Справа № 520/1993/19
Провадження № 1-кс/947/13199/19
04.10.2019 року
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Одеси, українки, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження за № 12016160480004682 від 05.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,
В провадження слідчого судді надійшло клопотання слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Одеси, українки, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження за № 12016160480004682 від 05.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Відповідно до клопотання, в невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_5 , із корисливих мотивів, вступила у попередню злочину змову з ОСОБА_6 , направлену на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами ОСОБА_7 , у особливо великих розмірах.
З метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману у особливо великих розмірах, у вигляді грошових коштів належних ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , в перших числах квітня 2015 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , користуючись довірливими та приятельськими відносинами з ОСОБА_7 , запропонувала останньому реалізувати бізнес-проект, пов'язаний з поставкою товару з Туреччини на територію України, при цьому, не мала на меті виконувати будь-які зобов'язання з організації бізнес-проекту.
Так, у квітні 2015 року, ОСОБА_5 , знаходячись у місті Одесі, реалізуючи свій злочинний намір, звернулась до ОСОБА_7 із пропозицією взяти участь у бізнес-проекті, умови якого полягали у організації поставки товару народного споживання з Туречини на територію України, за значно дешевшою від інших цін, запевнивши останнього у дійсності своїх намірів та реальності вказаного проекту. За умовами цього проекту, ОСОБА_7 мав передати ОСОБА_5 та ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 200 000 доларів США, а ОСОБА_10 , в свою чергу, мав організувати поставку вказаного товару на територію України протягом серпня - грудня 2015 року, який в подальшому ОСОБА_7 мав реалізувати на території України, та отримувати вигідний дохід від реалізованого товару. Враховуючи вигідність пропозиції, те, що ОСОБА_5 виступала гарантом дій ОСОБА_11 , щодо розвитку спільного бізнес-проекту, та тривалий час підтримували дружні та довірливі відносини, а також те, що ОСОБА_7 сприймав вказаний проект як дійсний та реальний, останній довірився ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , та погодився на їх пропозицію.
Після надання ОСОБА_7 згоди на участь в спільному-бізнес-проекті та за умовами вказаного договору, а також в знак підтвердження надання згоди на участь в бізнес-проекті, ОСОБА_7 повинен був перевести на особистий рахунок ОСОБА_5 в Туреччині - TR210013400001190498600003 Установи ОСОБА_12 , грошові кошти в сумі 100 000 СІЛА, а ще 100 000 доларів США при особистому приїзді до Туреччини.
Так, 19 червня 2015 року, ОСОБА_7 , будучи введеним в оману, щодо реальності запропонованого ОСОБА_5 та ОСОБА_8 бізнес-проекту та дійсних намірів останніх, виконуючи умови договору, склав з Британською компанією ALLEGRIS ASSETS LLP, комерційним представником якої на території України являється він, договір позики на 100 000 доларів США, та через платіжне доручення, 03.08.2015 вказані грошові кошти, а саме 100 000 доларів США, що на той момент згідно курсу Національного банку України по відношенню гривні до долару США склало 2 112 670 (два мільйони сто дванадцять тисяч шістсот сімдесят ) гривень, переведені на банківський рахунок ОСОБА_5 в Туреччині TR210013400001190498600003 Установи ОСОБА_12 , яка підтвердила отримання переказу. Після чого в серпні 2015 року, більш точний час та дата досудовим розслідуванням не встановлена, ОСОБА_13 при особистому приїзді до Туреччини передав ОСОБА_5 та ОСОБА_14 , грошові кошти в сумі 40 000 доларів США, що на той момент згідно курсу Національного банку України по відношенню гривні до долару США склало 845 068 (вісімсот сорок п'ять тисяч шістдесят вісім) гривень для прискорення поставки товару та розвитку бізнесу. В вересні 2015 року ОСОБА_7 з метою виконання умов договору, через довірених осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_15 , яких вони визначили особисто, передав залишок грошових коштів за умовами договору, а саме грошові кошти в сумі 60 000 доларів США, а саме: 10 вересня 2015 року 10 000 доларів США, що на той момент згідно курсу Національного банку України по відношенню гривні до долару США склало 219 689 (двісті дев'ятнадцять тисяч) гривень та 25 вересня 2015 року 50 000 доларів США, що на той момент згідно курсу Національного банку України по відношенню гривні до долару США склало 1 098 445 (один мільйон дев'яносто вісім тисяч чотириста сорок п'ять) гривень.
В свою чергу, ОСОБА_5 та ОСОБА_16 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 у особливо великих розмірах, шляхом зловживання довірою останнього, отримали від ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 200 000 (двісті тисяч) доларів США, що на той момент, згідно курсу Національного банку України по відношенню гривні до долару США склало 4 275 872 (чотири мільйони двісті сімдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят два) гривень, підтвердивши це у письмових смс-повідомленнях, за умови поставки товару з Туреччини на Україну.
Так, ОСОБА_5 , спільно з ОСОБА_8 , заздалегідь знаючи про фіктивність запропонованого ОСОБА_7 бізнес-проекту, а також не маючи наміру на виконання домовленостей та повернення грошових коштів, розпорядилися ними на власний розсуд.
Враховуючи викладене, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , в період часу з 03.08.2015 по 25.09.2015, зловживаючи довірою, під приводом реалізації неіснуючого фіктивного бізнес-проекту з реалізації імпортного товару з Туреччини на території України, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_7 в особливо великому розмірі, а саме 4 275 872 (чотири мільйони двісті сімдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят два) гривень, якими розпорядилися на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
22.02.2017 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190 КК України, а 30.01.2019 року на виконання вимог ст.278 КПК України повідомлення про підозру ОСОБА_5 вручено за місцем мешкання останньої секретарю ОСОН КМ «10 ст. В.Ф.» (вх.№8).
В ході досудового розслідування кримінального провадження було встановлено, що підозрювана ОСОБА_5 переховується від органів досудового слідства та суду, шляхом дотримання різних методів конспірації, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим 22.03.2017 року прийнято рішення про оголошення підозрюваної у державний розшук, а 24.03.2017 року досудове розслідування у кримінальному проваджені зупинене на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без участі підозрюваної, мотивуючи клопотання тим, що на теперішній час існують обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 , яка підозрюється у вчинення тяжкого кримінального правопорушення, будучи повідомлена про підозру, може вчинити наступні дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України: переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та відбуття покарання; здійснювати вплив на осіб, які викривають ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, задля зміни їх показів; знищити, сховати речі та документи, підтверджуючи його злочину діяльність, грошові кошти, які здобуті злочинним шляхом; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання, посилаючись на викладені в ньому доводи та наявність ризиків і обґрунтованої підозри.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, а також вислухавши думку прокурора, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України, розгляд клопотання у відсутності підозрюваного можливе лише у випадку, коли буде доведено, що підозрюваний оголошений в міжнародний розшук.
Згідно матеріалів тимчасового доступу до інформації міжрайонного оперативно-розшукового відділу Південного регіонального управління щодо перетину ОСОБА_17 кордону України станом на 09.08.2019 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період часу з березня 2015 по жовтень 2016 року перетинала Державний кордон України у 15-ти випадках. Востаннє, 11.10.2016 року був здійснений виїзд з України за паспортом НОМЕР_1 через пункт пропуску - Кучурган авто транспортом VOLKSWAGEN C180CH.
Таким чином, викладені обставини у сукупності свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, у вигляді переховування підозрюваної ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду в рамках даного кримінального провадження наявний.
Крім того, враховуючи, що потерпіла особа ОСОБА_7 , а також особа свідок ОСОБА_18 , які дають викривальні показання відносно підозрюваної ОСОБА_5 являються особисто знайомими для підозрюваної, оскільки остання разом з ними працювала та протягом тривалого часу спілкувалася, враховуючи, що у випадку подальшого направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_5 вказані особи можуть допитуватися безпосередньо судом, згідно ст. 23 КПК України, з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваної ОСОБА_5 у випадку можливого подальшого визнання її винною у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, наявні також підстави вважати про існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, у вигляді можливого незаконного впливу з боку підозрюваної на вказаних вище потерпілого та свідка в рамках даного кримінального провадження.
Викладені обставини, а саме оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, в зв'язку з переховуванням від органів досудового розслідування, наявні ризики, передбачені п.1, п.3 ч.1 ст.177 КПК України, тяжкість злочинів та покарання, яке загрожує підозрюваної ОСОБА_5 у випадку визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, а також розмір шкоди, завданий в результаті ймовірних кримінально протиправних дій такої особи за обставинами даного кримінального провадження, свідчить про не можливість застосування відносно підозрюваної ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, аніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений в міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно ч.1 ст.281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.
Частиною 2 ст.281 КПК України встановлено, що про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Варто зазначити, що іншого порядку оголошення особи в міжнародний розшук ні чинний Кримінальний процесуальний кодекс України, ані інші спеціальні нормативно-правові акти не містять.
Відповідно до п.4.4 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої спільним Наказом №3/1/2/5/2/2 від 09.01.1997 року (далі - Інструкціїї), підставою для міжнародного розшуку є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ.
Відтак, в даному випадку слід розмежовувати процедуру «оголошення особи у міжнародний розшук», яка регулюється положеннями ст.281 КПК України, та процедури «міжнародного розшуку з використанням можливостей НЦБ Інтерполу в Україні», яка вже відбувається на підставі постанови про оголошення в міжнародний розшук відповідно до положень Інструкції.
Згідно з роз'ясненням Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НПУ відповідно до статті 84 Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2011-RES-07, публікацію циркулярного розшукового повідомлення про міжнародний розшук особи з метою її арешту та подальшої екстрадиції має бути погоджено з центральним органом щодо видачі (екстрадиції) та Генеральному секретаріату Інтерполу мають бути надані чіткі та прямі гарантії, що тимчасовий арешт і видачу (екстрадицію) особи буде запитано у випадку її арешту (затримання) на території країн-членів МОКП-Інтерпол у порядку передбаченому чинним законодавством.
На дев'яносто дев'ятій сесії (27.02-03.03.2017) Комісією з контролю файлів Інтерполу ухвалено рішення, що запобіжні заходи у вигляді дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу не є ордерами на арешт у розумінні ст.83.2 Правил Організації.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.575 КПК України визначено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали суду про тримання особи під вартою.
Згідно листа щодо використання можливостей Інтерполу при здійсненні розшуку осіб від 01.04.2019 року №50/684, інституції Інтерполу «Генеральний секретаріат та Комісія з контролю файлів) дійшли висновку про те, що справи, в яких інформація про перебування особи в обліках Генерального секретаріату Інтерполу була використана як підстава для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розглядають як типово такі, що не відповідають Правилам Організації, оскільки в цих випадках механізми МОКП-Інтерпол використовуються для вирішення на національному рівні питань щодо обрання (застосування) більш суворих запобіжних заходів.
У разі подальшого внесення до Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про зміну статусу розшуку з «встановлення місцезнаходження» на «арешт з метою екстрадиції» щодо осіб, відносно яких запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обрано із посиланням на наявність інформації про них у обліках Генерального секретаріату Інтерполу, це може призвести до того, що відомості про таких осіб будуть видалені із відповідних обліків, про прийняте рішення буде інформовано усі країни-члени Організації, а подальше співробітництво у вказаних справах буде неможливо здійснювати каналами Інтерполу.
Постановою слідчого від 22.03.2017 року підозрювану ОСОБА_5 оголошено в державний розшук.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зважаючи на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення та на теперішній час її місце знаходження невідоме, вважаю, що ці обставини свідчать про можливість з боку ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення та знищити документи, які мають значення для кримінального провадження.
В зв'язку з викладеним, вважаю ризики, передбачені ст.177 КПК України, доведеними.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання винуватою, вважаю що прокурором надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не має.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України
Клопотання слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Одеси, українки, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження за № 12016160480004682 від 05.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України - задовольнити.
За відсутності підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Одеси, українки, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження за № 12016160480004682 від 05.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОУВП УДПтС України в Одеській області, в порядку ч.6 ст.193 КПК України.
Після затримання ОСОБА_5 і не пізніше, як через 48 годин з часу її доставки до місяця кримінального провадження доставити ОСОБА_5 до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його заміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1