Справа № 461/246/17 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.
Провадження № 22-ц/811/1188/19 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія: 39
26 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
за участі секретаря: Фейір К.О.
з участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 21 лютого 2019 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», заінтересовані особи - публічне акціонерне товариство «Енергобанк», ОСОБА_1 про заміну стягувача на його правонаступника, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до суду із заявою, в якій просило замінити сторону виконавчого провадження стягувача Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчому листі №461/246/17 за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Свої вимоги заявник мотивував тим, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06.03.2017 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованість за кредитним договором № 13-002436-01 від 31.11.2013 року у сумі 150974 грн. 35 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2264 грн. 62 коп.
18 травня 2018 р. між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Енергобанк» укладено Договір №21 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого право грошової вимоги за договором №м 13-002436-01 перейшло до заявника.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21 лютого 2019 року відмовлено у у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», заінтересовані особи - публічне акціонерне товариство «Енергобанк», ОСОБА_1 про заміну стягувача на його правонаступника.
Ухвалу суду оскаржило ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». Вважає ухвалу суду такою, що постановлена з порушенням нормматеріального і процесуального права. Зазначає, що піддаючи сумніву ступлення вимоги за кредитним договором №13-002436-01 від 21 листопада 2013 року суд вийшов за межі розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Стверджує, що договір №21 від 18 травня 2018 року укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Енергобанк». Без зміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти дії згідно закону. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження обов'язкове тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою замінити стягувача у виконавчому листі виданому Галицьким районним судом м. Львова від 03 квітня 2017 року на виконання рішення суду від 6 березня 2017 року у справі №461/246/17.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06 березня 2017 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Енергобанк» заборгованість за кредитним договором № 13-002436-01 від 31 листопада 2013 року у сумі 51456,70 грн., заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості - 62439,52 грн., заборгованість за штрафами за несанкціонований овердрафт (переліміт) - 1894,10 грн., заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа) 3300,00 грн., заборгованість з відсотків - 31884,03 грн., всього - 150974 (сто п'ятдесят тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 35 коп. Крім цього, стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Енергобанк» суму сплаченого судового збору у розмірі 2264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 62 коп.
03 квітня 2017 року Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 березня 2017 р. у справі №461/246/17.
18 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» уклали Договір про відступлення права вимоги №21.
Відповідно до ч.1 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Згідно з ч. 5 ст. 442 ЦПК України, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом ст.512 ЦК України, ст.442 ЦПК України та ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою зміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно вимог до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Відповідно до ст.512 ЦК України однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є передання ним своїх прав за правочином, а згідно із статтею 514 до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до умов Договору відступлення прав вимоги № 21 від 18 травня 2018 року, а саме п. 2.2 новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1 Договору набуває права вимоги за кредитними договорами, які є предметом Договору про відступлення права вимоги.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Договору відступлення прав вимоги № 21 від 18 травня 2018 року, в п.4.1 сторони домовились, що за відступлення права вимоги за Основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 2055200 грн. без ПДВ та долучено копію платіжного доручення № 2581374 від 18 травня 2018 року на оплату вказаної суми.
Зі змісту Додатку вбачається, що предметом Договору є право вимоги за кредитним договором №13-002436-01 від 21.11.2013р. в розмірі 110 669,17 грн. (без пені), з яких залишок по тілу кредиту становить 51 456,70 грн. і залишок по відсотках становить 59 212,47грн.
У виконавчому листі зазначено, що розмір заборгованості за кредитним договором №13-002436-01 від 31.11.2013р. становить 150 974,35 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 51436, 70 грн. , заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості - 62 439,52 грн., заборгованість за штрафами за несанкціонований овердрафт (переліміт) - 1894,10 грн., заборгованість з відсотків - 31 884,03 грн., всього - 150 974,35 грн.
Тобто, згідно з Додатком №1 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги в іншому розмірі, ніж розмір заборгованості, встановлений рішенням суду і визначений у виконавчому листі.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування або в момент пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 14-10цс18, де зазначено, що «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Із наданої представником заявника таблиці (а.с.128-129), яка надана суду не в повному обсязі, не вбачається яку саме суму заборгованості ОСОБА_1 сплатив новий кредитор ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» первісному кредитору ПАТ «Енергобанк». З таблиці не вбачається що саме означають суми 110669,17; 51456,70; 59212,47, не зазначено які саме з цих сум оплачені або неоплачені новим кредитором. Таблиця (додаток до договору) надану суду не в повному обсязі, що унеможливлює надати належну оцінку вказаному доказу на підтвердження чи спростування зазначених в заяві про заміну стягувача даних. Суду не доведено вимогу у вказаному в Додатку №1 розмірі.
З огляду на викладене, заявником не доведено, що до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра і Гарантія» згідно вимог Договору про відступлення права вимоги №21 від 18 травня 2018 року до заявника перейшло право вимоги, на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 березня 2017 року та виконавчого листа від 03 квітня 2017 року.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, питання заміни стягувана у виконавчому провадженні з ПАТ «Енергобанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра і Гарантія» на підставі Договору про відступлення права вимоги від 18.05.2018 року вже вирішено ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20.09.2018 року в межах цієї ж справи.
Зазначеною ухвалою відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про зміну сторони виконавчого провадження. Ця ухвала не оскаржувалась заявником та набрала законної сили (знаходиться в матеріалах справи).
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір, щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У справі «Желтяков проти України» (рішення від 09.09.2011 року) Європейський суд з Прав Людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись в контексті Преамбули Конвенції, яка серед іншого, проголошує верховенство права як чистину спільного спадку Договірних Держав.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, серед іншого, вимагає, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не вставилось під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії»).
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересовані особи ПАТ «Енергобанк», ОСОБА_1 про заміну стягувача на його правонаступника.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - залишити без задоволення.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 21 лютого 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 07 жовтня 2019 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.