Справа № 127/4011/18
Провадження № 22-ц/801/2036/2019
Категорія: 48
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.
Доповідач:Шемета Т. М.
08 жовтня 2019 рокуСправа № 127/4011/18м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М.,
суддів Панасюка О. С., Сала Т. Б.,
учасники справи:
позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) - ОСОБА_3 ,
відповідач ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником адвокатом Кухарем Олексієм Івановичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2019 року, ухвалене у складі судді Бессараб Н. М. у м. Вінниця, повний текст судового рішення складений 15 липня 2019 року,-
22 лютого 2019 року позивач ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Збільшуючи та зменшуючи позовні вимоги позивач остаточно просив суд, поділити спільне майно подружжя та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача компенсацію вартості Ѕ частки торгівельного обладнання в розмірі 100 000 грн., яке знаходиться в торгівельних центрах м. Вінниця «Магігранд» та «Квартал».
Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 04.10.1987 року по 24.02.2015 року, який між ними було розірвано. Перебуваючи у шлюбі з відповідачкою, сторони за спільні кошти, нажиті в шлюбі придбали торговельне обладнання: стелажі, полиці, шафи, електрообладнання для підсвічування товару, м'які меблі для покупців, столи, стільці для продавців, ноутбуки, дзеркала, стелажі в підсобних приміщеннях, рекламні вивіски з написами « Elite shoes » та « Shoe store » у торговельних центрах м. Вінниці «Магігранд» та «Квартал». У вказаних торговельних центрах відповідач як фізична особа-підприємець орендує торговельні площі та здійснює підприємницьку діяльність з продажу взуття. Позивач вказував, що дане торгівельне обладнання було придбане та встановлене сторонами в торгівельних центрах у 2010-2012 роках. Орієнтовна вартість торговельного обладнання, що встановлене у вказаних вище двох торгівельних центрах складає 200 000 грн. Просив поділити спільне майно подружжя та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь компенсацію вартості Ѕ частки торгівельного обладнання в розмірі 100 000 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2019 року у позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишено без задоволення.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не було доведено належними доказами свої позовні вимоги, а саме: обставини придбання під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 торговельного обладнання, котре в даний час наявне на торговельних площах, які орендує відповідач у торговельних центрах «Квартал» і «Магігранд», відтак підстав для задоволення позову немає.
З таким рішенням не погодився позивач та 28 серпня 2019 року, діючи через свого представника адвоката Кухара О. І., подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за належну йому Ѕ частку майна в розмірі 74 039, 28 гривень.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не в повній мірі дослідив обставини справи, не дав оцінку усім доказам, не взяв до уваги фінансові документи щодо придбання торгівельного обладнання, які на думку позивача, знаходяться у відповідача, оскільки вона, як фізична особа-підприємець придбала спірне обладнання. Наголошує, що суд сам повинен був визначити коло питань, які слід віднести на вирішення експерта, проте не зробив цього, а тому суд невірно вказав, що питання коли було виготовлено торговельне обладнання не ставилось на вирішення експерта.
23 вересня 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вона надала суду докази придбання нею обладнання згідно рахунками-фактурами від 21.02.2018 року, а також відповідно до рахунку -фактури № 0016 від 20.04.2015 року, тобто вже після розірвання шлюбу. Торговельне обладнання, яке було придбано під час шлюбу з позивачем, знаходиться в неї в гаражі, вона готова його віддати, але позивач такої вимоги не висував. Відповідач вважає, що рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим і просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
По справі встановлено наступні обставини:
-ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 04.10.1987 року по 24.02.2015 року, який між ними було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 24.02.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області (а. с. 4);
-ОСОБА_2 з 03.10.2007 року є фізичною особою-підприємцем, про що свідчиить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №380572 та не заперечується сторонами у справі (а. с. 6);
-згідно договору суборенди №128/1 від 28.04.2010 року укладеного між ТОВ «Торговий квартал» - Орендар та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 - Суборендар встановлено, що орендар передав суборендареві у тимчасове платне користування частину нежилого приміщення загальною площею 53,2 кв.м., що позначена на плані згідно з додатком №1, розташований в будівлі торгово-розважального центру «Квартал» за адресою: АДРЕСА_1 а (а. с. 7).
-Згідно договору суборенди №388ОО від 01.04.2012 року укладеного між ТОВ «Магігранд» - Орендодавець та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 - Суборендар встановлено, що орендодавець передав суборендареві у тимчасове платне користування частину нежилого приміщення, розташованого в будівлі «Торгівельно-сервісного комплексу «Магігранд» за адресою: АДРЕСА_1 , проспект АДРЕСА_2 , 43А (а. с. 8);
-Згідно договору суборенди нежитлового приміщення №38/2016/СМ від 01.05.2016 року укладеного між ТОВ «САІФ-М» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вбачається, що об'єктом суборенди є нежитлове приміщення в Торгівельно-сервісному комплексі «Магігранд», розташованому за адресою: м. Вінниця, Келецька, 78-В. (а.с. 46-53) та договору суборенди нежитлового приміщення №62/2014/ІДК від 01.10.2014 року укладеного між ТОВ «Інтер Трейд-Консалтинг» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , де об'єктом суборенди є нежитлове приміщення в Торгівельно-сервісному комплексі «Магігранд», розташованому за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 54-60);
-Відповідно до рахунку-фактури № 97 від 12.02.2018 року ФОП ОСОБА_2 придбала торгові вітрини в кількості 4 шт. на загальну суму 23920 грн. (а.с. 62), а також згідно рахунку-фактури №116 від 21.02.2018 року витратила на ремонт (перетяжку) пуфіка в кількості 4 шт., ремонт (перетяжку) дивану в кількості 2 шт. на загальну суму 9000 грн. (а. с. 63);
-Згідно копії видаткової накладної № 0019 від 18.05.2015 року щодо придбання відповідачем стендів з підсвітками, дзеркал з підсвітками, рецепції, подіуму, доставка, монтажні роботи, кріплення, пуфік, тумби вітринні, пуф, а всього на суму 101 890 грн., а також згідно копію рахунка-фактури №0016 від 20.04.2015 року, оплату вказаного торгівельного обладнання та послуг здійснювала ФОП ОСОБА_2 (а.с. 75-76);
-Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №5268/18-21 від 01.11.2018 року ринкова вартість об'єктів дослідження, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 ) у бутіку під назвою « Elite shoes», який орендує ОСОБА_2 , станом на момент проведення експертизи складає 59 839,76 грн. Ринкова вартість об'єктів дослідження, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 у бутіку під назвою « Elite shoes», який орендує ОСОБА_2 , станом на момент проведення експертизи, складає 88 238,80 грн. (а.с. 121-129).
-Ухвалою Вінницького міського суду від 17.01.2019 року було призначено по справі додаткову судову товарознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання: Визначити ринкову вартість торгівельного обладнання, яке складається: двостороння полиця-острівець зі скла та ДСП на металевому каркасі - 7 шт.; пристінна полиця з ДСП з основою - 8 шт.; полиця з ДСП знімна - 2 шт.; пристінна конструкція з двох полиць з ДСП - 3 шт., яке знаходиться на зберіганні у відповідачки ОСОБА_2 за адресами: АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 ( ГСК «Хімік» гараж НОМЕР_2)(а.с. 153). Однак 21.02.2019 року позивач ОСОБА_3 подав суду заяву, в якій повідомив суд про те, що відмовляється оплачувати додаткову судову товарознавчу експертизу(а.с. 160).
Між сторонами виник спір з приводу поділу спільного сумісного майна подружжя.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У частині 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, спільність майна подружжя, придбаного під час перебування у шлюбі, презюмується.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
В справі що розглядається відповідачем були надані докази того, що торговельне обладнання, яке нею використовується на даний, було придбано нею після розірвання 24.02.2015 року. Ця обставина не була спростована позивачем належними та допустимими доказами, а також ним не було надано доказів, які б свідчили, що торговельне обладнання, яке є предметом спору, було придбано під час перебування сторін у шлюбі.
Відтак суд першої інстанції, встановивши, що торговельне обладнання, що є предметом розгляду справи, не відноситься до спільного майна подружжя, так як було прибрано відповідачем після розірвання шлюбу, дійшов вірного висновку, що підстав ля задоволення позову немає.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд сам мав би зазначити питання для експертизи на предмет встановлення коли було виготовлено торговельне обладнання, яке використовується відповідачем, - є лише власним судженням позивача та не ґрунтується на нормах закону, оскільки, виходячи із положень ст. 103 ЦПК України, суд дійсно вправі сам визначити коло питань, які ставляться перед експертом, однак, виходячи з принципу змагальності (ст. 12 ЦПК України) та диспозитивності(ст. 13 ЦПК України), це є право, а не обов'язок суду, а постановка перед експертом питання, яке не було запропоновано сторонами по справі, призвело б до порушення судом цих основоположних принципів цивільного судочинства.
Матеріалами справи містять підтвердження наявності торговельного обладнання, яке складається з: двостороння полиця-острівець зі скла та ДСП на металевому каркасі - 7 шт.; пристінна полиця з ДСП з основою - 8 шт.; полиця з ДСП знімна - 2 шт.; пристінна конструкція з двох полиць з ДСП - 3 шт. та яке знаходиться на зберіганні за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , 1 (ГСК «Хімік» гараж НОМЕР_2) у відповідача ОСОБА_2 та яке, як вона визнала, було придбано нею та позивачем в період шлюбу.
Однак, суд вважає за необхідне наголосити, позивач в ході розгляду справи збільшив позовні вимоги (а.с. 81, т.1) та висував вимогу про його поділ, однак в подальшому зменшив позовні вимоги та висував вимогу про поділ лише торговельного обладнання, яке в даний час наявне у бутіках відповідача ОСОБА_2 та використовується нею в ТЦ «Квартал» і «Магігранд» (а.с. 197, т.1).
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, які ґрунтуються на повному та всебічному з'ясуванні фактичних обставин справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відтак апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду без змін (ст. 374 ЦПК України) як такого, що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правилами пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.
З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій, становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником адвокатом Кухарем Олексієм Івановичем, залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2019 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2019 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча підпис Т. М. Шемета
Судді: підпис О. С. Панасюк
підпис Т. Б. Сало
Згідно з оригіналом
головуюча суддя Т. М. Шемета