Справа № 607/4101/19Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я.
Провадження № 22-ц/817/773/19 Доповідач - Ткач О.І.
Категорія -
30 вересня 2019 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Ткач О.І.
суддів - Гірський Б. О., Бершадська Г. В.,
з участю секретаря Панькевич Т.М.,
у відсутність сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АТ "Кредобанк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 квітня 2019 року, яке ухвалено суддею Герчаківською О.Я., повний текст якого складено 16 квітня 2019 року, у цивільній справі № 607/4101/19,-
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог.
1.2. 18 лютого 2019 року АТ "Кредобанк" звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у виконанні судового рішення.
1.3. Свої вимоги АТ "Кредобанк" мотивує тим, що він є правонаступником АТ "Кредит Банк (Україна)", між яким та ОСОБА_1 в 2005 році укладено кредитний договір на суму 35 000 доларів США для придбання квартири та договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 .
1.4. У зв'язку із неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, в 2015 році рішенням Тернопільського міськрайонного суду стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 20689,99 доларів США.
1.5. 26 листопада 2015 року Другим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження із примусового виконання судового рішення та проведено опис майна боржника.
1.6. 20 липня 2016 року Банк звернувся із заявою до Тернопільського міського відділу ДВС про звернення стягнення на майно боржника на іпотечну квартиру на АДРЕСА_1 із-за відсутності коштів у позичальника.
1.7. Неодноразові вимоги державних виконавців про безперешкодний доступ до іпотечного майна боржником ОСОБА_1 ігнорувались
1.8. В липні 2017 року ОСОБА_1 письмово повідомив державну виконавчу службу про те, що в квартирі зареєстровані та проживають неповнолітні діти, що робить неможливим примусову реалізацію спірної квартири.
1.9. Реєстрація місця проживання в іпотечній квартирі відповідача ОСОБА_2 з малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не є членами сім'ї боржника, без погодження з Банком, є порушенням умов іпотечного договору.
1.10. У вказаній квартирі ОСОБА_2 з малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають.
1.11. Банк як кредитодержатель, як це передбачено умовами іпотечного договору, не надавав згоди іпотекодавцю на передачу іпотечної квартири в користування ОСОБА_2 з дітьми і на їх реєстрацію місця проживання.
1.12. У серпні 2017 року Банком надсилалась вимога іпотекодателю ОСОБА_1 про звільнення жилого приміщення, однак вона ним проігнорована.
1.13. Дії відповідача ОСОБА_1 з невиконання судового рішення порушують права Банку як власника майна.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
2.1. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог АТ "Кредобанк" - відмовлено.
2.2. Судове рішення мотивоване тим, що позивач АТ "Кредобанк" не є власником нерухомого майна, а тому не наділений правом пред'являти вимогу, щодо усунення перешкод шляхом зняття з реєстрації місця проживання у спірній іпотечній квартирі як до власника квартири так і до осіб, які зареєстровані у вказаній квартирі.
3. Короткий зміст апеляційної скарги.
3.1. В апеляційній скарзі АТ "Кредобанк" просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
3.2. Суд першої інстанції при ухваленні рішення невірно застосував норми матеріального права:
а) Банк є власником коштів за остаточним судовим рішенням, однак своїми діями відповідач ОСОБА_1 порушує право Банку на належне виконання судового рішення та отримання належних коштів;
б) надаючи згоду на реєстрацію місця проживання у іпотечній квартирі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідач, як сторона іпотечного договору діяв недобросовісно, оскільки приховав факт обтяження квартири;
в) зареєстровані в іпотечній квартирі особи, не є членами сім'ї власника та не проживають в ній, відповідно вони зобов'язані звільнити житлове приміщення., яке перебуває в іпотеці Банку.
4. Аргументи учасників справи.
4.1. На день розгляду справи відзиви на апеляційну скаргу від відповідачів не надійшли.
4.2. Належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з'явились двічі.
4.3. Суду апеляційної інстанції повернулись поштові відправлення адресовані відповідачу ОСОБА_2 за місцем реєстрації АДРЕСА_1 у зв'язку із закінченням терміну зберігання: ухвала про відкриття провадження та судова повістка на 10.09.2019 року (а.с. 120-140).
