іменем України
07 жовтня 2019 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/2357/19
Головуючий у першій інстанції - Коротка А. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1156/19
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Іванової Г.П.,
суддів: Бечка Є.М., Євстафіїва О.К.,
секретар: Позняк О.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Короткої А.О. від 08 липня 2019 року (повний текст ухвали складений 08 липня 2019 року) у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ автомобіля,
04 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про поділ автомобіля шляхом передачі спірного автомобіля VOLKSWAGEN Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , 1999 року випуску, на зберігання особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 .
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 липня 2019 року заяву задоволено. Забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ автомобіля шляхом передачі VOLKSWAGEN Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , 1999 року випуску, на зберігання особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 липня 2019 року заяву повністю.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до того, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою за неповного з'ясування обставин, що мали значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що на спірний автомобіль вже накладено арешт ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 04 грудня 2018 року у справі №742/4189/18, і цей арешт не знятий. Також ОСОБА_2 . звертає увагу на те, що суд першої інстанції в своїй ухвалі вказує, що ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову зазначала, що він розукомплектовує автомобіль для зниження його ринкової вартості, але доказів цього надано не було і це не відповідає дійсності. ОСОБА_2 зазначає, що його робоче місце знаходиться за межами Прилуцького району, а тому автомобіль йому потрібен, щоб добиратися на роботу.
Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_1 не надано суду жодних документальних доказів того, що існує ФОП ОСОБА_3 ; не зазначено, яким видом діяльності займається ФОП ОСОБА_3 ; не зазначено, де буде перебувати спірний автомобіль. Під час розгляду цивільної справи №742/4189/18 за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля, він надавав спірний автомобіль для проведення експертизи не приховуючи і не розукомплектовуючи автомобіль, продовжує відкрито ним користуватися. Вважає, що вжитим судом запобіжним заходом йому заподіюється шкода, оскільки автомобіль він використовує для поїздок на роботу в інший населений пункт. При відсутності автомобіля він змушений буде звільнитися з роботи, що вплине в подальшому на сплату аліментів на утримання дітей. Позов вже забезпечений шляхом накладення арешту а спірний автомобіль, потреби обирати інший спосіб забезпечення позову немає.
Позивач ОСОБА_1 в порядку ст. 360 ЦПК України подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 липня 2019 року - без змін.
ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 вчиняє дії по розукомплектуванню спірного автомобіля, що в подальшому вплине на зниження його ринкової вартості під час проведення автотоварознавчої експертизи. Також ОСОБА_1 вказує, що між нею та ФОП ОСОБА_3 було укладено відповідний договір зберігання спірного автомобіля. З укладеного договору чітко вбачається, де саме буде зберігатися спірний транспортний засіб - вулиця Ярмаркова, 65/16, м. Прилуки. Діючий ЦПК України не визначає коло осіб та їх юридичний статус, яким може бути передано на зберігання предмет спору.
В судове засідання належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи сторони не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 направила на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі, а відповідач ОСОБА_2 засобами електронного зв'язку направив на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи (надійшла до суду 01.10.2019 о 9 год. 47 хв.). ОСОБА_2 в заяві зазначає, що не може прибути до суду на розгляд справи з поважних причин - через поломку його автомобіля в дорозі, а тому просить відкласти розгляд справи на іншу дату, про що повідомити його.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 223, ч.2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час, і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вказані норми процесуального законодавства, а також те, що передбачений ст. 371 ЦПК України строк розгляду апеляційної скарги (який було продовжено на 15 днів ухвалою суду від 19 серпня 2019 року) спливає 03 жовтня 2019 року, апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для задоволення клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи відсутні, справу можливо розглянути за відсутності учасників справи.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до приписів ч.5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, зважаючи на таке.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Отже, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим у Цивільному процесуальному кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від заявника пропозиції щодо зустрічного забезпечення; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.
За змістом ст.149-153 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема, шляхом передачі речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору (п.7 ч.1 ст.150 ЦПК України).
Про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено в установленому порядку.
Процесуальним законом визначено обов'язок заявника вказати предмет позову та обґрунтувати необхідність забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що 04 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про поділ автомобіля шляхом передачі спірного автомобіля VOLKSWAGEN Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , 1999 року випуску, на зберігання особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 . Тобто, предметом позову є автомобіль VOLKSWAGEN Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , 1999 року випуску, який перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В своїй заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 ухиляється від добровільного поділу спірного автомобіля, вже укладав фіктивний договір купівлі-продажу цього автомобіля, а тепер вчиняє дії по його розукомплектуванню, що в подальшому вплине на зниження його ринкової вартості під час проведення автотоварознавчої експертизи.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява є цілком обґрунтованою, обраний вид забезпечення позову повною мірою пропорційний як до змісту позовних вимог ОСОБА_1 так і до попередньої позиції ОСОБА_2 стосовно спірного автомобіля.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційного суду, зважаючи на таке.
Відповідно до роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, яку заявник має намір пред'явити, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оскільки ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що ОСОБА_2 вчиняє дії по розукомплектуванню спірного автомобіля для зниження його ринкової вартості, доводи апеляційної скарги у зазначеній частині є обґрунтованими.
Також обґрунтованими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що в заяві про забезпечення позову та ухвалі суду першої інстанції не зазначено, де буде перебувати спірний автомобіль після передачі його на зберігання ФОП ОСОБА_4 та в яких умовах. За таких обставин передачу спірного автомобіля на зберігання ФОП ОСОБА_4 не можна визнати такою, що попередить потенційні труднощі у подальшому виконанні такого рішення.
ОСОБА_2 зазначає, що його робоче місце знаходиться за межами Прилуцького району, а тому автомобіль йому потрібен, щоб добиратися на роботу. Позивачем не заперечується той факт, що автомобіль ОСОБА_2 використовує, серед іншого, для поїздок на роботу в інший населений пункт.
За таких обставин вжиття застосованого судом виду забезпечення позову створить істотний дисбаланс інтересів сторін, оскільки унеможливить використання ОСОБА_2 спірного автомобіля за його цільовим призначенням, та не дасть можливості встановити належність умов зберігання автомобіля у третьої особи, що не можна визнати правомірним.
Крім того, згідно з доводами апеляційної скарги, під час розгляду цивільної справи №742/4189/18 за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля, ОСОБА_2 безперешкодно надавав автомобіль для проведення автотоварознавчої експертизи, що також спростовує доводи позивача про вчинення відповідачем дій, що перешкоджають реалізації позивачем його права на визначення вартості автомобіля та, відповідно, на одержання грошової компенсації за половину його вартості.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ автомобіля шляхом передачі спірного автомобіля на зберігання особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, є необґрунтованим.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 належить стягнути 384 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування сплаченого останнім судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (а.с.17).
Керуючись статтями 141, 367, 368, 374 п.2 ч.1, 376 ч.1, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 липня 2019 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ автомобіля відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. в рахунок відшкодування сплаченого останнім судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 07.10.2019.
Головуючий: Судді: