Справа № 22-ц/821/166/19Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 304090000 Токова С.Є.
Доповідач в апеляційній інстанції
Храпко В. Д.
07 жовтня 2019 року м.Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Храпка В.Д.,
Бондаренка С.І., Новікова О.М.
за участю секретаря Чуйко А.В.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «ОТП Банк»;
відповідач - ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ;
третя особа - ОСОБА_3 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Токової С.Є., у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
15 квітня 2015 року позивач ПАТ «ОТП Банк» пред'явив позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи вимоги тим, що на підставі кредитного договору № CNL-F00/025/2007 від 21 лютого 2007 року позивач надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 133 040 доларів США зі сплатою процентів річних з плаваючою процентною ставкою в розмірі 5.49% +FIDR з щомісячним графіком повернення кредиту та кінцевим строком погашення до 21 лютого 2017 року. В подальшому було внесено зміни до кредитного договору.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 21 лютого 2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, за умовами якого відповідачі передали банку в іпотеку житловий будинок з прибудовами, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 588,3 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належно не виконує , унаслідок чого утворилась заборгованість із поверненням кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, яка складає 119 809, 58 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 423 567 грн. 72 коп., а також з огляду на те, що ОСОБА_3 добровільно не погоджується сплатити цю суму заборгованості, ПАТ «ОТП БАНК» просило задовольнити їх позовні вимоги і звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з прибудовами ( літ. А-1), загальною площею 109.2 кв.м., гараж (літ. Д), вбиральню (літ. Г), огорожу (номер1-3), замощення (Літ. І), та земельну ділянку площею 588.3.кв.м, кадастровий номер № 7110136700-06-048-0004 , що знаходяться по АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» в рахунок погашення заборгованості в загальній сумі 119 809, 58 доларів США, в тому числі 108 549,26 доларів США заборгованості по поверненню кредиту та 11 160,32 доларів США заборгованості по сплаті процентів зі встановленням способу реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів та початкової ціни - на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В остаточній уточненій позовній заяві ПАТ «ОТП Банк» просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з прибудовами ( літ. А-1), загальною площею 109.2 кв.м., гараж (літ. Д), вбиральню (літ. Г), огорожу (номер1-3), замощення (Літ. І), та земельну ділянку площею 588.3.кв.м, кадастровий номер № 7110136700-06-048-0004 , що знаходяться по АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» в рахунок погашення заборгованості в загальній сумі 119 809, 58 доларів США, в тому числі 108 549, 26 доларів США заборгованості по поверненню кредиту та 11 160,321 доларів США заборгованості по сплаті процентів зі встановленням способу реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів та початкової ціни та початкової ціни в наступному розмірі : житловий будинок з надвірними спорудами 1 387 890 грн. та земельна ділянка 163 400 грн.
Справа неодноразово розглядалася різними судовими інстанціями.
Останнім рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2018 року позов задоволено частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з прибудовами та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк» на суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 135 111,70 доларів США із встановленням способу реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів та початкової ціни - на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Зупинено виконання рішення суду на час дії Закону України від 03 червня 2014 року № 1304 - VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, як незаконне, ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та при неправильному застосуванні норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення рішення судом першої інстанції не було взято до уваги заяви відповідачів про застосування строків позовної давності. Також судом першої інстанції безпідставно надано перевагу висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 712/758/15-ц, які суперечать висновкам викладеним у рішенні апеляційного суду Черкаської області від 10 листопада 2015 року, яке вступило в законну силу. Крім того, поза увагою суду залишено , що в матеріалах справи відсутні будь-які докази про направлення банком на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відзиву досудової вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, як незаконне, не відповідає нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи, а по справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк».
В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що 05 серпня 2010 року ПАТ «ОТП Банк» вже зверталося до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, який ухвалою від 10 грудня 2012 року залишено без розгляду.
