іменем України
07 жовтня 2019 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 733/736/18
Головуючий у першій інстанції - Карапиш Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1232/19
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.
сторони: позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариства «Європейський страховий альянс»,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Лабик Русланом Романовичем, на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 серпня 2019 року (місце ухвалення - м. Ічня) у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПрАТ «Європейський страховий альянс» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи. В обгрунтування позову позивач посилалась на те, що у 2017 році по автодорозі «Прилуки-Ічня-Борзна» неподалік села Бурімка Ічнянського району Чернігівської області, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «КАМАЗ-54112» з напівпричепом, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. Постановою слідчого СВ розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Чернігівській області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань, закрито у в'язку з відсутнісю в діяннях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Позивач зазначає, що в результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, матері загиблого (позивачу) було завдано шкоди, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача, оскільки станом на час ДТП цивільно-правова відповідальність т.з. «КАМАЗ-54112» була застрахована у відповідача відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
ОСОБА_1 звернувшись до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування отримала відмову, яка обґрунтована відсутністю в діях водія забезпеченого транспортного засобу складу кримінального правопорушення, що є підставою для звільнення відповідача на здійснення відшкодування шкоди за спричинення якої не виникає цивільно-правова відповідальність.
Посилається на ч. 1 ст. 1200 ЦК України, зазначає, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебувала на утриманні загиблого сина, та мала право на утримання сином.
В позові просила стягнути з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 115 200, 00 грн страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника; 38 400,00 грн страхового відшкодування пов'язаного із моральною шкодою.
Рішенням Ічнянського районного суду від 01.08.2019 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Європейський страховий альянс» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки факт перебування позивача на утриманні загиблого сина не доведений належними та допустимими доказами, крім того відсутні відсутні медичні документи відповідно до яких позивачка потребувала стороннього догляду, матеріального та медичного забезпечення на день смерті ОСОБА_3 . Також встановлено, що померлий був позбавлений батьківських прав відносно малолітнього сина, на утримання якого було стягнуто аліменти.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Лабик Р.Р. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 01.08.2019, та увалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Крім того, у скарзі просить стягнути з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 9 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що у справі не встановлено наявності непереборної сили, внаслідок якої відбулося зіткнення, як і відсутні докази у підтвердження факту усвідомлення потерпілою особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та бажання настання таких наслідків.
Заявник посилається на норми ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, та зазначає, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди.
Неправильним є висновок суду про відмову в позові щодо недоведеності обставин перебування позивача на утримнні загиблого сина та потребу у матеріальній допомозі від останнього, при цьому посилається на ст. 1200 ЦК України, довідку у підтвердження пенсійного віку та перебування на утриманні сина. Крім того, загиблий має дитину - сина, який також має право на відшкодування моральної шкоди та шкоди у зв'язку зі смертю годувальника.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат ПрАТ «Європейський страховий альянс» Чала І.М. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 Посилається на законність та обґрунтованість судового рішення та безпідставність апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково та скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Судом встановлено, що 24.10.2017, близько 20-00 год. громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючи автомобілем марки «КАМАЗ-54112», р.н.з. НОМЕР_1 з н/причіпом марки «ORTHAUS AF OPS2405», р.н.з. НОМЕР_2 , та рухаючись автодорогою Прилуки-Ічня-Борзна Чернігівської області неподалік с. Бурімка Ічнянського району Чернігівської області, вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , який рухався у попутному напрямку з автомобілем напрямку. В результаті ДТП ОСОБА_3 загинув на місці (а.с. 5-6, 7 т. 1).
25.10.2017 відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ст. 286 ч. 2 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270000000737.
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Чернігівській області від 15.01.2018 кримінальне провадження № 12017270000000737, зареєстроване за фактом ДТП, що мала місце 25.10.2017, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України (а.с. 5-6 т. 1).
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю загиблого ОСОБА_3 (а.с. 8 т. 1), яка згідно копії посвідчення Серії НОМЕР_3 є пенсіонеркою, отримує пенсію по віку (а.с. 11 т. 1).
