Ухвала від 07.10.2019 по справі 910/13618/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.10.2019Справа № 910/13618/19

Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши

позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Інтеграл-банк"

до Громадської організації "Товариство сприяння обороні України"

про стягнення 2 339 111, 18 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Інтеграл-банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Інтеграл-банк" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації Товариство сприяння обороні України" (далі - відповідач) про стягнення 2 339 111, 18.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі укладеного з відповідачем договору оренди від 14.01.1998 року, орендував у відповідача нежитлові приміщення та протягом 2000-2014 років здійснив поліпшення означених приміщень на загальну суму 2 339 111,18 грн. Додатковою угодою до договору оренди 02.10.2017 року сторони вищезгаданий договір оренди розірвали достроково, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача коштів витрачених на невід'ємні поліпшення майна у розмірі 2 339 111, 18 грн.

Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

В даному випадку, позовна заява Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Інтеграл-банк" не відповідає вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

Частиною першою статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що позивач просить стягнути кошти витрачені на невід'ємне поліпшення майна у розмірі 2 339 111, 18 грн., то він мав би сплатити судовий збір у розмірі 35 086, 67 грн.

Однак, позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, натомість заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Розглянувши зазначене клопотання, суд вирішив відмовити в його задоволенні, враховуючи наступне.

По-перше, відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, однак лише за вичерпних умов, а саме приписами цієї статті визначено суб'єктів звернення щодо яких можна здійснити відстрочення та розстрочення сплати судового збору.

У господарському процесі зазначені положення статті можна застосувати лише до позивача - фізичної особи, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік.

Оскільки позивач є юридичною особою, то у відповідності до частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд не може відстрочити сплату судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі у справі № 906/437/16 від 03.07.2018.

Обставини, на які посилається позивач, не є тими обставинами, за яких можливе надання відстрочки сплати судового збору за подання позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки шляхом подання до суду оригіналу платіжного документу про сплату судового збору в сумі 35 086, 67 грн.

Крім того, відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці та обґрунтований розрахунок ціни позову.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Позивач у позовній заяві вказує, що позов має немайновий характер, разом з цим заявляє майнову вимогу про стягнення коштів витрачених на невід'ємне поліпшення майна у розмірі 2 339 111, 18 грн.

З огляду на вищезазначене, позивачем заявлено позов майнового характеру, а відтак його ціна має бути зазначена позивачем у позовній заяві із зазначенням обґрунтованого розрахунку суми, яку позивач просить стягнути.

Положення частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України покладають на позивача обов'язок додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Разом з цим, позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог не надано копії Договору оренди нежилих приміщень від 14.01.1998 року та копії додаткової угоди до Договору оренди нежилих приміщень від 14.01.1998 р. від 02.10.2017, які зазначені, як додаток 2 та додаток 3 до позовної заяви, про що свідчить Акт, складений відділом діловодства господарського суду міста Києва.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів повинні бути якісно виготовленими, доступними для читання, повно і чітко відображати інформацію та відомості, внесені до них, незалежно від змісту такої інформації.

Однак, як вбачається з доданих до позовної заяви документів, в якості «доказів» позивачем до позову додано ксерокопії документів, які є неповними та непридатні до читання, а саме: Акт № 8 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014; Видаткова накладна № ГРМ06360 від 04.11.2013 року, Видаткова накладна Рнк/КС-0025547 від 07.08.2012, Акт наданих послуг від 29/01-5 від 18.06.2013, Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, внаслідок чого є неможливим встановлення судом повної інформації, яка відображена в означених документах.

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01.09.2003) встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Разом з цим, як вбачається з додатків до позову, в якості «доказів» заявником до позову додано ксерокопії документів, які не містять належних відміток про засвідчення копій, передбачених п. 5.27 ДСТУ 4163-2003.

Відповідно до пунктів 9, 10 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Проте, дослідивши зміст позовної заяви, судом встановлено, що вона означеної інформації не містить.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись статтями 162, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір», господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Інтеграл-банк" про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити Публічному акціонерному товариству «Інтеграл-банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Інтеграл-банк" строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

4. Встановити Публічному акціонерному товариству «Інтеграл-банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Інтеграл-банк" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- надання оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 35 086, 67 грн.;

- надання письмової заяви із зазначенням ціни позову у даній справі та її обґрунтованого розрахунку;

- надання договору оренди нежилих приміщень від 14 січня 1998 року з усіма додатками та додатковими угодами до нього;

- надання засвідчених у встановленому законом порядку копій доданих до позовної заяви документів, зокрема Акту № 8 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014; Видаткової накладної № ГРМ06360 від 04.11.2013 року, Видаткової накладної Рнк/КС-0025547 від 07.08.2012, Акт наданих послуг від 29/01-5 від 18.06.2013, Акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів які є якісно виготовленими, доступними для читання, повно і чітко відображають інформацію та відомості, внесені до них, незалежно від змісту такої інформації;

- надання усіх документів (доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги) в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях, згідно з п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01.09.2003 р);

- подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;

- подання до суду підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

5. Роз'яснити Публічному акціонерному товариству «Інтеграл-банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Інтеграл-банк", що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

6. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню.

7. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається https://ki.arbitr.gov.ua/

Суддя В.С. Ломака

Попередній документ
84787573
Наступний документ
84787575
Інформація про рішення:
№ рішення: 84787574
№ справи: 910/13618/19
Дата рішення: 07.10.2019
Дата публікації: 08.10.2019
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи:
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (10.02.2020)
Дата надходження: 10.02.2020
Предмет позову: про стягнення 35 086,67 грн.