Дата документу 03.10.2019 Справа № 311/4238/18
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/1578/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №311/4238/18Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.286 КК України
03 жовтня 2019 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
представника потерпілої ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 31 липня 2019 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Сиваське Новотроїцького району Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
Вказаним вироком районного суду ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за те, що він 01 травня 2018 року приблизно о 20 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «ЗАЗ», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , здійснював рух зі швидкістю керованого ним транспортного засобу не менше 50.6-54.1 км/год по автодорозі «Енергодар-Василівка-Бердянськ» з боку м.Бердянськ у напрямку м.Василівка, перевозячи на передньому пасажирському сидінні у якості пасажира ОСОБА_11 .
Під час руху, поблизу с.Широке Василівського району Запорізької області, водій ОСОБА_9 у зв'язку зі зниженням уваги та реакції і порушенням координації дій, викликаних вживанням алкогольних напоїв, не переконавшись, що це буде безпечним, на 84 км вказаної автодороги змінив напрямок руху автомобіля вліво, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив занос керованого ним транспортного засобу, виїзд на ліве по ходу свого руху узбіччя та здійснив наїзд на металевий відбійник з подальшим перекиданням автомобіля, у результаті чого пасажир автомобіля ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді: забійних ран, саден обличчя, голови та кінцівок, інфільруючого крововиливу в м'яких тканинах потиличної ділянки, лінійного переламу потиличної кісті зліва, субарахноїдальних крововиливів, забою головного мозку в правій лобній частці, закритого переламу ребер справа, забою правої легені, крововиливу в при нирковій клітковині справа, переламу горизонтальної гілки правої лобкової кістки, закритого переламу лівої стегнової кістки у середній третині, відкритого переламу правої стегнової кістки з розміченням м'яких тканин і судинно-нервових пучків, які утворились від дії тупих предметів.
Смерть ОСОБА_11 настала о 01 годині 40 хвилин 02.05.2018 р. у результаті сполученої тупої травми голови, тулубу та кінцівок у вигляді множинних переламів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, які супроводжувалися розвитком шоку, які кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент заподіяння, в даному випадку, що спричинили смерть.
Своїми діями водій ОСОБА_9 порушив вимоги п.п.2.9 а), 10.1 Правил дорожнього руху. Допущені водієм ОСОБА_9 порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходяться у прямому причинному зв'язку з подією ДТП і її наслідками у виді смерті потерпілого ОСОБА_11 .
Дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. Йому призначено покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом на 3 роки.
Вирішено питання про початок строку відбування покарання, цивільний позов, процесуальні витрати, речові докази та скасування арешту, накладеного на речі і предмети.
В апеляційній скарзі обвинувачений, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просить вирок скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості. Цивільний позов ОСОБА_7 залишити без розгляду.
Свої вимоги мотивує тим, що в момент ДТП він автомобілем не керував, а керував автомобілем потерпілий ОСОБА_11 . Покази потерпілої не мають доказового значення, оскільки вона повідомила про обставини, які їй стали відомі вже після ДТП. Допитані судом свідки не були очевидцями події, а тому їх покази також не мають доказового значення. Досліджені судом письмові докази прямо не доводять його вини, а висновок комплексної судово-медичної та інженерно-транспортної експертизи є лише припущенням. Відтак, стороною обвинувачення не було надано належних та допустимих доказів, які би без сумніву доводили його винуватість. Таким чином, суд ухвалив вирок на підставі недопустимих та суперечливих доказів, які не узгоджуються між собою, а висновок суду про його винуватість базується виключно на припущеннях, тому кримінальне провадження щодо нього повинно бути закрито. З цих же підстав цивільний позов потерпілої повинен бути залишений без розгляду.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; потерпілу, її представника та прокурора, які заперечили проти апеляційної скарги та просили вирок залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право вирок суду залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого зведено до того, що в момент дорожньо-транспортної пригоди він за кермом автомобіля не перебував, натомість автомобілем керував потерпілий ОСОБА_11 .
Разом з тим, такі заперечення обвинуваченого повністю спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені згідно з положеннями ст.94 КПК та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_9 .
Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що 01.05.2018 року вона ввечері почула грохот машини та побігла на трасу, де побачила, що стояв автомобіль червоного кольору, з якого з переднього водійського сидіння, відчинивши дверці, вилазив чоловік і вказала на обвинуваченого ОСОБА_9 , який знаходився у залі судового засідання. На передньому пасажирському сидінні сидів потерпілий, у якого ноги були зажаті залізною стійкою та стогнав. Як вона зрозуміла, автомобіль зіткнувся з металевою огорожею, яка пройшла через салон автомобіля ближче до пасажирського переднього сидіння.
