ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.10.2019 м. Київ Справа № 910/10121/19
За позовом: фізичної особи-підприємця РОМАНОВОЇ НАТАЛІЇ МИКОЛАЇВНИ;
до: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР";
про: стягнення 142.614,78 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники: без виклику сторін.
Фізична особа-підприємець РОМАНОВА НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА (далі - позивач) звернулася до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" (далі - відповідач) про стягнення 142.614,78 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеними між сторонами спору договорами купівлі-продажу, а саме: договором купівлі-продажу від 23.01.2015 № 142 та договором купівлі-продажу від 14.01.2016 № 63, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 142.614,78 грн., з яких:
- за договором купівлі-продажу від 23.01.2015 № 142 - 38.168,73 грн. - основна заборгованість, 22.741,66 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 4.147,32 грн. - 3 % річних та 20.187,06 грн. - інфляційні втрати.
- за договором купівлі-продажу від 14.01.2016 № 63 - 27.315,42 грн. - основна заборгованість, 12.325,97 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 2.368,58 грн. - 3 % річних та 12.360,04 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10121/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням пропущеного строку позовної давності за заявленими позивачем вимогами.
Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,
Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу від 23.01.2015 № 142 (далі - Договір № 142), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність відповідача вироби медичного призначення, засоби для дезінфекції, визначені у видаткових накладних (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити їх (п. 1.1 Договору № 142).
Пунктом 5.2 Договору № 142 визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються відповідачем у безготівковому порядку шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача належної до оплати суми коштів протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.
Положеннями пункту 6.3 Договору № 142 передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує на вимогу позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Також, між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу від 14.01.2016 № 63 (далі - Договір № 63), з аналогічними умовами, визначеними в Договорі № 142.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладені між сторонами Договори за своєю правовою природою є договорами поставки.
Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Позивач вказує, що останнім здійснено поставку товару на користь відповідача за Договором 142 на загальну суму 147.781,88 грн., який відповідачем оплачений частково в сумі 109.613,15 грн., що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором № 142 в сумі 38.168,73 грн.
Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором № 142, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 22.741,66 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 4.147,32 грн. - 3 % річних та 20.187,06 грн. - інфляційні втрати.
Позивач вказує, що останнім здійснено поставку товару на користь відповідача за Договором 63 на загальну суму 140.651,89 грн., який відповідачем оплачений частково в сумі 113.336,47 грн., що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором № 63 в сумі 27.315,42 грн.
Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором № 63, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 12.325,97 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 2.368,58 грн. - 3 % річних та 12.360,04 грн. - інфляційні втрати.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.
Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до штампу відділення поштового зв'язку на конверті в якому надісланий позов до суду, останній поданий до суду - 25.07.2019.
Таким чином, строк позовної давності по заборгованості відповідача за укладеним між сторонами спору Договором № 142, враховуючи положення п. 5.2 Договору № 142, а саме за накладними:
- від 23.01.2015 № Р-00000079 на суму 10.382,60 грн. - закінчився 06.02.2018;
- від 10.03.2015 № Р-00000241 на суму 12.472,40 грн. - закінчився 24.03.2018;
- від 01.04.2015 № Р-00000399 на суму 12.954,75 грн. - закінчився 15.04.2018;
- від 18.05.2015 № Р-00000524 на суму 51.686,60 грн. - закінчився 01.06.2018;
- від 14.08.2015 № Р-00000784 на суму 25.622,03 грн. - закінчився 28.08.2018;
- від 08.09.2015 № Р-00000866 на суму 20.341,40 грн. - закінчився 22.09.2018;
- від 24.09.2015 № Р-00000933 на суму 1.583,10 грн. - закінчився 08.10.2018;
- від 24.11.2015 № Р-00001164 на суму 12.739,00 грн. - закінчився 08.12.2018.
Відтак, сума основної заборгованості за Договором № 142 за вказаними вище видатковими накладними (з урахуванням часткової сплати такої заборгованості відповідачем) в сумі 38.168,73 грн. задоволенню не підлягає у зв'язку з пропуском строку позовної давності на звернення до суду із такою вимогою.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача 22.741,66 грн. - пені, 4.147,32 грн. - 3 % річних та 20.187,06 грн. - інфляційних втрат за Договором № 142 задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором № 142 у задоволенні якої судом відмовлено.
Строк позовної давності по заборгованості відповідача за укладеним між сторонами спору Договором № 63, враховуючи положення п. 5.2 Договору № 63, а саме за накладними:
- від 14.01.2016 № Р-00000024 на суму 3.463,64 грн. - закінчився 28.01.2019;
- від 25.01.2016 № Р-00000063 на суму 14.175,00 грн. - закінчився 08.02.2019;
- від 12.02.2016 № Р-00000143 на суму 24.470,70 грн. - закінчився 26.02.2019;
- від 12.02.2016 № Р-00000144 на суму 12.814,00 грн. - закінчився 26.02.2019;
- від 23.03.2016 № Р-00000268 на суму 19.256,10 грн. - закінчився 06.04.2019;
- від 11.04.2016 № Р-00000315 на суму 9.450,00 грн. - закінчився 25.04.2019;
- від 06.06.2016 № Р-00000524 на суму 29.799,50 грн. - закінчився 20.06.2019;
- від 05.07.2016 № Р-00000617 на суму 104,00 грн. - закінчився 19.07.2019;
- від 05.07.2016 № Р-00000618 на суму 656,00 грн. - закінчився 19.07.2019.
Відтак, сума основної заборгованості за Договором № 63 за вказаними вище видатковими накладними (з урахуванням часткової сплати такої заборгованості відповідачем) задоволенню не підлягає у зв'язку з пропуском строку позовної давності на звернення до суду із такою вимогою.
Водночас, позивачем здійснено на користь відповідача поставку товару за Договором № 63 на загальну суму 26.462,95 грн., що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме:
- від 27.07.2016 № Р-00000792 на суму 5.520,00 грн.;
- від 27.07.2016 № Р-00000799 на суму 4.650,00 грн.;
- від 27.07.2016 № Р-00000803 на суму 2.546,45 грн.;
- від 27.07.2016 № Р-00000798 на суму 5.400,00 грн.;
- від 27.07.2016 № Р-00000800 на суму 4.200,00 грн.;
- від 18.08.2016 № Р-00000769 на суму 4.146,50 грн.
Заборгованість по вказаним накладним відповідач не заперечує, про що останнім вказано у відзиві на позов.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором № 63 документально підтверджений на суму 26.462,95 грн., відтак підлягає задоволенню у вказаній сумі.
Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені в сумі 12.325,97 за порушення грошового зобов'язання за укладеним між сторонами спору Договором № 63 суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Однак, відповідно до п. 1 ч. 2. ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Приймаючи до уваги початок та закінчення строку протягом якого позивач мав право заявити до стягнення суму пені за накладними:
- від 27.07.2016 № Р-00000792 на суму 5.520,00 грн. - початок 10.08.2016 - закінчення - 08.02.2017;
- від 27.07.2016 № Р-00000799 на суму 4.650,00 грн. - початок 10.08.2016 - закінчення - 08.02.2017;
- від 27.07.2016 № Р-00000803 на суму 2.546,45 грн. - початок 10.08.2016 - закінчення - 08.02.2017;
- від 27.07.2016 № Р-00000798 на суму 5.400,00 грн. - початок 10.08.2016 - закінчення - 08.02.2017;
- від 27.07.2016 № Р-00000800 на суму 4.200,00 грн. - початок 10.08.2016 - закінчення - 08.02.2017;
- від 18.08.2016 № Р-00000769 на суму 4.146,50 грн. початок 01.09.2016 - 02.03.2017.
вбачається, що строк звернення з такою вимогою станом на день звернення до суду сплив.
Таким чином, позовні вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 12.325,97 грн. за Договором № 63 задоволенню не підлягає у зв'язку з пропуском строку позовної давності на звернення до суду із такою вимогою.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних за Договором № 63, визнав його арифметично невірним.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за Договором № 63 підлягає задоволенню в сумі 2.294,67 грн. за таким розрахунком суду, за яким позивачем заявлено до стягнення 3 % річних за Договором № 63:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихСума відсотків річних за період прострочення (грн.)
26.462,9503.09.2016 - 25.07.201910553 %2.294,67
Загальна сума пені складає 2.294,67
Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за Договором № 63, визнав його арифметично невірним.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат за Договором № 63 підлягає задоволенню в сумі 10.344,37 грн. за таким розрахунком суду, за яким позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати річних за Договором № 63:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
09.2016 - 06.201926.462,95139,0910.344.37
Заперечення відповідача в частині відсутності у останнього заборгованості перед позивачем за Договором № 63 в сумі 26.462,95 грн. судом відхилені, оскільки останнім не подано до суду належних та допустимих доказів відсутності такої заборгованості.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" (04073, м.Київ, ПРОСПЕКТ СТЕПАНА БАНДЕРИ, будинок 16-А, ідентифікаційний код: 35007886) на користь фізичної особи-підприємця РОМАНОВОЇ НАТАЛІЇ МИКОЛАЇВНИ ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) основну заборгованість за договором № 63 в сумі 26.462 (двадцять шість тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 95 коп., 3 % річних за договором № 63 в сумі 2.294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 67 коп., інфляційні втрати за договором № 63 в сумі 10.344 (десять тисяч триста сорок чотири) грн. 37 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1.921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Балац