Згідно довідки № 169/03-21 від 20.03.2018 Бурімської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, ОСОБА_3 постійно проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 (а.с. 12 т. 1), яка знаходилася на утриманні свого сина ОСОБА_3 , та проживала разом з ним (а.с. 13 т. 1).
Відповідно до копії довідки про доходи від 12.03.2018 ОСОБА_3 працював дорожнім робітником 3 розряду у ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» філія «Ічнянський райавтодор». В період з 02.06.2017 по 25.10.2017 загальна сума його доходу становить 11 178,29 грн, до виплати 9151,49 грн (а.с.14 т. 1).
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки «КАМАЗ-54112», р.н.з. НОМЕР_1 з н/причіпом марки «ORTHAUS AF OPS2405», р.н.з. НОМЕР_2 , застрахована на день події у ПрАТ «Європейський страховий альянс», що підтверджується копіями Полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК/4750912, № АК/4750913 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 200 000, 00 грн (а.с. 52-53 т. 1).
19.04.2018 представник ОСОБА_1 по довіреності ОСОБА_4 звертався з письмовою заявою до ПрАТ «Європейський страховий альянс» про виплату страхового відшкодування, в якій встановив розмір належного до виплати страхового відшкодування у розмірі 153 600, 00 грн, яке складається з: відшкодування пов'язаного із завданою моральною шкодою - 38 400,00 грн, та витрат пов'язаних із втратою годувальника - 115 200, 00 грн. (а.с. 17 т. 1).
У відповідь на вказану вище заяву ПрАТ «Європейський страховий альянс» листом повідомило, що ПрАТ «Європейський страховий альянс» не може кваліфікувати даний випадок як страховий, пославшись на відсутність в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, та відповідно до мотивувальної частини Постанови про закриття кримінального провадження від 15.01.2018, у діях ОСОБА_2 відсутні порушення вимог п. 12.6 г), 12.2, п. 12.3 ПДРУ, а отже в його діях відсутній склад злочину передбачений ст. 286 ч. 2 КК України (а.с. 18 т. 1).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першї інстанції прийшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки факт перебування позивача на утриманні загиблого сина не доведений належними та допустимими доказами, крім того відсутні медичні документи відповідно до яких позивачка потребувала стороннього догляду, матеріального та медичного забезпечення на день смерті ОСОБА_3 . Також встановлено, що померлий був позбавлений батьківських прав відносно малолітнього сина, на утримання якого було стягнуто аліменти.
З висновками суду першої інстанції частково не погоджується суд апеляційної інстанції враховуючи наступне.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Частиною першою статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Таким чином, встановивши, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу автомобіля марки «КАМАЗ-54112», р.н.з. НОМЕР_1 з н/причіпом марки «ORTHAUS AF OPS2405», р.н.з. НОМЕР_2 , застрахована на день події у ПрАТ «Європейський страховий альянс», що підтверджується копіями Полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК/4750912, № АК/4750913, експлуатацію якого, як джерела підвищеної небезпеки, здійснював водій ОСОБА_2 , внаслідок якої загинув ОСОБА_3 , є страховим випадком, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо шкоди, заподіяної внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 000,00 грн на одного потерпілого.
Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.
Статтею 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що потерпілим є юридична та фізична особа, життю, здоров'ю та/або майну якої заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Вказаною нормою закону встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
З указаного вбачається, що потерпілими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.10.2017, є ОСОБА_1 та неповнолітня дитина син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно якого померлий позбавлений батьківських прав та на утримання дитини стягуто аліменти, згідно рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 06.03.2017.
Висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів перебування на утриманні свого сина ОСОБА_3 . позивачки ОСОБА_1 не ґрунтуються на нормах права та спростовуються матеріалами справи враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
Для отримання страхового відшкодування, матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлено спеціальний порядок, який включає в себе обов'язкове подання потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, страховику заяви про страхове відшкодування з наданням документів, перелік яких закріплений у п. 35.2 вказаної статті, а саме: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Підпунктом "е" пункту 35.2 статті 35 Закону не встановлено чіткого переліку документів на підтвердження факту перебування особи на утриманні потерпілого, а тому необхідно дійти висновку, що такими документами можуть бути, в тому числі, надана довідка житлово-експлуатаційної організації з місця проживання (реєстрації) або довідка органу місцевого самоврядування про перебування на утриманні чи про спільне проживання із заявником.