Під час пред'явлення свідку ОСОБА_12 особи для впізнання за фотознімками, вона впізнала під фотознімком №1 обвинуваченого ОСОБА_9 як особу, яка 01.05.2018 року близько 20 години 20 хвилин вилазив з водійського місця автомобіля «ЗАЗ Славута», який знаходився в кюветі після аварії, коли у той час на передньому пасажирському сидінні перебував у зажатому положенні невідомий молодий хлопець, що зафіксовано в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.05.2018 року.
Допитані в судому засіданні свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які були на місці ДТП, підтвердили, що дверці автомобіля «ЗАЗ Славута» з водійської сторони були відчинені, на місці водія нікого не було, а на передньому пасажирському сидінні знаходився постраждалий хлопець, який був зажатий у салоні автомобіля частиною металевого відбійника.
Крім того, доводи обвинуваченого про те, що в момент ДТП автомобілем керував саме потерпілий ОСОБА_11 , повністю спростовуються висновком комплексної судово-хімічної та інженерно-транспортної експертизи з дослідженням обставин і механізму ДТП від 17.08.2018 року №446/447/к-9-676, відповідно до якої жодної із характерних для водія травм при експертизі трупа ОСОБА_11 не виявлено. Виходячи із характеру та локалізації тілесних ушкоджень, відсутності на потерпілому повного комплексу тілесних ушкоджень, характерних для водія, комісія вважає, що у даному випадку, виходячи з прийнятої у судово-медичній експертизі практики, на тілі потерпілого ОСОБА_11 відсутні ушкодження, які зустрічаються у осіб, що здійснюють керування транспортним засобом (тобто перебувають на водійському сидінні). Показання ОСОБА_9 щодо його розташування в салоні автомобіля на момент події (на передньому пасажирському сидінні) суперечить результатам проведеної судово-медичної експертизи.
Матеріали кримінального провадження свідчать, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи, аналогічні тим, що викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого. Зазначені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Колегія суддів критично ставиться до заперечень апеляційної скарги обвинуваченого про те, що покази потерпілої та свідків не мають доказового значення та є непрямими доказами. Адже відповідно до ст.84 КПК показання потерпілої та свідків є процесуальними джерелами доказів, а тому правомірно були покладені судом в основу вироку. Покази потерпілої та свідків правильно відображають обставини, які є предметом розгляду у даному кримінальному провадженні, узгоджуються між собою та іншими дослідженими судом доказами, а тому правильно прийняті судом до уваги в якості доказів винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Твердження обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що висновок комплексної судово-медичної та інженерно-транспортної експертизи є лише припущенням, колегія суддів вважає безпідставними. Адже це дослідження було проведено за встановленою КПК процедурою, зміст висновку відповідає статтям 101, 102 вказаного Кодексу, а тому зазначений доказ обґрунтовано визнано належним і допустимим. Обставини ДТП були предметом ретельного експертного дослідження, за результатами якого встановлено, що дії обвинуваченого ОСОБА_9 не відповідають вимогам п.10.1 ПДР, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією ДТП. Крім того, даним висновком експертизи встановлено, що з урахуванням локалізації та механізму виникнення тілесних ушкоджень, а також виходячи з механізму дорожньо-транспортної пригоди, на передньому пасажирському сидінні в момент події, найімовірніше, знаходився ОСОБА_11 . При цьому, на переконання колегії суддів, застосування у даному висновку експертизи терміну «найімовірніше» не ставить під сумнів висновки даної судово-медичної та інженерно-транспортної експертизи, як про це йде мова в апеляційній скарзі обвинуваченого.
Більш того, висновок комплексної судово-хімічної та інженерно-транспортної експертизи з дослідженням обставин і механізму ДТП від 17.08.2018 року №446/447/к-9-676 повністю узгоджується з іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами і не суперечить їм.
Колегія суддів критично ставиться до заперечень апеляційної скарги обвинуваченого про те, що стороною обвинувачення не було надано належних та допустимих доказів, які би без сумніву доводили його винуватість. Оскільки перевіркою матеріалів кримінального провадження було встановлено, що докази, на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_9 , було отримано в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Переконливих доводів, які би свідчили про протилежне та про істотне порушення судом приписів ст.94 КПК, обвинувачений не навів.
Отже, правильно проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК, за обставин, зазначених в оскаржуваному вироку. Доводи апеляційної скарги обвинуваченого даних висновків суду не спростовують.
З урахуванням зазначеного колегія суддів також не вбачає підстав для залишення цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 без розгляду, як того вимагає в своїй апеляційній скарзі обвинувачений. Адже цивільний позов потерпілої вирішено судом на підставі повного й об'єктивного дослідження обставин справи та у відповідності до вимог цивільного законодавства.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 31 липня 2019 року щодо ОСОБА_9 в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4