Також судом першої інстанції не було застосовано строк позовної давності.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» зазначено, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі суперечать нормам матеріального та процесуального права, не відповідають дійсним обставинам справи та наявним у справі доказам, у зв'язку з чим апеляційна скарга не може бути задоволена. Тому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2018 року без змін, оскільки рішення є законним, обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги суперечать нормам матеріального та процесуального права, не відповідають дійсним обставинам справи на наявним у справі доказам.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право : скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи у сукупності, судом допущено порушення вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія проходить до висновку про задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконали умови кредитного договору та не повернули кошти банку, а також з того, що оскільки постановою Верховного Суду з ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за кредитним договором, яка станом на 10.06.2015 року становить за тілом кредиту 88250,37 дол. США та зі сплати процентів 46861,33 дол. США, а всього 135111,70 дол. США, то і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає висновки суду помилковими, такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції не встановлено дійсні обставини справи, не дано належної оцінки наданим доказам, не правильно застосовано норми матеріального права, чим допущено порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи та ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи та судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що 21 лютого 2007 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк, правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 133 040 доларів США із встановленням плаваючої процентної ставки в розмірі 5,49 % річних та FIDR з кінцевим терміном повернення до 21 лютого 2017 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором 21 лютого 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до умов якого вона поручилася перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
20 січня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено додатковий договір до вказаного кредитного договору, відповідно до якого сторони домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору, доповнили кредитний договір графіком платежів, визначили порядок нарахування процентів, порядок повернення відповідної частини кредиту та сплати процентів, порядок дострокового виконання боргових зобов'язань.
21 липня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено додатковий договір до кредитного договору, яким визначено новий розмір процентів, доповнено кредитний договір графіком платежів, порядком нарахування процентів, порядком повернення відповідної частини кредиту та сплати процентів та порядком дострокового виконання боргових зобов'язань.
21 липня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до вказаного вище договору поруки, яким внесено зміни та доповнення до договору поруки щодо повернення основної суми кредиту, наданого божнику, та сплати процентів за користування кредитом.
Також, на забезпечення виконання позичальником його боргових зобов'язань за кредитним договором від 21 лютого 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № PCL-F00/025/2007 за умовами якого відповідачі передали в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, у якому частка ОСОБА_1 становить 17/20, а ОСОБА_2 - 3/20, а також земельну ділянку площею 588,3 кв.м., що розташована за цією ж адресою.
27 січня 2010 року на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були направлені досудові вимоги ПАТ «ОТП Банк» про погашення заборгованості за кредитним договором, однак вони залишилися без виконання.
У зв'язку з цим ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
05 серпня 2010 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2012 року позовна заява ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду.
03 грудня 2012 року ПАТ «ОТП Банк» на підставі підпункту 1.9.2 пункту 1.9 частини другої кредитного договору здійснив відзив досудової вимоги від 27 січня 2010 року.
25 червня 2014 року банк направив боржнику ОСОБА_3 досудову вимогу від 20 червня 2014 року щодо повернення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі у тридцяти денний строк із дня відправлення цієї вимоги.
Таким чином, позивач змінив строк виконання боргового зобов'язання за вказаним договором з 21 лютого 2017 року (встановленого у договорі) на 24 липня 2014 року ( 30 днів з дня надіслання вимоги).
В січні 2015 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2015 року позов ПАТ «ОТП Банк» задоволено, стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2007 року № CNL-F00/025/2007 у розмірі 155 510,59 доларів США, що було еквівалентно 3 269 998 грн.15 коп.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 10 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про часткове задоволення позову ПАТ «ОТП Банк», стягнуто на його користь з ОСОБА_3 заборгованість за відсотками за кредитним договором від 21 лютого 2007 року № CNL-F00/025/2007 за період з 10 червня 2012 року по 09 червня 2015 року у розмірі 46 861,33 доларів США, що еквівалентно 1 066 324 грн. 88 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
15 квітня 2015 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року рішення апеляційного суду Черкаської області від 10 листопада 2015 року скасовано в частині позовних вимог ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 , а справу направлено на новий розгляд.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 03 серпня 2016 року змінено рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2015 року. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2007 року в розмірі 155 510. 59 доларів США, що за курсом НБУ на 10 червня 2015 року еквівалентно 3 269 998 грн. 15 коп.
Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року рішення апеляційного суду Черкаської області від 03 серпня 2016 року змінено в частині розміру заборгованості за кредитним договором від 21 лютого 2007 року, що підлягає стягненню.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2007 року станом на 10 червня 2015 року в розмірі 135 111, 70 доларів США.
25 травня 2014 року представник ОСОБА_1 - адвокат Огородній А.Б. заявив клопотання про застосування строку позовної давності.
ОСОБА_2 заявляв клопотання про застосування строку позовної давності тільки в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України (параграф 1 глава 71) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику(грошові кошти у такій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених у статті 12 Закону України «Про іпотеку» (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист своїх цивільних прав та інтересів.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебіг позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Судом встановлено, що 05 серпня 2010 року позивач ПАТ «ОТП Банк» зверталося до суду із позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2012 року позов залишено без розгляду.
15 квітня 2015 року ПАТ «ОТП Банк» повторно звернулося до суду із аналогічним позовом.
Позивач ПАТ «ОТП Банк» дізнався про порушення права 26 лютого 2010 року (зі спливу 30 календарних днів після направлення досудової вимоги від 27 січня 2010 року). Із цього часу почався сплив позовної давності для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Залишення позову без розгляду не зупинив строк позовної давності.
Відзив досудової вимоги і наступне пред'явлення такої вимоги не вплинули на перебіг строку позовної давності.
Про відзив досудової вимоги і наступне пред'явлення такої вимоги боржнику ПАТ «ОТП Банк» відповідачів по даній справі не повідомляли.
Тому в задоволенні позову про звернення стягнення на частину жилого будинку, що належить на праві власності ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Відповідно до витягу з реєстру права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 належить 17/20 часток, а ОСОБА_2 - 3/20 часток жилого будинку по АДРЕСА_1 , який відповідно до статті 3 договору іпотеки є предметом іпотеки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, про що свідчить його власноручний підпис про отримання повідомлення 26 травня 2015 року (т. 1 а/с 42), почтові повідомлення на 10 березня 2016 року ( т. 1 а/с 101), повідомлення на 28 квітня 2016 року (т. 1 а/с 141), його власноручна заява про відкладення розгляду справи від 15 лютого 2017 року ( т.1 а/с 263).
Проте заява про застосування строку позовної давності до постановлення судового рішення не заявляв.
Із заявою про застосування строку позовної давності звернувся тільки в апеляційній скарзі 28 березня 2019 року.
Велика Палата Верховного Суду в постанові № 200/11343/14-ц від 17 квітня 2018 року прийшла до висновку, що той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Однак, при розгляді справи ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції заперечував про належне повідомлення про час і місце розгляду справи, категорично заперечує, що отримував будь-які наявні в матеріалах справи судові виклики адресовані на його ім'я, а рукописна заява про відкладення розгляду справи від 15.02.2017 року (а.с.263 т.1) написана не ним, так само як і підпис про отримання повідомлення від 25.05.2015 року (а.с.42 том 1) виконаний від його імені йому не належить.
У зв'язку з вищевикладеним ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у якій просив призначити дану експертизу та на вирішення експертизи поставити наступні питання, а саме: Чи виконано рукописний текст у заяві про відкладення розгляду справи від 15.02.2017 року (а.с. 263 т.1) ОСОБА_2 чи іншою особою від його імені?; Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у заяві про відкладення розгляду справи від 15.02.2017 року тією ж особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?; Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у розписці про отримання повідомлення від 25.05.2015 року (а.с.42 том 1) тією ж особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19 квітня 2019 року призначено у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки судово-почеркознавчу експертизу.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_2 в повідомленні про час і місце розгляду справи від 25.05.2015 року (том 1 а.с.42), та в заяві від 15.02.2015 року (том 1 а.с.263) виконані кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.
Рукописний текст в повідомлені про час і місце розгляду справи від 25 травня 2015 року та підпис від імені ОСОБА_2 на йому, що знаходиться на листі справи 42 тому 1-му цивільної справи № 712/4373/15-ц виконаний не ОСОБА_2
Рукописний текст заяви про відкладення розгляду справи від 15 лютого 2017 року та підпис від імені ОСОБА_2 на йому, що знаходиться на листі справи 263 тому 1 цивільної справи № 712/4373/15-ц виконаний не ОСОБА_2 ;
Таким чином, беручи до уваги висновок експерта, доводи скаржника ОСОБА_2 , щодо неналежного повідомлення його про розгляд даної справи, взявши до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові № 200/11343/14-ц від 17 квітня 2018 року, проаналізувавши доводи щодо строку позовної давності, інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Доводи апеляційних скарг є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом апеляційної інстанції, оскільки дають підстави для визнання рішення суду першої інстанції незаконним та його скасування з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції допущено невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд, вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то слід стягнути судові витрати за подачу апеляційної скарги на користь ОСОБА_1 з Акціонерного товариства «ОТП Банк» у сумі 5481 грн. та стягнути судові витрати за подачу апеляційної скарги на користь ОСОБА_2 з Акціонерного товариства «ОТП Банк» - 5481 грн. та витрати за проведення експертизи в сумі 7 850 грн., а всього 13 331 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2018 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - скасувати.
В задоволенні позову Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 5481 грн. та витрати за проведення експертизи в сумі 7 850 грн., а всього 13 331 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 5481 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 08 жовтня 2019 року.
Судді