Звертаючись до ПрАТ «Європейський страховий альянс» із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, позивачка ОСОБА_1 на підтвердження перебування її на утриманні загиблого ОСОБА_3 надала оригінал довідки № 169/03-21 від 20.03.18 Бурімської сільської ради про склад сім'ї за життя загиблого ОСОБА_3 , відповідно до якої останній постійно проживав і був зареєстрований разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 , оригінал довідки № 201/03-26 від 12.04.18 Ічнянської міської ради, відповідно до якої ОСОБА_1 , є пенсіонеркою за віком та дійсно знаходилась на утриманні сина та проживала разом з ним, оригінал довідки про доходи загиблого ОСОБА_3 , копії зазначених довідок містяться в матеріалах цивільної справи (а.с. 12-14 т. 1). Перебування на пенсії за віком позивачки ОСОБА_1 підтверджується даними пенсійного посвідчення серія НОМЕР_3 (а.с. 11 т. 1), відповідно до якого позивачка є непрацездатною особою в силу закону та отримує пенсійне забезпечення з 2002 року, наявність родинних зв'язків стороною відповідача не заперечується.
Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишено той факт, що відповідно до повідомлення № 1341/132 від 09.05.18 на адресу представника позивача підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування є не відсутність доказів перебування на утриманні, а посилання на постанову від 15.01.2018 слідчого Головного Управління національної поліції в Чернігівській області, згідно якої кримінальне провадження № 12017270000000, зареєстроване за фактом ДТП, що мала місце 25.10.2017, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопаорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та відповідно до мотивувальної частини вказаної постанови в діях водія відсутні порушення вимог п. 12.6п. г), 12.2, п. 12.3 ПДР, а отже в його діях відсутній склад злочину передбачений ст. 286 ч. 2 КК України, з врахуванням чого ПрАТ «Європейський страховий альянс» не може кваліфікувати даний випадок, як страховий.
Проте, така відмова суперечить нормам чинного законодавства, оскільки шкода заподіяна внаслідок джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України не залежно від наявності вини, виключенням є заподіяння шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, що не доведено відповідачем.
Таким чином встановивши, що неповнолітня дитина померлого ОСОБА_3 має право на відшкодування шкоди, як і непрацездатна мати, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову на половину заявленої суми, яка припадає на одного утриманця, оскільки заявлена сума є загальним розміром страхового відшкодування на всіх утриманців, а саме задоволення позову на користь позивачки ОСОБА_1 , на суму 115 200,00 грн./2=57600,00 грн. страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника та 38 400,00 грн. /2=19200,00 страхового відшкодування пов'язаного із моральною шкодою заподіяної смертю фізичної особи, оскільки право на відшкодування вказані особи мають в рівних частках, пославшись у рішенні на не заявлення позову в інтересах малолітнього утриманця.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
За таких обставин, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з постановленням нового рішення судом апеляційної інстанції про задоволення позову частково.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позов задовольняється частково, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції 768,00 грн.
З врахуванням задоволення апеляційної скарги частково з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь держави слід стагнути судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 1152,00 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 4, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 серпня 2019 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи задовольнити частково.
Стягнути з ПрАТ «Європейський страховий альянс» (місцезнаходження юридичної особи: 03038, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЯМСЬКА, будинок 28 ЛІТЕРА А, ідентифікаційний код юридичної особи 19411125) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 57600,00 страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника та 19200,00 страхового відшкодування пов'язаного із моральною шкодою.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ПрАТ «Європейський страховий альянс» (місцезнаходження юридичної особи: 03038, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЯМСЬКА, будинок 28 ЛІТЕРА А, ідентифікаційний код юридичної особи 19411125) на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в сумі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 07.10.2019.
Головуючий Судді: