Справа № 761/14957/19
Провадження № 2/761/5077/2019
02 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Піхур О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Буцан Р.О.,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа : Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої незаконним утриманням податку з пенсії, -
У квітні 2019 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом.
Ухвалою судді від 12.04.2019 року було відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою судді від 13 червня 2019 року залучено Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору до участі у справі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з березня 2008 року перебував на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві отримував пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. Від 01.07.2014 податок на доходи фізичних осіб та військовий збір справлявся органами Пенсійного фонду України з сум пенсії або щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вимог підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 та пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2018 року № 1-р/2018 визнав положення підпункту 164.2.19 ст. 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій громадян такими, що не відповідають Конституції України, у зв'язку з чим вони утратили силу.
Тому позивач просить суд стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України 135455,24 гривень збитків, завданих законом, що визнаний неконституційним, та відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 1354,55 грн.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, відзив, та будь які інші документи до суду не подав.
Представник третьої особи не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та всебічно дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Суд встановив, що з березня 2008 року позивач перебував на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві отримував пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р.
Від 01.07.2014 податок на доходи фізичних осіб та військовий збір справлявся органами Пенсійного фонду України з сум пенсії або щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вимог підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 та пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Законом України від 28.12.2014 р. № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» у підпункт 164.2.19 ст. 164 Податкового кодексу України було внесено зміни, зокрема, стосовно оподаткування пенсій у разі, якщо їх розмір перевищував 3 розміри мінімальної заробітної плати.
Законом України від 02.06.2016 року № 1411 -VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій» було установлено оподаткування пенсій у разі, якщо їх розмір перевищував 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві є правонаступником Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві»
Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2018 року № 1-р/2018 визнав положення підпункту 164.2.19 ст. 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій громадян такими, що не відповідають Конституції України, у зв'язку з чим вони утратили силу.
27.02.2019 року позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві через ВЕБ-портал Пенсійного фонду України.
Листом від 14.03.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надав відповідь на звернення позивача, та довідку про розмір призначеної та виплаченої пенсії, а також про розмір утриманих податків.
Так відповідно до доданої до матеріалів справи довідки про розмір призначеної та виплаченої пенсії №8 за період з 01.07.2014 року по 28.02.2018 року по особовому рахунку ОСОБА_1 , який перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, з пенсії позивача утримано податок з доходів фізичних осіб та військовий збір в розмірі 135455,24 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до вимогст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Ст.22 ЦК України гарантовано право особі на відшкодування збитків завданих у результаті порушення її цивільного права. Частиною 2 цієї статті визначено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Отже, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права, про що зазначив Верховний Суд України у постанові №6-237цс16 від 18 травня 2016 року.
Згідно ч.3 ст.22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно зі ст. 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Вищезазначена норма є спеціальною по відношенню до положення ст. 1173 ЦК України, оскільки для її застосування необхідні певні особливі умови, а саме: завдання шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта та визнання такого нормативно-правового акту незаконним та його скасування.
Рішенням Конституційного Суду України №1р/2018 від 27 лютого 2018 року положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнане неконституційним та втрачає свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Тобто, положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнано неконституційним та втрачає свою силу з 27 лютого 2018 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 25 БК України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Аналізуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.
В порядку ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1354,55 грн.
Керуючись Конституцією України, ст. ст.16, 22, 1166, 1173, 1175 ЦК України, статтями 5, 10, 11, 12, 81- 83, 259, 263,273, 274, 352 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 11-А, ЄДРПОУ 37993783), третя особа : Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої незаконним утриманням податку з пенсії - задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України 135 455,24 грн. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, судові витрати в розмірі 1354,55 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складання повного тексту рішення 08.10.2019 року.
Суддя