Справа № 761/29901/18
Провадження № 2/761/1946/2019
17 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Горюк В.А.,
за участі
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи ОСОБА_10 ,
третьої особи ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: Служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Шевченківське управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві (сектор ювенальної превенції), Управління охорони здоров'я Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Київська місцева прокуратура № 10, ОСОБА_4 про визнання протиправним і скасування розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 16.03.2018 року № 138 «Про відібрання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 »,
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 16.03.2018 р. № 138 «Про відібрання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Дане рішення прийняте на підставі п. 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 р № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язані з захистом прав дитини» та п. 2 ст. 170 СК України у зв'язку із безпосередньою загрозою для життя і здоров'я дитини. Службою у справах дітей ШРДА разом із сектором ювенальної превенції Шевченківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві здійснено заходи щодо негайного відібрання дитини від батька ОСОБА_1 та матері ОСОБА_4 . Позивач є незгодним з прийнятим рішенням, оскільки обставини, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження. Так, оскаржуване рішення прийняте у зв'язку із відповідною заявою матері дитини - ОСОБА_4 щодо поведінки батька та проведеної перевірки. Під час проведення психологічної роботи з дитиною з'ясувалось , що батько ОСОБА_1 не здійснює маніпулювання дитиною, не проявляє до неї агресії та тиску. ОСОБА_5 здатна правильно сприймати обставини, що відбуваються довкола неї за умов наявності позитивної сприятливої атмосфери. Не виявлено у дитини і психічних відхилень.. Також фахівцем зроблено висновок про те, що дитині потрібні обоє батьків і при цьому розлуку з батьком дитина переживає значно сильніше ніж з матір'ю. Результати психологічного дослідження показали, що ОСОБА_5 (2008 р.н.) не є жертвою психологічного, фізичного чи сексуального насильства з боку батька ОСОБА_1 , а також вона не є жертвою маніпуляцій з його боку. Проте вона включена в систему психологічного страху батька щодо ймовірності втрати дитини внаслідок його розлучення з дружиною (нормального чи патологічного, що можна визначити лише при психологічному дослідження самого батька). Маючи з батьком тісний емоційний зв'язок, дитини свідомо та несвідомо бути робити все, щоб залишитися з ним, що для неї є «базовою умовою виживання». У результаті дослідження не було виявлено і системних насильницьких дій з боку матері, проте дитиною описуються випадки насильства, що більше схожі на нещасні випадки, її недостатнім вмінням конкурентно взаємодіяти з дитиною. За висновком фахівця - родина потребує екстреної психологічної допомоги (не залежить від того чи будуть вони жити разом чи ні) та у результаті нестабільної сімейної системи, дитині має бути забезпечене подальше спостереження за її розвитком та психологічна підтримка фахівців. Таким чином, відсутні будь - які докази наявності безпосередньої загрози життю або здоров'ю ОСОБА_5 . За таких обставин позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 16.03.2018 р. № 138 «Про відібрання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
13.09.2018 р. по справі відкрито провадження та вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження, з огляду на приписи ст.ст. 19,274 ЦПК України.
31.10.2018 р. до участі у розгляді справи було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4 .
Від ОСОБА_4 надійшли пояснення на позов де зазначено наступне. Вочевидь були відсутні правові і фактичні підстави для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Будь - які об'єктивні обставини, які б свідчили про наявність загрози життю і здоров'ю ОСОБА_5 були відсутні. Позивач обмежив ОСОБА_4 у вихованні і особистому спілкуванні з донькою у зв'язку зі зверненням до суду з заявою про розірвання шлюбу. Від представників відповідача ОСОБА_4 чекала допомоги у таких питаннях, між тим позитивного результату це не дало. Твердження позивача ніби то за її заявою було здійснено відібрання дитини не відповідає дійсності. Судовим рішенням розірвано шлюб з позивачем та визначено місце проживання дитини саме з ї матір'ю - ОСОБА_4 Відібрання дитини від батьків не відповідало інтересам і самої дитини та завдає їй шкоди.
Надходили до суду і пояснення представника Служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації. Представником третьої особи зазначено, що факти, які передували прийняттю оскаржуваного рішення є наступними: особисті звернення як ОСОБА_1 так і ОСОБА_4 щодо психологічного тиску на дитину та вчинення фізичного насильства, систематичні повідомлення від сектору ювенальної превенції щодо регулярних повідомлень від гр.. ОСОБА_1 про вчинення насильства відносно його малолітньої доньки з боку його дружини,відмова батьків у проходженні психологічного обстеження дитини психологами міського центру дитини або в рамках програми «Зелена кімната», заява гр.. ОСОБА_4 про термінове втручання в ситуацію, що склалась в родині та примусове вилучення дитини з родини.
Представник відповідача Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації не направив в адресу суду відзив на позовну заяву.
Пояснення щодо позову не надходили і від Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві (сектор ювенальної превенції), Управління охорони здоров'я Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Київської місцевої прокуратури № 10.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити.
Представник відповідача пояснив в судовому засіданні, що ШРДА були вчинені дії в межах компетенції та з урахуванням інтересів дитини.
ОСОБА_4 підтримала заявлені позивачем вимоги, також просила скасувати прийняте відповідачем рішення.
В свою чергу представник Служби у справах дітей зазначив у судовому зсіданні, що прийняттю оскаржуваного рішення передували певні обставини, що свідчили про необхідність вчинення таких дій.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки, їх поважність не повідомили. Заяв та клопотань від представників третіх осіб в адресу суду не надходило.
Вислухавши пояснення та доводи учасників процесу, дослідивши надані докази та надавши їм належну оцінку суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, зважаючи на наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03.08.2018 р., ухваленого за позовом ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Київським апеляційним судом 16.04.2019 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Зазначеним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва також визначено місце проживання спільно доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її матір'ю ОСОБА_4 .
Разом з тим, 16.03.2018 р. Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 138 «Про відібрання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », відповідно до якого у зв'язку з безпосередньою загрозою для життя та здоров'я дитини:
Службі у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації спільно з сектором ювенальної превенції Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві та управління охорони здоров'я Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити заходи щодо негайного відібрання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька ОСОБА_1 та матері ОСОБА_4 , в зв'язку з безпосередньою загрозою для життя та здоров'я дитини
Службі у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації влаштувати малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до дитячого медичного закладу з метою виявлення або спростування психоемоційних розладів та фактів вчинення насильства відносно малолітньої.
Службі і справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації негайно повідомити Київську місцеву прокуратуру № 10 про відібрання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у батьків - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Дитина була направлена до Центру соціпально-психологічної реабілітації дітей № 1 виконавчоо органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації .
Також як свідчать матеріали справи, Оргван опіки та піклування Шкевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в інтересах ОСОБА_5 , 2008 року народження звернулися до Шевченківського районного суд м. Києва з позовом про позбавлення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 батьківських прав.
Як вбачається з оскаржуваного документу, останнє прийнято відповідно до ч. 2 ст. 170 СК України та п. 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної з захистом прав дитини».
Так, як встановлено в судовому засіданні 15.03.2018 р. ОСОБА_4 в адресу Уповноваженого з прав дитини, Київської місцевої прокуратури № 10, Начальника служби у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Шевченківського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява про термінове втручання у ситуацію яка склалась у її сім'ї.
ОСОБА_4 зазначено, що з метою отримання позитивного результату під час розлучення ОСОБА_1 використовує спільну дитину шляхом психологічного тиску на неї, змушує доньку стверджувати, що її б'є мати та постійно здійснює неправомірні виклики правоохоронних служб. Психологічний стан дитини викликає занепокоєння, так як ОСОБА_5 перестала ходити до школи, стала замкнута та зовсім перестала нормально їсти, при цьому виконує все що скаже батько.
Заявник наголошував на тому, що життю та здоров'ю спільної з ОСОБА_1 дитини загрожує небезпека. Останнім часом ОСОБА_4 звернула увагу, що під час телефонної розмови з батьком коли він був на роботі, ОСОБА_5 почала дряпати собі руки, після чого ОСОБА_1 здійснив телефонний дзвінок по спец лінії «102» нібито дитину б'є мати.
Заявник також наголошувала у даному випадку вона завадила доньці подряпати собі руки, але дитина перебуває від негативним впливом батька і може здійснити невідворотні речі, а саме спричинити собі фізичного болю.
За таких обставин ОСОБА_4 надала, зокрема, дозвіл на примусове вилучення дитини з родини з метою негайного проведення психологічного обстеження дитини всупереч протидії ОСОБА_1 для встановлення психологічного стану дитини, спростування нанесення тілесних ушкоджень з боку матері та виявлення негативного впливу ОСОБА_1 на дитину.
