03.10.19
22-ц/812/1184/19
Провадження №22-ц/812/1184/19
Провадження №22-ц/812/1561/19
Категорія 23
Іменем України
03 жовтня 2019 року м. Миколаїв
справа № 472/1155/18
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,
із секретарем судового засідання Цуркан І.І.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Миколаївське»,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати та зобов'язання повернути земельні ділянки, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області, ухвалене 19 квітня 2019 року під головуванням судді Тустановського А.О. у приміщенні цього суду, дата складання повного тексту рішення не зазначена, та додаткове рішення цього ж суду від 12 липня 2019 року, повний текст якого складений того ж дня,
22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Миколаївське» (далі - СЗАТ «Миколаївське») про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати та зобов'язання повернути земельні ділянки.
Позивач зазначав, що у 2010 році між його батьком ОСОБА_2 та СЗАТ «Миколаївське» був укладений договір оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 4821780600:03:000:0251, площею 5,6148 га та 4821780600:04:000 :0749 , площею 0,5262 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області строком на 10 років, який був зареєстрований у Веселінівському районному відділі ДП «Центр ДЗК» 30 грудня 2010 року за № 0401048000540. 31 серпня 2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди земельних ділянок від 30 грудня 2010 року за № 64.10.480.20540.
Як вказав позивач, він є спадкоємцем ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Посилаючись на те, що відповідач впродовж кількох років не сплачує орендну плату, ОСОБА_1 (з урахуванням уточнених позовних вимог) просив розірвати договір оренди землі від 22 березня 2010 року з додатковою угодою до нього від 31 серпня 2012 року, укладені між ОСОБА_2 та СЗАТ «Миколаївське», та скасувати її державну реєстрацію; зобов'язати ПрАТ «Миколаївське» звільнити та повернути йому у користування орендовані земельні ділянки та стягнути на його користь заборгованість по орендній платі в сумі 25000 грн. З розрахунку заборгованості, прикладеного до уточнених позовних вимог, та пояснень представника позивача - адвоката Констатиновського Г.Б. - у суді першої інстанції (технічний запис судового засідання від 16.04.2019р.) вбачається, що предметом позову є вимоги про стягнення орендної плати за 2017-2018 роки.
Ухвалою суду від 30 січня 2019 року у зв'язку зі зміною назви первісного відповідача СЗАТ «Миколаївське» замінено на належного відповідача - Приватне акціонерне товариство «Миколаївське» (далі - ПрАТ «Миколаївське»).
Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ПрАТ «Миколаївське» умови договору оренди землі не порушувало. Крім того, орендарем за період дії договірних відносин було виплачено орендної плати більше ніж належало до виплати за договором. Термін виплати орендної плати за 2018 рік станом на момент звернення позивача до суду ще не настав. До того ж під час судового розгляду справи ними був здійснений грошовий переказ щодо перерахування ОСОБА_1 орендної плати за 2018 рік, однак позивач свідомо ухилився від отримання грошей.
Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі відмовлено.
Додатковим рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 12 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов'язання орендаря повернути земельну ділянку відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати вищевказані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Апеляційні скарги мотивовано тим, що суд помилково дійшов висновку про недоведеність факту систематичної невиплати відповідачем орендної плати, оскільки судом не було враховано, що з дня укладання договору оренди землі орендна плата за 2011, 2012, 2017 роки не була сплачена. Також на думку апелянта, надані відповідачем письмові докази є неналежними, оскільки не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України та п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Положенню про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Відзивів на апеляційні скарги від ПрАТ «Миколаївське» не надходило.
В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції позивач та його представник - адвокат Констатиновський Г.Б. - підтримали доводи і вимоги апеляційних скарг.
Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився. Призначений на 16 вересня 2019 року розгляд даної справи за клопотанням представника ПрАТ «Миколаївське» був відкладений на 03 жовтня 2019 року на 10год 00хв. та доручено Солом'янському районному суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції за участю представника ПрАТ «Миколаївське», про що відповідач належним чином був сповіщений. В судове засідання 03 жовтня 2019 року представник ПрАТ «Миколаївське» ані до Миколаївського апеляційного суду, ані до Солом'янського районного суду м. Києва не з'явився. 02.10.209 року від представника відповідача - адвоката Головатюка С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із неможливістю з'явитися до суду, оскільки з 03.10.2019 року по 13.10.2019 року він буде перебувати за межами України.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги передбачені ст. 371 ЦПК України строки розгляду апеляційної скарги, виходячи з положень статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглядати справу у відсутність представника СЗАТ «Миколаївське».
Представник Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 745627, виданого 24 березня 2006 року, ОСОБА_2 належали земельні ділянки площею 5,6148 га, з кадастровим номером 4821780600:03:000:0251 та площею 0,5262 га, з кадастровим номером 4821780600:04:000 : 0749 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області (а.с. 4).
22 березня 2010 року між ОСОБА_2 та СЗАТ «Миколаївське» укладено договір оренди землі за умовами якого ОСОБА_2 надав, а СЗАТ «Миколаївське» прийняло в строкове платне користування зазначені земельні ділянки строком на 10 років. Договір оренди землі був зареєстрований у Веселинівському районному відділі ДП «Центр ДЗК» 30 грудня 2010 року за № 041048000540 (а.с. 5-7).
Згідно п. 9 укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що діє на момент розрахунку та становить 1 604 грн. 15коп., в тому числі: земельна ділянка № 1 - 1368грн.35коп., земельна ділянка № 2 - 235грн. 80коп.
Сторони дійшли згоди, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, а орендна плата вноситься у строк до 31 числа останнього у звітному році місяці ( пункти 10, 11 договору).
07 червня 2012 року відбулась державна реєстрація змін найменування товариства з СЗАТ «Миколаївське» на ПрАТ «Миколаївське», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, наказом директора від 07 липня 2011 року № 1 (а.с. 91-95).
31 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Миколаївське» була укладена додаткова угода до договору оренди, якої передбачена за бажанням орендодавця отримання орендної плати у натуральній формі у вигляді зерна, соломи, муки, цукру (а.с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 11). Позивач ОСОБА_1 успадкував належні його батьку ОСОБА_2 земельні ділянки, про що 05 березня 2015 року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області були посвідчені відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом, які зареєстровані в реєстрі за № 58 та № 59 (а.с. 12-17).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Частиною 4 ст. 32 Закону «Про оренду землі» (в редакції, яка була чинною на час укладання Договору) передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
В пункті 40 укладених ОСОБА_2 та СЗАТ «Миколаївське» договорів оренди сторони передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
В силу ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Положеннями частини п'ятої статті 1268 ЦК України закріплено, що спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За такого, набувши в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька право власності на передані в оренду відповідачу земельні ділянки, позивач ОСОБА_1 набув, відповідно, і усі права та обов'язки орендодавця за цим договором оренди.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати, суд першої інстанції виходив з того, що хоча орендну плату за 2017 рік ОСОБА_1 дійсно не отримував, проте в період 2013-2016 років відповідачем було сплачено орендної плати в розмірі більшому, ніж передбачено умовами договору, в зв'язку із чим переплата в розмірі 2 141грн. 03 коп. була зарахована відповідачем в рахунок сплати орендної плати за 2017 рік.
Проте колегія суддів не погоджується із висновком суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати з огляду на нижчевикладене.
Згідно наданих ПрАТ «Миколаївське» розрахунку нарахованої та виплаченої орендної плати за 2013 - 2017 роки за користування земельними ділянками відповідно до укладеного із ОСОБА_2 договором оренди (а.с. 140) та копій відомостей на виплату орендної плати за 2013 - 2016 роки в 2013 році була нарахована орендна плата в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі в сумі 2 816 грн. 89 коп. та отримано позивачем 2394 грн. 36 коп. (утриманий ПДФО), в 2014 році - нарахована орендна плата в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки землі в сумі 4 694 грн. 81 коп. та отримано позивачем 3 710 грн. 59 коп. (утриманий ПДФО), в 2015 році - нарахована орендна плата в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки землі в сумі 5864грн. 92коп. та отримано позивачем 4 897 грн. 21 коп. (утримані ПДФО та військовий збір), в 2016 році - нарахована орендна плата в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки землі в сумі 7 037 грн. 90 коп. та отримано позивачем 5 665 грн. 51коп. (утримані ПДФО та військовий збір) (а.с. 57-62).
Докази сплати відповідачем позивачу орендної плати за 2017 рік у матеріалах справи відсутні, а посилання ПрАТ «Миколаївське» на належне виконання свого обов'язку щодо сплати такої орендної плати за рахунок переплати орендної плати за попередні роки порівняно з умовами договору - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки нарахування та виплата орендної плати в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки землі у 2014, 2015, 2016 роках здійснювалося саме відповідачем, без погодження із позивачем зарахування частини цих платежів в рахунок орендної плати, що підлягає сплаті у майбутньому.
За такого, апеляційним судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за 2017 рік у розмірі 3 399грн.30коп. (відповідно до умов договору оренди - 3 % від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням утриманих ПДФО та військового збору).
На момент звернення до суду з первісним позовом строк сплати орендної плати за 2018 рік ще не настав. В період судового розгляду справи орендна плата за 2018 рік в сумі 1257грн. 28 коп. була надіслана відповідачем поштовим переказом 29 грудня 2018 року за місцем проживання позивача, однак кошти були повернуті на рахунок відповідача у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 в їх отриманні.
Враховуючи, що між сторонами існує спір щодо розміру належної позивачу орендної плати за 2018 рік та на теперішній час орендна плата за вказаний рік ОСОБА_1 не виплачена, то існують підстави для її стягнення з відповідача у розмірі 3 399грн.30коп. (відповідно до умов договору оренди - 3 % від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням утриманих ПДФО та військового збору).
Разом із тим, доводи ОСОБА_1 щодо наявності заборгованості відповідача за 2017-2018 роки у розмірі 25 000 грн. є недоведеними та суперечать розміру орендної плати, що встановлений умовами договору оренди, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати підлягають частковому задоволенню.
Частиною 6 ст. 367 ЦПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З огляду на те, що предметом розгляду в суді першої інстанції є вимоги ОСОБА_1 про стягнення орендної плати за 2017-2018 роки, то не можуть бути прийняті до уваги посилання апеляційної скарги на недоведеність відповідачем належного виконання обов'язку зі сплати орендної плати до 2013 року. З цих же підстав не можна вважати обґрунтованими сумніви апелянта у достовірності інформації, зазначеної у копіях відомостей на виплату орендної плати за 2013 - 2016 роки, до того ж справжність підпису отримувача коштів у зазначених відомостях у передбачений процесуальним законом спосіб ОСОБА_1 не спростовано.
Отже, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості з орендної плати слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення - про часткове задоволення вказаних вимог.
Разом із тим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди з огляду на нижчевикладене.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Аналогічне за змістом положення містить пункт 38 укладеного ОСОБА_2 із СЗАТ «Миколаївське» договору оренди.
Згідно із пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. При цьому, фундаментальне значення, крім ознаки «систематичність», має значення саме несплата орендної плати, а не сплата орендної плати у меншому розмірі ніж передбачено умовами договору.
Зазначена правова позиція неодноразово була викладена як Верховним Судом України, так і Верховним Судом, зокрема у постанові Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 362/5740/15-ц, постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 484/3687/16.
На момент звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом відповідачем був не сплачений лише один платіж за 2017 рік, а строк сплати орендної плати за 2018 рік ще не настав.
Отже, наявне разове порушення умов договору що відповідно не вважається підставою в розумінні пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України для розірвання договору суборенди земельної ділянки.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати та істотного порушення умов договору відповідачем.
За таких обставин, також є правильним висновок суду про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання орендаря повернути земельну ділянку орендодавцю.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України в цій частині підлягають залишенню без змін.
За такого апеляційні скарги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, відповідно слід змінити і рішення суду щодо розподілу судових витрат.
Позивач як особа з інвалідністю І -ї групи звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
У зв'язку із частковим задоволенням вимог апеляційних скарг згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 207 грн. 47 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2019 року в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості з орендної плати скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Миколаївське» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2017 і 2018 роки у розмірі 6 798 грн. 60 коп. (шість тисяч сімсот дев'яносто вісім гривень шістдесят копійок).
В іншій частині рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2019 року та додаткове рішення цього суду від 12 липня 2019 року - залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Миколаївське» судовий збір на користь держави у сумі 207 грн. 47 коп. (двісті сім гривень сорок сім копійок).
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту в порядку і випадках, встановлених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя В.В. Коломієць
Судді: О.О. Данилова
Н.О. Шаманська
Повний текст судового рішення складено 08 жовтня 2019 року.