ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
07 жовтня 2019 року № 826/1087/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до третя особаПодільського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві (04208, м.Київ, проспект Григорія Гонгадзе, 5Б) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (04073, м.Київ, прроспект Московський, 9, корп. 4-Б)
про визнання протиправним та скасування рішення
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», в якому просить:
- визнати протиправними дії Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо відкриття виконавчого провадження №53191031 від 23 грудня 2016 року на підставі виконавчого напису №19338, виданого 28 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем;
- визнати протиправною та скасувати постанову Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо відкриття виконавчого провадження №53191031 від 23 грудня 2016 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що в матеріалах, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» не вбачається підтверджень про сплату авансового внеску, який передбачений законодавством, а відтак при відкритті виконавчого провадження №53191031 державний виконавець не діяв з урахуванням норм чинного законодавства та, на думку представника позивача, повинен був повернути стягувачу виконавчий напис.
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача та третьої особи у призначені судові засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на клопотання представника позивача, неявку представників відповідача та третьої особи у судове засідання, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
28 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем вчинено виконавчий напис №19338, яким запропоновано стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість, що виникла по кредитному договору №2615/1007/88-050 від 16 жовтня 2007 року, право вимоги за яким 28 листопада 2012 року було відступлено стягувачу - товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» на підставі договору факторингу, якому в свою чергу, право вимоги відступлено 28 листопада 2012 року Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» на підставі договору факторингу №15.
У даному виконавчому написі зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за період з 10 листопада 2013 року по 10 вересня 2016 року та складається з: заборгованості за кредитом - 3 269 529,66 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 1 292 817,07 грн.; загальна сума заборгованості становить 4 562 346,73 грн.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що 22 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» подало до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №19338 від 28 жовтня 2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» коштів у розмірі 4 562 346,76 грн.
23 грудня 2016 року державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання виконавчого напису №19338 від 28 жовтня 2016 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.
Незгода позивача із діями державного виконавця щодо прийняття зазначеної постанови, як і безпосередньо із самою постановою, зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якої суд виходить з наступного.
Вимогами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих написів нотаріусів.
Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону №1404-VIII.
Так, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків), місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 2 статті 26 Закону №1404-VIII до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження від 22 грудня 2016 року у додаток до заяви надано: оригінал виконавчого напису №19338 від 28 жовтня 2016 року разом із оригіналом кредитного договору №2615/1007/88-050 від 16 жовтня 2007 року; копію довіреності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».
Тобто, у суду наявні підстави для висновку, що стягувачем не надано до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню. Протилежного відповідачем та представником третьої особи не доведено.
Крім того, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» не звільняється від сплати авансового внеску, що свідчить про невиконання стягувачем обов'язку, визначеного частиною 2 статті 26 Закону №1404-VIII.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 8 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.
Оскільки, в даному випадку судом не встановлено підстав та наявність обставин, за яких стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» звільнялося б від сплати авансового внеску, зважаючи, що матеріали справи не містять доказів сплати стягувачем сум авансового внеску, а відповідачем вказані доводи не спростовано, суд приходить до висновку про протиправність прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження за наявності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, передбачених пунктом 8 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII.
В частині позовних вимог щодо оскарження позивачем дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, принцип, наведений в статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем дій суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.
Наведене свідчить, що оскаржувані дії мають бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача або можуть породжувати, змінювати або припиняти права та обов'язки позивача в майбутньому.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача є саме скасування оскаржуваної постанови як протиправної.
За таких обставин, суд вважає за необхідне частково задовольнити адміністративний позов.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття постанови не виконав.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження №53191031 від 23 грудня 2016 року.
3. У іншій частині адміністративного позову - відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (04208, місто Київ, проспект Георгія Гонгадзе, 5-Б, код ЄДРПОУ 34482497).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук