ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2019Справа № 910/7984/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Макарчук С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" до Державного підприємства "СПЕЦАГРО", 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна фінансова інспекція України про стягнення збитків у розмірі 615 662,99 грн., за участю представника позивача - Проніна А.О., довіреність №185-02/18 від 13.11.2018 року, відповідача - Клечановської Ю.І., ордер серія ДН №056985 від 26.06.19, третьої особи - Ходоса Л.С., довіреність №25/12/103-Д від 21.12.2018 року,
У квітні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача про відшкодування збитків у розмірі 615 662,99 грн. завданих завищенням відповідачем в актах здачі-приймяття робіт вартості наданих послуг, оплачених позивачем на підставі договорів №0324-КП від 31.12.2013 року та №0327-КП від 31.12.2014 року, що було встановлено в акті ревізії Державної фінансової інспекції України від 11.02.2016 року №07-21/11.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2016 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 06.06.2016 року.
19.07.2016 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи №826/9188/16.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №826/9188/16.
03.06.2019 року через канцелярію суду позивачем було подано заяву про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 року поновлено провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання 17.07.2019 року.
01.07.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в позові з тих підстав, що збитки позивачу відповідачем завдані не були, послуги відповідачем були надані в повному обсязі, що підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі-прийняття робіт.
08.07.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
17.07.2019 року відповідачем через канцелярію суду надано заперечення на відповідь позивача на відзив відповідача.
17.07.2019 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про призначення судово-економічної експертизи (експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, експертизи документів про економічну діяльність підприємств і організацій), для встановлення правильності висновків ревізії, які викладені в «Акті Державної фінансової інспекції України від 11.02.2016 р. N°07-21/11 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд».
17.07.2019 року третьою особою в судовому засіданні надано заяву про заміну третьої особи на правонаступника.
17.07.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву на 31.07.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію України на його правонаступника Державну аудиторську службу України.
31.07.2019 року від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення по суті спору.
01.08.2019 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення у даній справі.
В судовому засіданні 02.09.2019 року було розглянуте клопотання відповідача про призначення експертизи від 17.07.2019 року.
За приписом ч. ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Проте, питання щодо правильності висновків ревізії, які викладені в «Акті Державної фінансової інспекції України від 11.02.2016 р. N°07-21/11 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» не входить до предмету доказування у даній справі, а тому у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи судом відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 року вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 30.09.2019 року.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.12.2013 року між Державним підприємством "СПЕЦАГРО" (балансоутримувач) та Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (орендар) було укладено договір №0324-КП про відшкодування витрат вартості комунальних послуг та витрат на утримання, експлуатаційне обслуговування нерухомого майна.
Відповідно до п. 1.1 договору №0324-КП балансоутримувач бере на себе обов'язки з відшкодування вартості комунальних послуг, витрат на експлуатаційне обслуговування та утримання в належному санітарному стані орендованих орендарем нежилих приміщень, які розташовані в адміністративному будинку літ.А за адресою: м.Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, а орендар відшкодовує балансоутримувачу витрати на виконання вищезазначених робіт пропорційно до займаної ним загальної площі та кількості користувачів.
Пунктом 4.1 договору №0324-КП визначено, що вартість послуг залежить від їх складу і становить згідно з кошторисом (додаток №1) - 1 169 637,24 грн.
Вартість послуг додаткової посиленої охорони за січень-лютий згідно з додатком №2 становить 100 001,90 грн. (п. 4.1.1. договору №0324-КП).
Орендар відшкодовує балансоутримувачу вартість спожитих послуг, згідно з рахунком-фактурою та актами надання послуг, починаючи з дати фактичного забезпечення балансоутримувачем надання послуг (п.4.2. договору №0324-КП).
Згідно п. 4.3. договору №0324-КП відшкодування вартості послуг, зазначених в п. 4.2. договору, проводиться орендарем щомісячно у безготівковій формі на рахунок балансоутримувача протягом 5 банківських днів з дня отримання орендарем рахунку-фактури та акта наданих послуг.
Орендар протягом 3 банківських днів з дня отримання акту наданих послуг, зобов'язаний повернути балансоутримувачу підписаний акт приймання-передачі послуг (п.4.4. договору №0324-КП).
31.12.2014 року між Державним підприємством "СПЕЦАГРО" (балансоутримувач) та Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (орендар) було укладено договір №0327-КП про відшкодування витрат на комунальні послуги та витрат на утримання, експлуатаційне обслуговування нерухомого майна.
Відповідно до п. 1.1 договору №0327-КП балансоутримувач бере на себе обов'язки з відшкодування вартості комунальних послуг, витрат на експлуатаційне обслуговування та утримання в належному санітарному стані орендованих орендарем нежилих приміщень, які розташовані в адміністративному будинку літ.А за адресою: м.Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, а орендар відшкодовує балансоутримувачу витрати на виконання вищезазначених робіт пропорційно до займаної ним загальної площі та кількості користувачів.
Пунктом 4.1 договору №0327-КП визначено, що вартість послуг залежить від їх складу і становить щомісячно 9 607,48 грн.
Орендар відшкодовує балансоутримувачу вартість спожитих послуг, згідно з рахунком-фактурою, починаючи з дати фактичного забезпечення балансоутримувачем надання послуг, але не пізніше 05 числа поточного місяця (п.4.2. договору №0327-КП).
Згідно п. 4.3. договору №0327-КП відшкодування вартості послуг, зазначених в п. 4.2. договору, проводиться орендарем щомісячно у безготівковій формі на рахунок балансоутримувача протягом 5 банківських днів з дня отримання орендарем рахунку-фактури, виставленого балансоутримувачем.
Орендар протягом 3 банківських днів з дня отримання акту наданих послуг, зобов'язаний повернути балансоутримувачу підписаний акт приймання-передачі послуг (п.4.4. договору №0327-КП).
На виконання умов договорів сторонами було підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг).
Вищевказані акти підписано та скріплено печатками сторін, що свідчить про те, що позивачем прийнято надані послуги без будь-яких зауважень з його боку.
У 2015 році Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) в плановому порядку з 17.11.2015 року по 04.02.2016 року провела ревізію окремих питань Фінансово-господарської діяльності публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» ( далі - ПАТ «Аграрний фонд» за період з 01.01.2014 року по 31.10.2015 року, якою було встановлено низку порушень, які на момент проведення ревізії не усунуті та за результатами ревізії 11.02.2016 року Держфінінспекцією було складено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «Аграрний фонд» за період з 01.01.2014 року по 31.10.2015 року № 07-21/11 (далі - акт ревізії).
У вищевказаному акті ревізії було встановлено, що ПАТ «Аграрний фонд» було зайво відшкодовано витрати на утримання орендованого майна на загальну суму 615 663 грн. через безпідставне включення ДП «Спецагро» таких витрат до актів здачі-прийняття робіт, чим порушено умови п. 1.1, п. 2.1.2 договорів про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна від 31.12.2013 №0324-КП та від 31.12.2014 №0327-КП.
Згідно з ч.ч. 2, 3, 5 ст. 180 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.
Під час укладення господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
За змістом пунктів 1, 7, 10 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
Орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 №21-63а14.
Частиною другою статті 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За приписами частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов'язання) як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:
- протиправної поведінки;
- збитків;
- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;
- вини.
При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.
З огляду на вищевикладене, позивачем не доведено наявність всіх елементів складу правопорушення.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, і тому в позові про відшкодування збитків у розмірі 615 662,99 грн. слід відмовити.
Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 09.10.2019р.
Суддя С.О. Чебикіна