4.4. Про слухання справи 30.09.2019 року відповідача ОСОБА_2 повідомлено шляхом розміщення повідомлення на веб сайті апеляційного суду (а.с.147).
5. Обставини справи.
5.1. 24 листопада 2005 року між АТ "Кредит Банк (Україна)", правонаступником якого є АТ "Кредобанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №361/2005 на суму 35 000 доларів США для придбання квартири на строк до 30 жовтня 2020 року (а.с. 12).
5.2. 24 листопада 2005 року з метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору між АТ "Кредит Банк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого Іпотекодавець передав Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка придбана за отримані кредитні кошти (а.с. 13-15).
5.3. Розділом 4 вищевказаного договору передбачено права та обов'язки Іпотекодателя.
5.4. Відповідно до пункту 4.1.4. "Іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема не передавати його в оренду, найм , не передавати в наступному заставу, тощо), не поселяти і не прописувати інших осіб, не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання письмової згоди на це від Іпотекодержателя. " (а.с.13 зв.).
5.5. Згідно п. 4.2.1. Договору іпотеки іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки на протязі дії цього договору відповідно до його призначення (а.с.14).
5.6. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , проте проживає за адресою АДРЕСА_3 .
5.7. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 серпня 2015 року у справі №607/1507/15-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КРЕДОБАНК" стягнуто заборгованість за кредитним договором №361/2005 від 24 листопада 2005 року на загальну суму 20 689,99 доларів США та сплачений судовий збір в розмірі 2 684,67 грн. Рішення набрало законної сили, є остаточним (а.с. 16,17).
5.8. 26 листопада 2015 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49451103, щодо примусового виконання виконавчого листа №607/1507/15-ц, який видано Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 16 листопада 2015 року (а.с. 18).
5.9. У зв'язку з невиконанням судового рішення, 20 липня 2016 року Банком подано до відділу ДВС заяву про першочергове звернення стягнення на іпотечне майно боржника, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 39,9 кв.м., житловою площею - 28,1 кв.м. (а.с. 19-20).
5.10. 04 жовтня 2016 року до відділу ДВС Банком подано заяву про не поширення на іпотечне майно боржника ОСОБА_1 . Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки він є співвласником іншої квартири в якій проживає : АДРЕСА_3 (а.с.21-22).
5.11. 13.02.2017, 12.04.2017, 13.07.2017 року державним виконавцем боржнику ОСОБА_1 за адресою його проживання надсилались вимоги про надання безперешкодного доступу до іпотечного майна (а.с. 24,26-29).
5.12. З тексту вимоги державного виконавця від 12.04.2017 року №13571 вбачається, що 16.02.2017 року відповідач ОСОБА_1 звертався із заявою про розстрочку у виконанні судового рішення у зв'язку з важким матеріальним становищем, однак документально його не підтвердив (а.с.27).
5.13. 24 липня 2017 року ОСОБА_1 подав до відділу ДВС заяву-пояснення про те, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , проживають неповнолітні діти, в підтвердження надав копію із будинкової книги та запропонував звернути стягнення на його пенсію (а.с. 30).
5.14. Із копії будинкової книги для реєстрації осіб у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та відповідей Відділу обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області, вбачається, що 16 червня 2017 року, на стадії примусового виконавчого провадження, у вказаній квартирі з дозволу власника ОСОБА_1 були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 30-32, 47- 49).
5.15. Реєстрація місця проживання ОСОБА_2 та його малолітніх дітей у спірній квартирі не обмежена часом, що вбачається з будинкової книги.
5.16. 21.08.2017 року Банк письмово повідомив відповідача ОСОБА_1 про потребу звільнення приміщення іпотечної квартири, оскільки Банк розпочинає процедуру звернення стягнення на іпотечне майно (а.с.33-35).
5.17. При розгляді справи відповідачі не надали доказів про укладення, відповідно до вимог Цивільного Кодексу України, договору найму житла у письмовій формі.
5.18. Згідно до Правил реєстрації місця проживання, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів №207 від 02.03.2016 року, (надалі Правила) в органу реєстрації відсутній обов'язок щодо перевірки обтяжень на житло.
6. Позиція апеляційного суду
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду першої інстанції:
6.1.При розгляді справи суд керується принципом верховенства права.
6.2. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
6.3. Вказаним вимогам судове рішення не відповідає виходячи з наступного.
А.
Доводи щодо права на захист права власності
6.4. З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі ДВС перебуває остаточне судове рішення, яке ухвалено судом в 2015 році з приводу стягнення на користь Банку з боржника заборгованості на загальну суму 20689,99 доларів США у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з повернення коштів за кредитним договором. Виконання умов кредитного договору сторонами забезпечено іпотечним договором квартири АДРЕСА_4 ( див . пункти 5.1, 5.2 Постанови).
6.5. Згідно до частини 1 статті 91 ЦК України - "Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині".
6.6. Ця норма кореспондує положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.( надалі Конвенція)., яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України та прецедентному праву, створеному правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (надалі -ЄСПЛ).
6.7. Кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном відповідно до статті 1 Протоколу №1 Конвенції .
6.8. ЄСПЛ у справі "Україна-Тюмень" проти України" (заява 22603/02, §26 рішення від 22.11.2007) вказав, що юридична особа, яка вважає , що її права, передбачені Конвенцією та протоколами до неї, було порушено, може звернутись із заявою, якщо вона є недержавною організацією в розумінні ст. 34 Конвенції з посиланням на рішення в справі "Радіо Франс та інші проти Франції" від 23.09.2003року, заява № 53984/00).
6.9. Право на виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною "права на суд" ( Горнсбі проти Греції § 40, Скордіно проти Італії § 196).
6.10. Частина перша статті 6 Конвенції гарантує виконання остаточних, обов'язкових судових рішень (Узуніс проти Греції § 21).
6.11. Рішення суду про стягнення заборгованості є майном в розумінні статті першої Протоколу Першого Конвенції (Бурдов проти Росії §40, грецькі нафтопереробні заводи і Стратіс проти Греції §59, Іванов проти України § 45).
6.12. Вищенаведене не знайшло свого застосування при розгляді справи судом першої інстанції.
Б.
Доводи щодо обраного способу захисту:
6.13. За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
6.14. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен чиї права порушені має на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі.
6.15. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
6.16. Зі змісту позовних вимог Банку вбачається, що Банк просить в судовому порядку усунути перешкоди в розпорядженні належним майном, оскільки в порушення умов іпотечного договору іпотекодатель розпорядився іпотечною квартирою, що позбавляє можливості реалізувати з прилюдних торгів іпотечне майно.
6.17. Судом встановлено, що в іпотеці Банку перебуває квартира АДРЕСА_1 , в якій не проживає іпотекодавець та члени його сім'ї, однак зареєстровані як мешканці відповідач ОСОБА_2 та його малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що унеможливлює реалізацію іпотечної квартири на прилюдних торгах.
6.18. Пункт 26 Розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень не дозволяє реалізувати нерухоме майно у випадку права користування яким мають діти.
6.19. Відповідно до статтей 811 та 821 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі за винятком укладення його на строк до одного року.
6.20. Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
6.21. Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК Украни, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
6.22. Згідно ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.
Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя:...
відчужувати предмет іпотеки;
передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
6.23. В справі відсутній письмовий договір найму жилого приміщення, однак існує реєстрація місця проживання відповідачів ОСОБА_2 з малолітніми дітьми, та невідоме їх фактичне місце проживання.
6.24. Реєстрація місця проживання без пред'явлення договору найму є можливою у випадку її здійснення органом реєстрації зі згоди власника житла відповідно до підпункту 4 пункту 18 в межах чинних Правил реєстрації.
6.25. Банк не надав письмову згоду на реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_2 з малолітніми дітьми у спірній квартирі. Не надано Банком згоди і на передачу іпотечної квартири в користування інших осіб.
6.26. Адресовані відповідачу ОСОБА_2 судові повістки та процесуальні документи, які направлялись судом першої інстанції за адресою реєстрації, повертались до суду за закінченням терміну зберігання ( а.с.46, 53-54, 69-70).
6.27. Належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_1 жодного разу не з'явився в судове засідання суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції.
6.28. Згідно до частини четвертої статті 12 ЦПК - "Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій".
6.29. Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
6.30. Стаття 33 Закону "Про іпотеку" передбачає право іпотекодержателя на реалізацію іпотечного майна у випадку невиконання іпотекодателем свого зобов'язання з виконання основного договору повернення коштів за кредитним договору. Таке ж право виникає у іпотекодержателя з підстав, які встановлені статтею 12 цього ж Закону.
6.31. Іпотекодержатель виконав свій обов'язок, повідомив іпотекодержателя про потребу звільнення квартир, однак іпотекодатель вимогу не виконав.
6.32. При цьому, на стадії виконання остаточного судового рішення іпотекодатель вчинив дії, які порушили права Банку, як власника майна.
6.33. На підставі аналізу обставин справи та нормативних актів апеляційний суд робить висновок, що Банк як власник має право на захист свого права.
6.34. При ухваленні рішення, суд першої інстанції упустив умови договору іпотеки щодо заборони без дозволу банку реєстрації осіб та передачі в найм іпотечного житлового приміщення (обмеженого права власності іпотекодателя на квартиру).
6.35. Вказані застереження відповідач ОСОБА_1 порушив та надав згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в іпотечній квартирі осіб, що не є членами сім'ї боржника.
6.36. Фактично сама процедура реєстрації неповнолітніх дітей є нічим іншим ніж ухилянням від належного виконання боргових зобов'язань перед банком та перешкодою у вчиненні виконавчих дій.
6.37. Вказані обставини свідчать про порушення іпотекодавцем ОСОБА_1 як норм Цивільного Кодексу, так і умов іпотечного договору.
6.38. У § 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року зазначив, що засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці.
6.39. Тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе визнати таку згоду іпотекодавця на реєстрацію місця проживання та користування спірною квартирою недійсною і як наслідок визнати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 такими що не мають права на користування іпотечною квартирою та підлягають зняттю з реєстрації місця проживання за адресою
АДРЕСА_1 . Вказаний спосіб є найбільш ефективним у вказаній справі і забезпечує правовий захист Банку як власника майна на підставі остаточного судового рішення, яке ухвалено в 2015 році з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги:
(1) Щодо суті апеляційної скарги
7.1. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;
7.2. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
7.3. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
7.4. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
7.5. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2019 року слід скасувати та ухвалити нове, яким позов АТ "Кредобанк" задовольнити.
(2).Щодо розподілу судових витрат.
7.6. Згідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови, суд апеляційної інстанції повинен зазначити розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
7.7. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається у разі задоводення позову - на відповідача.
7.8. З матеріалів справи вбачається, що при поданні позову підлягав сплаті судовий збір як за вимогу немайнового характеру в розмірі 1921 грн. ( п.п.2, п.1, ч.2, ст. 3 Закону України "Про судовий збір"), а при поданні апеляційної скарги 2 881,50 грн., що в сумі складає 4802,50 грн.
7.9. Відповідно вказані судові витрати підлягають стягненню із відповідачів в рівних частках по 11 012,50 грн. в користь позивача.
Керуючись ст. ст. 141, 259, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ,-
Апеляційну скаргу АТ "Кредобанк" - задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 квітня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов АТ "Кредобанк" задовольнити.
Визнати недійсною передачу в користування для проживання квартири АДРЕСА_1 шляхом надання згоди на реєстрацію місця проживання у вказаній квартирі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
Зняти з реєстрації місця проживання на АДРЕСА_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованого АДРЕСА_3 , ІН НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (зареєстрованого АДРЕСА_1 ) на користь АТ "Кредобанк" (юридична адреса м. Львів, вул. Сахарова,78 код ЄДРПОУ 09807862) по 2401,25 грн. судового збору з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2019 року.
Головуюча: Ткач О.І.
Судді: Гірський Б.О.
Бершадська Г.В.