ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2019Справа № 910/8102/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертон Технолоджі»
про стягнення 1 090 698, 88 грн.
За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 07.10.2019
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертон Технолоджі» про стягнення 1 090 698, 88 грн., з яких: 818 967, 51 основний борг, 122 705, 67 грн. пеня, 42 014, 95 грн. 3% річних та 107 010, 75 грн. інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу від 29.09.2017 № 2214/1718-ТЕ-41 в частині несвоєчасної оплати вартості поставленого газу за період з жовтня 2017 по лютий 2018 включно, внаслідок чого відповідачу була нарахована основна заборгованість, пеня, інфляційні втрати та 3 % від знецінення грошових коштів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.08.2019 року.
12.07.2019 від відповідача через канцелярію Господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив застосувати положення ст. 233 ГК України до заявлених позовних вимог, зменшити пеню на 90 %.
19.07.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач заперечує проти доводів, викладених у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у даній справі виправлено допущену описку у вступній частині ухвали суду від 01.07.2019 року.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 19.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження та призначено розгляд справи на 09.09.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2019.
Представник позивача у судовому засіданні 07.10.2019 надав свої усні пояснення та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 07.10.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 16.09.2019.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ст. 202 ГПК України).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 07.10.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
29.09.2017 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживач) був укладений договір постачання природного газу № 2214/1718-ТЕ-41, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, (п. 1.2).
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає покупцеві з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 570 тис. куб. м.
Ціна за 1 000 куб.м. газу на дату укладення договору разом з ПДВ становить 5 930, 40 грн. (5.2 договору).
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 695 295, 63 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за період з жовтня 2017 - лютий 2018 включно. Вказані акти підписанні та скріплені печатками сторін.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалось на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 695 295, 63 грн., однак відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, факту наявності заборгованості у сумі 818 967, 51 грн. відповідач не спростував, доказів їх сплати суду не надав, у той час як розмір відповідно заявленої основної заборгованості за договором до стягнення позивачем доведено в заявленому розмірі.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення 42 014, 95 грн. 3 % річних та 107 010, 75 грн. інфляційних втрат.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Господарський суд перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі заявленому позивачем, а саме в сумі 107 010, 75 грн.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 42 014, 95 грн.
Позивачем з урахуванням порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати за поставлений газ заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 122 705, 67 грн.
Так, пунктом 8.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розумі 16, 4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідач у відзиві на позов просить застосувати положення ст. 233 ГК України до заявлених позовних вимог і зменшити пеню на 90 %.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
Наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У відзиві на позов про зменшення розміру пені відповідач зазначає, що ТОВ «Вертон технолоджі» здійснює господарську діяльність з виробництва і постачання теплової енергії виключно адміністративно-житловому комплексу « Лазурний блюз», тобто виконує соціальну функцію щодо забезпечення тепла в оселях понад 600 київських родин. Також, відповідач зазначив, що іншої господарської діяльності не здійснює, отже єдиним джерелом надходження є кошти від споживачів послуг централізованого опалення, які сплачуються відповідно до встановлених тарифів.
Структура тарифу на послуги централізованого опалення, які надає відповідач, не передбачає витрат на виплату штрафних санкцій та інших втрат постачальника природного газу. Тарифи на вказані послуги є врегульованими відповідно до чинного законодавства. Так, згідно з п. 21, п. 63 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» № 869 від 01.06.2011, до складу інших операційних витрат не можуть включатися, зокрема, суми штрафів, пені, неустойки.
Відповідач в якості доказу збитковості підприємства, надав завірені копії фінансових звітів за 2015-2018 та квитанції про їх подання, з яких вбачається, що відповідач має збитки за вказані роки.
Господарський суд міста Києва зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вказане вище, колегія суддів зазначає, що обставини, якими відповідач мотивує підставу для зменшення розміру пені, докази, долучені на підтвердження його майнового стану, соціальну значущість підприємства, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, наслідків порушення зобов'язання, а також з огляду на те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна сума боргу в сумі 818 967, 51 грн., 3 % річних у сумі 42 014, 95 грн. та інфляційні втрати у розмірі 107 010, 75 грн., Господарський суд міста Києва вважає, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованої позивачем пені до 65 000 грн.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 15 495, 01 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертон Технолоджі» (02002, м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, 15-А, оф. 634, ідентифікаційний код 38923261) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у сумі 818 967 (вісімсот вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 51 коп., пеню у сумі 65 000 (шістдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 107 010 (сто сім тисяч десять) грн. 75 коп., 3 % річних у сумі 42 014 (сорок дві тисячі чотирнадцять) грн. 95 коп. та витрат по сплаті судового збору в сумі 15 495 (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 01 коп.
3.В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва