення статусу заявника, як жертви міжнародного збройного конфлікту, як особи, що перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року, що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.
Посилаючись на викладене, заявник просив суд встановити юридичний факт його поранення при виконанні службових обов'язків 17.08.2014 р. в районі селища Хрящувате Краснодонського району Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 25.06.2019 р. заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання.
В судове засідання заявник не з'явився, представник заявника подав до суду заяву про розгляд справи без участі заявника, заяву підтримав та просив задовольнити.
Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, думки, щодо вирішення справи не вказав.
Представник заінтересованої особи Посольства Російської Федерації в Україні, в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
В зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вашківці Важницького району Чернівецької області. Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Ладижинським МВМ УМВС України у Вінницькій області (а.с.22-24).
З копії військового квитка серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 з 06.08.2014 р. на підставі указу Президента України від 21.07.2014 р. №607, був призваний у Збройні сили України по мобілізації та направлений до складу військової частини польова пошта НОМЕР_1 , 24 -й окремий штурмовий батальйон «Айдар» Збройних сил України, де обіймав посаду стрільця. 19.08.2015 р. на підставі наказу командувача СВ ЗСУ №72 РС від 15.08.2015 р. - демобілізований. ОСОБА_1 в період з 06.08.2014 по 14.11.2014 р. приймав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.25-29).
Відповідно до довідки №366 військово-лікарської комісії від 04.09.2014 р. та довідки військово-лікарської комісії №561 від 31.10.2014 р., ОСОБА_1 , 1967 р.н., в/ч п/п НОМЕР_1 , призваний з червня 2014 р. у Збройні сили України, посада - стрілець. Після вогнепального осколкового сліпого поранення (17.08.2014 р.) лівої кисті з пошкодженням сухожилків-розгиначів ІІІ-ІV-V пальців з вогнепальними переломами ІV-V п'ясних кісток з наявністю стороннього тіла (металевий осколок 0,5*0,6 см); первинної хірургічної обробки, тенорафії сухожилків-розгиначів ІІІ-ІV-V пальців лівої кисті (17.08.2014 р.); повторної хірургічної обробки (19.08.2014 р.), повторної хірургічної обробки (24.08.2014 р.), повторної хірургічної обробки, остеометалосинтезу шпицями вогнепальних переломів ІV-V п'ясних кісток лівої кисті (26.08.2014 р.) з тимчасовим порушенням функцій. Поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби (а.с. 65,66).
Згідно посвідчення серія НОМЕР_4 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.67).
Заявник посилається на те, що саме у результаті збройної агресії Російської Федерації він отримав поранення, виконуючи обов'язки військової служби та захищаючи Батьківщину.
На підтвердження цього заявником були наведені вище вказані докази по справі, яким надано оцінку, суд враховує наступне:
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», збройна агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п'ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п'ятому - восьмому цієї статті; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.
Відповідно до статті 4 цього закону, у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховної Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Наведене підтверджується прийнятими Верховною Радою України та Президентом України актами, якими фактично встановлено факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
Так, 15 квітня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», який визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
27 квітня 2015 року Верховна Рада України своєю постановою затвердила Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської асамблеї Ради Європи, Парламентської асамблеї НАТО, Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, в якому зазначено наступне: Україна залишається об'єктом воєнної агресії з боку Російської Федерації, яку вона здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац 1 Звернення); Верховна Рада України визнає Російську Федерацію державою-агресором та закликає міжнародних партнерів України визнати Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані «ДНР» і «ЛНР» визнати терористичними організаціями (абзаци 6 та 8 Звернення); міжнародне співтовариство закликано визнати факт агресії проти України, окупації її території і посилити вимоги щодо повернення до міжнародно визнаних кордонів України, запобігши створенню небезпечного прецеденту у вигляді грубого порушення світового порядку та системи безпеки, що склалися після Другої світової війни (абзац 12 Звернення).
В подальшому Верховна Рада України Постановою від 21.04.2015 року схвалила текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», у абзаці 1 пункту 1 якої констатовано, що збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року. У вказаній Заяві також зазначено, що і фактично, і юридично збройна агресія Російської Федерації проти України триватиме до повного відведення з території України всіх підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, включно з підтримуваними нею найманцями, та повного відновлення територіальної цілісності України; крім того, наведено численні факти порушень Російською Федерацією своїх міжнародних зобов'язань, посягань на територіальну цілісність України, на які, в тому числі посилається і заявник в обґрунтування необхідності встановлення відповідного юридичного факту судом.
Крім того, Президент України Указом від 24 вересня 2015 року №555 ввів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» та затвердив Воєнну доктрину України, в якій визнано та зафіксовано факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
Верховною Радою України прийнято постанову від 17 березня 2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 124 Конституції України, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) зазначено, що частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з ч.1 та п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.
Обставини, які свідчать про факт збройної агресії Російської Федерації проти України є загальновідомим фактом, що його закріплено державою на законодавчому рівні і тому, на підставі ч. 3 ст. 82 ЦПК України, не потребують доказуванню.
За таких обставин, суд вважає встановленим, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації був поранений заявник, а тому порушено невід'ємне право на життя.
Також, суд звертає увагу, що одну із заінтересованих осіб у цій справі визначено іноземну державу, однак правило про застосування щодо неї судового імунітету, передбачене ч.1ст.79 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005р., не порушено, з огляду на наступне.
По-перше, зазначена норма визначає імунітет від пред'явлення позову до іноземної держави та залучення її до участі у справі як третьої особи. Однак, у цьому випадку Російська Федерація бере участь як заінтересована особа у справі окремого провадження, а не виступає як сторона чи третя особа у справі позовного провадження.
По-друге, підставою подання громадянами України заяви про встановлення відповідного факту є тимчасова окупація Російською Федерацією частини території України. Як зазначено в абз.15 преамбули Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», дії Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя грубо порушують принципи та норми міжнародного права. У ч.4 ст.79 Закону України «Про міжнародне приватне право» наведено випадки, коли Україна може застосувати реторсію - правомірні обмежувальні заходи у відповідь на аналогічні заходи іншої держави. Так, якщо в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з ч.1 та ч.2 цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру недостатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права. На необхідності врахування цих приписів закону наголошується у п.19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 року №13 «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя». На вказане також звертав увагу Верховний Суд в справах №363/2981/16-ц, №428/12368/16-ц, №363/2981/16-ц, тощо.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 , проходячи військову службу в Збройних Силах України, отримав поранення в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт йому необхідно для визначення його статусу, як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.
Встановити юридичний факт, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні службових обов'язків 17.08.2014 р. в районі селища Хрящувате Краснодонського району Луганської області України отримав поранення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа - Міністерство соціальної політики України, ЄДРПОУ 37567866, юридична адреса: вул. Еспланадна, буд. 8/10, м. Київ, 01601.
Заінтересована особа - Російська Федерація (Посольство Російської Федерації в Україні, юридична адреса: Повітрофлотський проспект, буд. 27. м. Київ, 03049.
Суддя: