Справа № 442/8601/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/639/19 Доповідач: ОСОБА_2
27 вересня 2019 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 червня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018140110002026 відносно неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дрогобича Львівської області, з неповною середньою освітою, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого: 07.11.2018 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області за ч.2 ст.185, ч.4 ст. 296 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 185 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
законного представника неповнолітнього - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
встановила:
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.06.2019, яким засуджено ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання:
за ч. 1 ст. 121 КК України - 7 років позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 покарання - 7 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.11.2018 та даним вироком, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 8 років позбавлення волі, повністю зарахувавши ОСОБА_7 відбуте покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.11.2018.
Строк відбуття покарання відраховується з 22.09.2018, тобто з часу затримання.
Запобіжний захід - тримання під вартою - залишено без змін до вступу вироку в законну силу.
Стягнуто з ОСОБА_9 в дохід держави витрати за проведення молекулярно-генетичної експертизи в розмірі 7802,30 грн. та дактилоскопічної експертизи в розмірі 1256,08 грн. а всього: 9058,38 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_9 в користь Дрогобицької міської ради 16378 гривень витрат, понесених КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради на стаціонарне лікування потерпілих від злочину ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить вирок суду першої інстанції змінити в бік пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 .
Апелянт покликається, що даний вирок є надто суворим, висновок суду не підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду, оскільки ОСОБА_7 вину у скоєні злочинів пред'явлених йому досудовим розслідуванням не визнав. Свою поведінку в суді першої інстанції пояснював емоційним збудженням та збігом важких сімейних обставин
Апелянт наголошує, що при призначенні покарання неповнолітньому необхідно враховувати вимоги ст. 91 КПК України, а також чітко з'ясувати мету та мотив скоєння злочинів. Для повного об'єктивного розгляду даної справи необхідно встановити чи дійсно ОСОБА_7 щиросердно розкаявся у своїй поведінці, чи усвідомлював наслідки своїх дій, чи діяв він з метою захисту коли витягував ніж та став наносити удари потерпілим. Тільки після цього необхідно змінити вирок в сторону призначення пом'якшення покарання, адже вирок є надто суворим і застосований до неповнолітнього.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.07.2018 приблизно о 04 год. 40 хв. неповнолітній ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу приміщення залізничного вокзалу у АДРЕСА_2 , маючи умисел на повторне, відкрите викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, підбіг до ОСОБА_12 , після чого зірвав із його шиї ланцюжок з підвіскою вартістю 180 гривень.
Своїми умисними діями, які виразились у вчиненні повторного, відкритого викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 186 КК України.
Крім цього, 18.09.2018 в нічний час доби, неповнолітній ОСОБА_7 , маючи умисел на повторне, таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, вирізавши ножем отвір у пластикових вхідних дверях, проник в приміщення торгового кіоску з продажу рибної продукції, на АДРЕСА_3 , який належить СПД ФОП ОСОБА_13 , звідки таємно викрав 3000 гривень 75 копійок.
Своїми умисними діями, які виразились у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаної із проникненням у приміщення, вчиненого повторно, ОСОБА_7 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України.
Крім цього, 22.09.2018 близько 07.00 годин, неповнолітній ОСОБА_7 , перебуваючи на тимчасово встановленій сцені на майдані Т.Шевченка в м.Дрогобичі, під час раптово виниклого конфлікту, з метою умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_10 3 удари ножем в життєво важливі органи, а саме: один удар в ділянку грудної клітки зліва, другий удар в грудну клітку справа та третій - в нижню третину зовнішньої поверхні лівого плеча, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва в V міжребер'ї по задньоаксілярній лінії з гемотораксом, непроникаючого колото-різаного поранення задньої поверхні грудної клітки справа на рівні V ребра на 3 см від остистих відростків та різаного поранення на нижній третині зовнішньої поверхні лівого плеча, які мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент нанесення (заподіяння).
Після цього ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_11 один удар ножем в грудну клітку зліва, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва, з ушкодженням XII ребра, очеревини, органів черевної порожнини та заочеревинного простору (лівої нирки та поперечно ободової кишки) з розвитком внутрішньочеревної кровотечі, масивної заочеревинної гематоми, геморагічного шоку І-ІІІ ступенів, що зумовило видалення лівої нирки, і мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент нанесення (заподіяння).
Таким чином, ОСОБА_7 заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України.
Заслухавши доповідача, думку захисника - адвоката ОСОБА_6 , підтриману обвинуваченим ОСОБА_7 та його представником ОСОБА_9 , про задоволення апеляційної скарги, міркування прокурора, який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого, а вирок суду першої інстанції - без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином досліджені обставини справи, перевірені документи та докази, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченому ОСОБА_7 , обрано покарання в межах санкції статей обвинувачення, метою якого є запобігання подальшого вчинення кримінальних правопорушень.
Таким чином, детальний аналіз наявних у справі доказів дозволив суду першої інстанції зробити висновок про те, що вина ОСОБА_7 повністю підтверджена дослідженими судом доказами.
Отже, сукупністю даних досудового та судового слідства, котрі співпадають між собою та об'єктивно доповнюють одні одних, стверджено винність обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України.
Дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковано за:
- ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаного із проникненням у приміщення, вчиненого повторно;
- ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він вчинив відкрите викрадення чужого майна, повторно.
- ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки він заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, що небезпечне для життя в момент заподіяння.
При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 50 КК України мав на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
В даній справі, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, при виборі останньому заходу примусу і порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину, враховував дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.
Як зазначено у вироку суду першої інстанції, та перевірено в суді апеляційної інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме вчинення обвинуваченим тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває; посередньо характеризується за місцем проживання; частково визнав вину у скоєному, але неодноразово притягався до кримінальної відповідальності(а.с.6 т.2) за злочини проти власності; враховано не бажання стати на шлях виправлення а також досудову доповідь органу пробації про те, що виправлення ОСОБА_7 без позбавлення волі може становити високу небезпеку для суспільства, а тому суддя прийшов до переконання про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, так як виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства. При призначені покарання обставиною, що пом'якшує покарання, суддя зазначив вчинення злочину обвинуваченим у неповнолітньому віці.
Покликання захисника обвинуваченого зазначені в апеляційній скарзі щодо суворості призначеного покарання ОСОБА_7 та його емоційного збудження, під час судового розгляду в суді першої інстанції, і збігом сімейних обставин, які сприяли вчиненню злочинів, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Суддею першої інстанції призначено ОСОБА_7 покарання в межах санкції статей обвинувачення у виді позбавлення волі, шляхом часткового складання покарань на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, повністю зарахувавши відбуте покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.11.2018 року.
Дане покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, підстав для його пом'якшення або призначення більш суворого покарання колегія суддів не вбачає.
На думку колегії суддів таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним й обґрунтованим, призначене покарання відповідає особі обвинуваченого, відтак підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст.ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу захисника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Дрогобицького районного суду Львівської області від 11 червня 2019 року, у кримінальному провадженні № 12018140110002026, яким неповнолітнього ОСОБА_7 , засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України, - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який перебуває під вартою - в той же строк, з моменту отримання копії ухвали.
Головуючий:
Судді: