Справа № 554/7564/18 Номер провадження 22-ц/814/2107/19Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
07 жовтня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі Ачкасовій О.Н.
учасники справи:
представник позивача - адвокат Рохманов В.І.
представник відповідача - адвокат Репало Д.О.
переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 травня 2019 року, ухвалене суддею Чувановою А.М., повний текст рішення складено - 17 травня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Просила стягнути солідарно з відповідачів на свою користь шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі: 43 438,85 гривень - невідшкодована матеріальна шкода, 2 500 гривень - вартість експертного дослідження, 5 000 гривень - витрати на правову допомогу, судовий збір в сумі 704,80 гривень, а всього 51 643,65 гривень.
Позовна заява мотивована тим, що 07.03.2017 року близько 02 год.25 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ЗАЗ-ДЕУ Сенс д.н.з. НОМЕР_1 , рухалася по другорядній дорозі вул. Ф.Матвієнка в м. Полтаві, де на перехресті нерівнозначних доріг не надала перевагу в русі автомобілю, що рухався по головній дорозі, і скоїла зіткнення з автомобілем «Geely JL» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу, під керуванням ОСОБА_3 Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27.04.2017 року ОСОБА_2 визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та на неї накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень. Внаслідок зіткнення автомобіль позивача «Geely JL» д.н.з. НОМЕР_2 отримав значні технічні ушкодження. Згідно звіту з оцінки транспортного засобу №070817 від 18.09.2017 року розмір матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля, складає 92 096,92 гривень. Експертом було визначено вартість автомобіля позивача, яка становить 92 096,92 гривень, вартість відновлювального ремонту становить 147 055,52 гривень. Автомобіль було визнано фізично знищеним, оскільки вартість ремонту перевищує його ринкову вартість. Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ-6637479 від 09.11.2016 року цивільна відповідальність особи, яка керувала ЗАЗ-ДЕУ Сенс д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес». Відповідно до виписки ПАТ «Приватбанк» відповідачем ПАТ «СК «Брокбізнес» на рахунок позивача перераховано кошти у розмір 40 530,41 гривень та 8 127,66 гривень, всього перераховано 48 658,07 гривень, таким чином, не відшкодована сума становить 43 438,85 гривень. Просила позов задовольнити.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 гривень.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, виходячи з того, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі статті 1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. Власник автомобіля, який постраждав внаслідок ДТП, може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом лише до страховика, у якого страхувальник застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Суд першої інстанції погодився з доводами ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», що в даних правовідносинах ні договором, ні законом не встановлено солідарного обов'язку Страхової компанії «Брокбізнес» відшкодовувати шкоду разом з особою, відповідальність якої застрахована згідно страхового полісу, тому вимоги про стягнення майнової шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля, саме з відповідача ОСОБА_2 задоволенню не підлягають. Крім цього, у даному випадку позивачем, як потерпілою особою, пред'явлена вимога до відповідачів про відшкодування непогашеної частини повної вартості матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу на підставі звіту з оцінки транспортного засобу №070817 від 18.09.2017 року, виконаного на замовлення позивача. Згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Отже, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «СК «Брокбізнес», із повідомленням про ДТП 27.03.2017 року, згідно якого 28.03.2017 року проведено огляд пошкодженого автомобіля позивача «Geely JL», д.н.з. НОМЕР_2 , за адресою АДРЕСА_1 , за результатами якого було складено звіт дослідження ФОП ОСОБА_4 від 28.03.2017 року. При цьому, були відсутні будь-які зауваження позивача до проведеного огляду пошкодженого автомобіля. 16.05.2017 року позивач подала заяву про виплату їй страхового відшкодування, яке отримала 27.06.2017 року у розмірі 40530,41 гривень. 19.02.2018 року Страховою компанією «Брокбізнес» на підставі звіту з усуненими недоліками здійснено доплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 8 127,66 грн., загальний розмір страхового відшкодування, виплаченого Страховою компанією «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 , склав 48 658,07 гривень. Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що звіт з оцінки транспортного засобу №070817 від 18.09.2017 року не може бути підставою для перегляду розміру страхового відшкодування, оскільки розмір завданого позивачу матеріального збитку встановлений страховиком відповідно до вимог Закону № 1961-IV та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а інший огляд автомобіля відбувся суб'єктом оціночної діяльності за її власним розсудом через майже шість місяців після ДТП без участі заподіювача шкоди та страховика. Позивач на обґрунтування суми позовних вимог не надала належним чином складеної оцінки вартості залишків пошкодженого майна, фактичною підставою звернення ОСОБА_1 до суду є спір щодо розміру заподіяної транспортному засобу шкоди внаслідок суттєвої різниці сум, які містяться у двох окремих звітах виконаних суб'єктами оціночної діяльності за замовленням страхової компанії та потерпілого. У разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди сторони наділені правом звернення до суду з клопотанням про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи. Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи клопотання про призначення судової експертизи не заявлялися. Тобто, у даному випадку позивачем, як потерпілою особою, пред'явлено вимогу до відповідачів про відшкодування непогашеної частини повної вартості матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу з урахування звіту з оцінки транспортного засобу №070817 від 18.09.2017 року, виконаного на замовлення позивача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано межі відповідальності страховика (страхової компанії) в разі фізичного знищення транспортного засобу, зазначені в ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визначенням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витрати з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. В разі фізичного знищення транспортного засобу і визнання цього факту власником, страхова компанія повинна вийти за межі умов договору про страхування і відшкодувати заподіяну шкоду в сумі повної вартості транспортного засобу в повному обсязі в межах страхової суми. Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 753/21303/16-ц, якщо в разі визнання (в тому числі і власником) транспортного засобу фізично знищеним, власнику відшкодовується вартість транспортного засобу до ДТП та витрати, пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. У рішенні суд першої інстанції посилається на звіт ФОП ОСОБА_4 від 19.02.2018 року, однак це повторний звіт, який був проведений у зв'язку з негативною рецензією Нацкомфінпослуг на попередній висновок. Доданий звіт не відповідає розділу «IV. Вимоги до оцінки КТЗ та викладення її результатів» Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом № 142/5/2092 від 24.11.2003 року Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України. Повторний огляд автомобіля після негативної рецензії на звіт оцінювачем не проводився, що суперечить розділу V Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом № 142/5/2092 від 24.11.2003 року Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України, у звіті відсутні відомості, з урахуванням виправлень, про виправлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обгрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; додатки, які становлять невід'ємну частину звіту (акту), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. Наданий суду звіт фактично є повторним, який робився внаслідок того, що представником Нацфінкомпослуг складено негативну рецензію. Недоліки, які допустив оцінювач, що викладені в п.п. 9, 14,15,16 рецензії, так і не були виправлені. Зокрема в п. 14 рецензії зазначено недоліки, які були допущені при складанні калькуляції ремонту. Однак, при складанні наданого звіту, який в подальшому став підставою для визначення розміру збитків, не виправлялася калькуляція і не могла бути виправлена, оскільки не проводився повторний огляд автомобіля, фактично і наданий ПАТ СК «Брокбізнес» виправлений звіт є помилковим, оскільки недоліки, зазначені в рецензії так і не були виправлені, тобто даний доказ не є достовірним у розумінні ст. 79 ЦПК України. ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», враховуючи додану до відзиву рецензію не було надано доказів того, що звіт було виправлено і що він відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом № 142/5/2092 від 24.11.2003 року Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України. У матеріалах справи міститься єдиний висновок експерта автотоварознавця № 070817 від 18.09.2017 року, який не викликає сумнівів в достовірності, і зміст якого сторонами не оспорюється.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Репало Д.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що матеріали справи не містять відомості про фактично понесені витрати на ремонт автомобіля та його стан на день ухвалення судового рішення. Документів, які б підтверджували проведення відновлювального ремонту транспортного засобу позивача та вартості такого ремонту, позивачем не надано. За таких обставин, присудження визначеної у висновку експертного дослідження компенсації стане наслідком збагачення позивача, а не компенсацією завданих збитків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 27.03.2017 року близько 02 год. 25 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ЗАЗ-ДЕУ Сенс, д.н.з. НОМЕР_1 , рухалася по другорядній дорозі вул. Ф. Матвієнка в м. Полтаві, де на перехресті нерівнозначних доріг не надала перевагу в русі автомобілю, що рухався по головній дорозі, і скоїла зіткнення з автомобілем «Geely JL», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу, під керуванням ОСОБА_3
Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 27.04.2017 року ОСОБА_2 визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та на неї накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень (т.1 а.с. 40).
Внаслідок зіткнення автомобіль «Geely JL» д.н.з. НОМЕР_2 отримав технічні ушкодження.
Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ-6637479 від 09.11.2016 року цивільна відповідальність ОСОБА_2 , яка керувала ЗАЗ-ДЕУ Сенс д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» (т.1 а.с. 75).
Згідно звіту про оцінку майна і визначення матеріального збитку автомобіля «Geely JL», д.н.з. НОМЕР_2 , власник ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту - 81 130,03 гривень, в т.ч. ПДВ - 8 929,52 гривень на запчастини та кріпильні деталі; вартість матеріального збитку без урахування втрати товарної вартості з ПДВ - 52 879,10 гривень, в т.ч. ПДВ - 4 221,03 гривень на запчастини та кріпильні деталі; вартість матеріального збитку без урахування втрати товарної вартості без ПДВ - 48 658,07 гривень (т.1 а.с. 92-149).
15.06.2017 року Страховою компанією «Брокбізнес» виплачено на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 40 530,41 гривень на підставі звіту ФОП Румянцев С.Л. від 28.03.2017 року. Відповідно до виписки ПАТ «Приватбанк» відповідач ПАТ «СК «Брокбізнес» на рахунок позивача перерахував грошові кошти в сумі 40 530,41 гривень + 8 127,66 гривень, а всього перераховано грошових коштів у розмірі 48 658,07 гривень (т.1 а.с.148-149), (т.1 а.с.43-44 - виписки ПАТ КБ «Приватбанк»).
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що згідно звіту з оцінки транспортного засобу №070817 від 18.09.2017 року, величина матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля, з технічної точки зору складає 92 096,92 гривень. Експертом було визначено вартість автомобіля позивача, яка становить 92096,92 гривень, вартість відновлювального ремонту становить 147055,52 гривень. Автомобіль було визнано фізично знищеним, оскільки вартість ремонту перевищує його ринкову вартість (т. 1 а.с. 6-39).
У даному випадку позивачем, як потерпілою особою, пред'явлено вимогу до відповідачів, про відшкодування непогашеної частини повної вартості матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу з урахування звіту з оцінки транспортного засобу №070817 від 18.09.2017 року, виконаного на замовлення позивача.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з того, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Предметом даного спору є стягнення солідарно з відповідачів ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» та ОСОБА_2 на користь позивача матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі: 43 438,85 гривень - невідшкодована матеріальна шкода, 2 500 гривень - вартість експертного дослідження, 5 000 гривень - витрати на правову допомогу, судовий збір в сумі 704,80 гривень, а всього 51 643,65 гривень.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ-6637479 від 09.11.2016 року цивільна відповідальність ОСОБА_2 , яка керувала ЗАЗ-ДЕУ Сенс, д.н.з. НОМЕР_1 , та яка є винною в ДТП, була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» (т.1 а.с. 75).
Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (страхова сума), складає 100 000,00 грн., що визнається і не заперечується сторонами по справі.
15.06.2017 р. на підставі звіту ФОП ОСОБА_4 від 28.03.2017 р. ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» виплатила на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 40 530,41 грн. (т.1 а.с. 83,84).
По справі також вбачається, що після звернення позивача зі скаргою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (НАЦКОМФІНПОСЛУГА) щодо недостатності страхового відшкодування ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» отримала вимогу від останньої щодо перегляду прийнятого рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 (т.1 а.с. 85-86).
Фондом державного майна України встановлено, що звіт ФОП ОСОБА_4 від 28.03.2017 р., на підставі якого здійснено страхове відшкодування у розмірі 40 530,41 грн., має недоліки та складено рецензію на вказаний звіт ( т.1 а.с. 87-91).
19.02.2018 р. ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» отримала звіт ФОП ОСОБА_4 про оцінку майна і визначення вартості матеріального збитку (з урахуванням зауважень рецензії ЦА ФДМУ) від 19.02.2018 р. (т.1 а.с. 92-147).
Згідно звіту з усуненими недоліками вартість матеріального збитку без урахуванням втрати товарної вартості автомобіля складає 48 658,07 грн. (без ПДВ).
19.02.2018 р. ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на підставі звіту (з усуненими недоліками) здійснено доплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 8 127,66 грн. (т.1 а.с. 148,149).
Загальний розмір страхового відшкодування, яке отримала позивач від ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», складає 48 658,07 грн.
По справі також вбачається, що 30.08.2017 р. ОСОБА_5 подала заяву судовому експерту Конопльову С.К. та уклала договір про проведення експертного автотоварознавчого дослідження пошкодженого автомобіля.
18.09.2017 р. вказаним експертом складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 070817, з якого вбачається, що вартість матеріального збитку складає 92 096,92 грн. ( т.1 а.с.6-16).
Цей висновок позивач отримала на своє замовлення, він складений без участі страховика та винної у ДТП особи ОСОБА_2 , страхове відшкодування вона отримала 19.02.2018 р. згідно звіту ФОП ОСОБА_4 про оцінку майна і визначення вартості матеріального збитку (з урахуванням зауважень рецензії ЦА ФДМУ) від 19.02.2018 р. та з ним погодилася, більше скарг про невідповідність звіту від 19.02.2018 р. позивач не подавала,висновок від 18.09.2017 р. позивач не надавала ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» для ознайомлення та проведення доплати до страхового відшкодування, не отримувала від ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» відмови у проведенні такої доплати.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що висновок від18.09.2017 р. не є підставою для перегляду розміру страхового відшкодування, оскільки страхове відшкодування встановлено страховиком відповідно до вимог Закону № 1961-IV та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Доводи апеляційної скарги про те, що, ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, не заслуговують на увагу, оскільки у даному випадку предметом позову є стягнення солідарно зі страхової компанії та заподіювача шкоди страхового відшкодування згідно умов полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а не відшкодування завданої у ДТП матеріальної шкоди на загальних підставах. Позивач у даному випадку самостійно обрала спосіб захисту порушеного права, отже, предметом позову є стягнення страхового відшкодування.
Доводи апеляційної скарги в частині визнання транспортного засобу фізично знищеним, відшкодування розміру шкоди у такому випадку, виходять за предмет позову, визначений позивачем, ці питання підлягали вирішенню зі страховиком на стадії проведення оцінки автомобіля та визначення вартості матеріального збитку.
Крім цього, слід зазначити, що з урахуванням ліміту відповідальності у розмірі 100 000,00 грн., визначеного умовами страхового полісу, матеріальна шкода у розмірі 92 096,92 грн., яка встановлена висновком від 18.09.2017 р., повністю покривається умовами страхового полісу, тому є безпідставними доводи апеляційної скарги в частині недостатності страхової виплати.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18.
Крім цього, по справі не вбачається, що позивач зверталася до ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» з приводу здійснення доплати до розміру 92 096,92 грн. та що їй було відмовлено у цьому.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував ту обставину, що позивачем, як потерпілою особою, пред'явлено вимогу до відповідачів про відшкодування непогашеної частини повної вартості матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу з урахуванням звіту оцінки №070817 від 18.09.2017 р., виконаного на замовлення позивача, оскільки суд першої інстанції правильно визначився з предметом спору та правильно застосував норми матеріального права, дав правову оцінку вказаному звіту та обгрунтовано прийшов до висновку про відмову у позові.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що виправлений звіт від 19.02.2018 р. є по суті також помилковим та є недостовірним доказом у розумінні ст. 79 ЦПК України, що достовірним доказом є висновок від 18.09.2017 р., оскільки цей висновок отриманий позивачем з порушенням вимог норм права, що регулюють правовідносини зі страхування.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Згідно ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 жовтня 2019 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов