Номер провадження: 22-ц/813/2925/19
Номер справи місцевого суду: 522/6371/15-ц
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.
Доповідач Заїкін А. П.
19.09.2019 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 522/6371/15-ц
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П.,
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Віцько А.І.,
учасники справи:
- позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
- відповідачі - 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання поруки такою, що припинена, заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Домусчі Л.В. 06 липня 2018 року, повне рішення складено 11 липня 2018 року,
встановив:
У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - Банк)звернулося до суду із вищезазначеним уточненим у листопаді 2017 року позовом, в якому остаточно просить стягнути солідарноз ОСОБА_1 , ОСОБА_2 га користь Банку заборгованість за Договором про іпотечний кредит №MRTG-00000013913 від 28.07.2008 року станом на 26.05.2017 року в розмірі - 82 370,63 доларів США у гривневому еквіваленті на день ухвалення судом рішення.
Банк свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.07.2008 року між ВАТ «УніКредит Банк», правонаступником якого є - ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено Договір про іпотечний кредит №MRTG-00000013913, відповідно до якого Банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі - 65 175,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості у строк - до 28.07.2028 року, зі сплатою - 12,90% річних.
В якості забезпечення виконання позичальником обов'язків за кредитним договором між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № MRTG-00000013913/Р від 28.07.2008 року. Згідно зазначеного договору, поручитель поручається перед Банком за виконання Боржником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється Кредитним Договором та його додатками.
Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Договором про іпотечний кредит №MRTG-00000013913, проте в обумовлені кредитним договором строки позичальник своїх зобов'язань по поверненню кредиту не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість у вищевказаному розмірі (Т. 1, а. с. 1 - 3).
Заочним рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.08.2015 року вищевказаний позов Банку задоволено.
Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість у розмірі - 53 671,10 доларів США, що еквівалентно - 1 149 940,89 грн..
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником та поручителем обов'язків за вищевказаним кредитним договором виникла заборгованість у вищезазначеному розмірі (Т.1, а. с. 92 - 96).
Ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2017 року (Т. 1, а. с. 153, 154) заочне рішення від 27.08.2015 року за клопотанням ОСОБА_1 від 28.02.2017 року (Т. 1, а. с. 110) та ОСОБА_2 від 29.03.2017 року (Т. 1, а. с. 129) було скасовано. Справу призначено до розгляду в загальному порядку.
У травні 2017 року, не визнавши первісний позов Банку, ОСОБА_2 через свого представника - ОСОБА_3 звернулася до суду із вищезазначеним зустрічним позовом, в якому просить визнати поруку за договором поруки № MRTG-00000013913/Р від 28.07.2008 року, укладеним між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такою, що припинена.
ОСОБА_2 обґрунтовує свої зустрічні вимоги тим, що у результаті укладення Банком та ОСОБА_1 без її згоди угоди № 1 від 02.10.200 року про внесення змін та доповнень до договору про іпотечний кредит щодо збільшення процентної ставки та строку дії договору збільшився обсяг відповідальності поручителя.
Крім того, Банк шляхом направлення 03.12.2009 року вимоги про дострокове повернення кредиту, сплати відсотків та пені у повному обсязі не пізніше 30.12.2009 року змінив строк виконання зобов'язання за договором про іпотечний кредит. Вимоги до поручителя пред'явлено з пропуском передбаченого ст. 559 ЦК України шестимісячного строку (Т. 1, а. с. 162 - 165).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2017 року вищевказаний зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Банку (Т. 1, а. с. 172).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2017 року, занесеною до журналу судового засідання (Т. 1, а. с. 218), прийнято до розгляду збільшені позовні вимоги Банку.
20.02.2018 року до суд у надійшла заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності.
Заява обґрунтована тим, що Банк шляхом направлення 03.12.2009 року вимоги про дострокове повернення кредиту, сплати відсотків та пені у повному обсязі не пізніше 30.12.2009 року змінив строк виконання зобов'язання за договором про іпотечний кредит. З позовом до суду Банк звернувся - у квітні 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності. (Т. 2, а. с. 99 - 102).
У судове засідання, призначене на 06.07.2018 року, сторони не з'явились. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Представник Банку надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов Банку просив задовольнити.
Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, з проханням відмовити у задоволенні первісного позову Банку та задоволення вимог зустрічного позову.
ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи за його відсутності, при винесенні рішення просив врахувати наданні ним у минулих судових засіданнях пояснення.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2018 року вищевказаний позов Банку задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит №MRTG-00000013913 від 28.07.2008 року у розмірі - 82 370,63 доларів США, з яких: - заборгованість за кредитом - 33 421,97 доларів США; - заборгованість за відсотками - 48 948,66 доларів США.
В іншій частині позовний вимог ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.
Вищезазначений зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано поруку за договором поруки від № MRTG-00000013913/Р від 28.07.2008 року, укладеним між ТОВ «УніКредит Банк», правонаступником якого є - ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , такою, що припинена.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 обов'язків за вищевказаним договором про іпотечний кредит виникла заборгованість у вищезазначеному розмірі. Порука припинилася у зв'язку з пропуском Банком шестимісячного строку пред'явлення вимоги до Поручителя (Т.2, а. с. 132 - 138 зворотна сторона).
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду в частині стягнення з нього заборгованості за договором про іпотечний кредит. Просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Банку про стягнення боргу.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права,
Апелянт вказує, що суд не надав жодної оцінки його доводам щодо застосування позовної давності. Суд рахує позовну давність від останнього платежу і вважає, що цей строк перервався, не звернувши увагу на те, що останній платіж було здійснено вже після спливу строку позовної давності. Збільшені позовні вимоги Банку не були оплачені судовим збором. Надані Банком документи належним чином не завірені, суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про витребування оригіналів цих документів. Представник Банку двічі не з'явився у судове засідання, суд безпідставно не залишив позов Банку без розгляду.
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.
Банк відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надав. У двічі призначені судові засідання представника не направив. Про дату, час і місце розгляду справи Банк двічі був сповіщений належним чином. Причини неявки представника не повідомив. Заяв та клопотань не надав.
Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у як найшвидшому вирішенні спору, освідомленість Банку про розгляд справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її інших учасників.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання поруки припиненою Банком не оскаржено, тому в цій частині законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції вищезазначеним вимогам законодавства у повній не відповідає.
Суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильних вищевказаних висновків про укладення договору іпотечного кредиту, договору поруки порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, наявність заборгованості за кредитним договором. Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 509, 525, 526, 546, 553, 1054 ЦК України) та процесуального (ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.
Встановлено, що 28.07.2008 року між ВАТ «УніКредит Банк», правонаступником якого є - ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено Договір про іпотечний кредит №MRTG-00000013913, відповідно до якого Банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі - 65 175,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Договором кредиту - до 28.07.2028 року, зі сплатою - 12,90% річних (Т. 1, а. с. 5 - 11).
Пункт 2.4 Договору про іпотечний кредит встановлює, що Відповідач зобов'язаний сплачувати проценти за використання кредиту в порядку та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1. цього Договору.
Відповідно до положень, які містяться у п. п. 4.3., 4.4., 7.2, 7.10. Договору про іпотечний кредит Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за кредитом в цілому. Виконання Позичальником вимоги Банку щодо дострокового повернення кредиту та інших платежів відповідно до умов цього договору повинно бути проведено Позичальником протягом 30 календарних днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги Банку.
Будь-які повідомлення, які направляють сторонами одна одній в рамках цього договору, повинні бути виконанні в письмовій формі та надсилатися рекомендованим листом.
До всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.
В якості забезпечення виконання кредитного договору, між Банком та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № MRTG-00000013913/Р від 28.07.2008 року (Т. 1, а. с. 12 13).
Згідно п. 1.1. зазначеного договору поручитель солідарно у повному обсязі поручається перед Банком за виконання Боржником зобов'язань за іпотечним договором №MRTG-00000013913 від 28.07.2008 року щодо повернення коштів, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється Кредитним Договором та його додатками.
Згідно п.1.2. договору поруки, поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору, про що свідчить його підпис на кожній сторінці.
У подальшому між Банком та ОСОБА_1 02.10.2009 року було підписано угоду про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору №MRTG-000000013913 від 28.07.2008 року, згідно якої сторони встановили строк остаточного повернення кредиту - не пізніше 02 серпня 2028 року. Також дійшли згоди, що у період з 02.10.2009 року по 01.10.2010 року (включно) процентна ставка за договором складатиме - 7,0% річних. Після закінчення цього терміну процентна ставка складатиме - 13,32 % річних (Т. 1, а. с. 132).
Позичальником та Банком було підписано також додаток №1 до Угоди про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору №MRTG-000000013913 від 28.07.2008 року - графік погашення кредиту (Т. 1, а. с. 141 - 145).
31.01.2013 року між Банком та позичальником було підписано договір про внесення змін №1 до Договору про іпотечний кредит № MRTG-00000013913 від 28.07.2008 року.
Свої зобов'язання, визначені п. 5.1.1 Договору кредиту, Банком виконано належним чином в повному обсязі,
Позичальник не виконував належним чином умови Договору кредиту, зокрема, порушувались строки повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
ВАТ «УніКредит Банк» у вимозі від 03.12.2009 року (Т. 1, а. с .167) вимагає від ОСОБА_1 терміново, достроково, а саме - не пізніше ніж 30 грудня 2009 року повернути всю суму кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за договором у сумі - 67 385,82 долара США.
Вказана сума позичальником сплачена не була.
У березні 2015 року Банк звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з позичальника та поручителя заборгованості (Т. 1, а. с. 1), розмір якої уточнив станом на 26.05.2017 року в загальному розмірі - 82 370 доларів США (вісімдесят дві тисячі триста сімдесят доларів США) 63 центів, з яких: - заборгованість за кредитом - 33 421,97 доларів США; - заборгованість за відсотками - 48 948,66 доларів США.
Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору з повернення кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом. Разом з тим, колегія суддів вважає, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском Банком позовної давності, про застосування якої просив ОСОБА_1 у суді першої інстанції (Т. 2, а. с. 99 - 102), виходячи з наступного.
Згідно з умовами Договору про іпотечний кредит №MRTG-00000013913 від28.07.2008 рокудата остаточного повернення кредиту - 28.07.2028 року (п. 1.2). Умов щодо збільшення строку позовної давності вищевказаний кредитний договір не містить.
Скориставшись положеннями п. п. 4.3., 4.4. Договору про іпотечний кредит 03.12.2009 року Банк направив позичальнику ОСОБА_1 вимогу терміново, достроково, а саме - не пізніше ніж 30 грудня 2009 року повернути всю суму кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за договором у сумі - 67 385,82 долара США (Т. 1, а. с .167). Таким чином, Банк змінив строк виконання зобов'язань за вищевказаним договором про іпотечний кредит - не пізніше 30.12.2009 року. Позовна давність закінчилася - 30.12.2012 року.
З позовом про стягнення заборгованості Банк звернувся на пошту - 24.03.2015 року (Т. 1, а. с. 69), тобто з пропуском строку позовної давності.
31 січня 2014 року, тобто після закінчення строку позовної давності до Банку надійшов лист ОСОБА_1 про надання згоди на реалізацію іпотечного майна (Т. 2, а. с. 6), а 03.02.2014 року ним було здійснено платіж у сумі - 33 200 доларів США (Т. 1, а. с. 215).
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, жодним чином у рішенні не мотивував відхилення заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Оскільки матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про застосування судом першої інстанції позовної давності (Т. 2, а. с. 99 - 102), колегія суддів вважає, що доводи апелянта про пропуск Банком строку позовної давності є обґрунтованими. У задоволенні позову Банку необхідно відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Колегія суддів не надає оцінки доводам апелянта про те, що збільшені позовні вимоги Банку не були оплачені судовим збором, надані Банком документи належним чином не завірені, суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про витребування оригіналів цих документів, представник Банку двічі не з'явився у судове засідання, суд безпідставно не залишив позов Банку без розгляду, оскільки вони не мають правового значення, оскільки у задоволенні позову Банку необхідно відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Таким чином, апеляційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Банку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за договором про іпотечний кредит №MRTG-00000013913 від 28.07.2008 року не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову Банку до ОСОБА_1 про стягнення боргу за вищевказаного обґрунтування.
В решті рішення необхідно залишити без змін.
Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України необхідно здійснити перерозподіл судових витрат. Необхідно стягнути з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у сумі - 5 481,00 грн. (Т. 2, а. с. 145).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2018 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення боргу - відмовити.
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (Код ЄДРПОУ - 00039019) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у сумі - 5 481 (пьять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 04 жовтня 2019 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе