Справа № 761/3091/17
Провадження № 2/761/396/2019
23 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Піхур О.В.,
за участю :
секретаря судового засідання - Буцан Р.О.,
позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, -
У січні 2017 року позивачі звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом.
Ухвалою судді від 13.03.2017 року було відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою судді від 07 червня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому на праві власності 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . 22 лютого 2005 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 . Позивачі вважають дане свідоцтво спірним, та просять суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 лютого 2005 року серії № ВСА 209484 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , виданого державним нотаріусам Першої Київської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за « 21-932 на імя ОСОБА_6 на ј частину квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 640 грн..
У судовому засідання позивачі позов підтримали, позовні вимоги просили задовольнити повністю.
У судове засідання відповідач не з'явилася, про місце, дату та час судового розгляду належним чином повідомлена, про причини неявки суд не повідомила, до суду подала відзив на позов де просила суд відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог, та повідомила, що даний позов є фактично дублюванням вже розглянутої позовної вимоги в межах справи № 761/7075/14-ц.
У судовому засіданні представник відповідача надав до суду письмові пояснення, проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду був належним чином повідомлений, до суду подав письмові пояснення, де вирішення спору залишив на розсуд суду, та просив справу розглядати за його відсутності за наявними доказами в матеріалах справи.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).
Суд, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи доказами, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті залишилось майно у виді 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 .
До Першої державної нотаріальної контори 22 лютого 2005 року звернулась ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з заявами про прийняття спадщини після померлого.
22 лютого 2005 року державний нотаріус Першої Київської державної нотаріальної контори видав свідоцтво про право на спадщину за законом, яким визначив 1/4 частину квартири ОСОБА_6 та 1/4 частину квартири ОСОБА_1 .
Позивачі у позовній заяві вказують на те, що ОСОБА_2 вважала, що вказана квартира квартира належить виключно її матері ОСОБА_1 Також ОСОБА_2 вказує, що не знала про наявність у батька за життя спадкового майна, та заведення спадкової справи щодо його майна після 7 років з дня його смерті, та 31 січня 2014 року вперше побачила та ознайомилася зі змістом свідоцтв, виданих на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 .
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 13 травня 2019 року справа № 639/2082/17 провадження № 61-25267св18 «Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.»
ОСОБА_7 не подавала заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини і протягом строку на прийняття спадщини (до 03.07.1998 р.) не вступила в управління або володіння майном, отже, у відповідності до ст. 549 ЦК в редакції 1963 р. не може бути визнана спадкоємцем, який прийняв спадщину.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що нотаріусом при оформленні спадкової справи було перевірено наступні факти: час відкриття спадщини, а саме смерть спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце відкриття спадщини - на підставі довідки ЖЕК № 1020, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом, та склад спадкового майна.
Також в позовній заяві вказується на те, що нотаріусом не правильно зазначено в свідоцтві про право на спадщину дату смерті ОСОБА_5 , та дату реєстрації правовстановлюючого документа на нерухоме майно.
Згідно положень ч. 2 ст. 1300 ЦК України, на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Вищеперераховані обставини також були встановлені та дослідженні при розгляді Шевченківським районним судом міста Києва, та Апеляційним судом міста Києва у справі № 761/7075/14-ц.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позивачами не доведено можливість, та необхідність скасування свідоцтва про право на спадщину так як права позивачів жодним чином не були порушені, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, 258, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 1300, 1301,Законом України «Про нотаріат»
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного тексту рішення 04.10.2019 року.
Суддя