Крім того, як свідчать надані матеріали надані представником Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації у 2017 р. до ШРДА , Шевченківського УП ГУНП у м. Києві систематично надходили повідомлення від ОСОБА_1 про вчинення насильства відносно його малолітньої доньки ОСОБА_5 , 2008 року народження з боку його дружини.
Так, за довідкою Шевченківського УП ГУНП у м. Києві у відповідь на запит начальника служби у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 20.03.2018 р. зазначено, що починаючи з 2016 року гр.. ОСОБА_1 здійснив 14 викликів по спецлінії «102». Загалом всі виклики стосувались того, що дружина ОСОБА_4 вчиняє фізичне та психологічне насильство відносно їхньої спільної доньки ОСОБА_5 .
За наявними в справі матеріалами працівниками Служби у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації проводились обстеження умов проживання , перевірки обставин викладених у зверненням позивача, до Київського міського центру дитини про необхідність проведення психологічного обстеження малолітньої дитини.
У лютому 2018 р. начальник Шевченківського УП ГУНП у м. Києві звернувся, про що свідчить долучений до матеріалів справи лист, до Служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації з повідомленням, що у зв'язку із необхідність з'ясування психічного стану дитини, підтвердження або спростування фактів вчинення насильства відносно дитини, сектором ювенальної превенції Шевченківського управління поліції, внаслідок звернень ОСОБА_1 , було призначено психологічне дослідження в рамках програми «Зелена кімната, проте ОСОБА_1 категорично заперечив проти проведення такого дослідження.
Також начальником Шевченківського УП ГУНП у м. Києві вказано, що до дня звернення Київським міським центром дитини не проведено психологічного дослідження на предмет ставлення до дитини. При перевірках, які проводились Службою вивчалися лише побутові умови проживання дитини, а тому висловив прохання терміново провести психологічне обстеження дитини та у разі підтвердження психологічного тиску чи жорстокого поводження з дитиною з боку батьків, вирішити в порядку ч. 1 ст. 179 СК України питання про тимчасове вилучення дитини з родини.
В судовому засіданні, за участі соціального працівника, було проведено опитування ОСОБА_5 , яка повідомила про те, що бажає проживати разом із батьком.
Станом на день розгляду справи по суті, відбувся перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03.08.2018 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та постанови Київського апеляційного суду від 16.р. Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової плати Касаційного цивільного суду.
25.07.2019 р. Верховним Судом винесено постанову розглянуто касаційну скаргу ОСОБА_1 , яку залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2018 р. та постанову Київського апеляційного суду від16 квітня 2019 р. в частині вирішення позовних вимог про визначення місця проживання дитини залишено без змін.
Приймаючи рішення по суті спору, суд має наголосити на наступному.
За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, відповідно до ст. 80 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про озхорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від, зокрема, усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють
За приписами ст. 170 СК України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
Відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної з захистом прав дитини» цей Порядок визначає механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини.
Відповідно до п. 8 Порядку (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваного рішення) - якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють. Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків служба у справах дітей подає голові районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади відповідне клопотання. Після надходження клопотання голова чи інша уповноважена особа районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади протягом одного розглядає порушене питання та приймає відповідне рішення. На підставі рішення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади служба у справах дітей разом з уповноваженим підрозділом органів Національної поліції, представниками закладу охорони здоров'я вживають заходів до відібрання дитини у батьків та тимчасово влаштовують її відповідно до пункту 31 цього Порядку.
Так, зважаючи на обставини встановлені під час розгляду справи, з огляду на те, що прийняттю оскаржуваного рішення передувало звернення матері дитини щодо термінового втручання у ситуацію, повідомлення останньої щодо загрози небезпеки життю та здоров'ю дитини, численні звернення позивача з повідомленнями про вчинення насильства по відношенню до доньки з боку матері, суд приходить до, що відповідач діяв у межах своєї компетенції та прийняв рішення з метою захисту інтересів дитини.
За таких обставин суд приходить до висновку висновку про відсутність підстав для визнання протиправним на скасування рішення - розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 16.03.2018 р. за № 138.
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,133-141,196,200,258,259,263,268,352,354 ЦПК України,Законом України «Про охорону дитинства»ст. 170 СК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: Служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Шевченківське управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві (сектор ювенальної превенції), Управління охорони здоров'я Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Київська місцева прокуратура № 10, ОСОБА_4 про визнання протиправним і скасування розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 16.03.2018 року № 138 «Про відібрання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: