про повернення без розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову
07.10.2019 Справа № 920/1021/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс», м. Суми, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет», м. Суми про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та нерухомим майном,
встановив:
03.10.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд зобов'язати відповідача знести об'єкт будівництва «багатоквартирний 10-поверховий будинок з технічним поверхом для майстерень художників та вбудованими офісними приміщеннями і підземним паркінгом по проспекту М.Лушпи, 5, корпус 6», який будується на земельній ділянці кадастровий номер 5910136300:01:008:0015, загальною площею 15,5960 га, розташованій за адресою: м АДРЕСА_1 Суми, пр АДРЕСА_2 . Лушпи, 5.
Разом з позовною заявою позивач - ТОВ «Сенс» 03.10.2019 подало до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом: 1) заборони протягом розгляду даної справи будь-яким особам здійснювати будівельні роботи на об'єкті будівництва, «багатоквартирний 10-типоверховий будинок з технічним поверхом для майстерень художників та вбудованими офісними приміщеннями і підземним паркінгом по проспекту М. Лушпи, 5, корпус 6», який будується на земельній ділянці кадастровий номер 5910136300:01:008:0015, загальною площею 15,5960 га, розташованій за адресою: м.Суми, пр-т М.Лушпи, 5; 2) заборони протягом розгляду даної справи Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради реєструвати декларацію про готовність об'єкта «багатоквартирний 10-типоверховий будинок з технічним поверхом для майстерень художників та вбудованими офісними приміщеннями і підземним паркінгом по проспекту М. Лушпи, 5, корпус 6» до експлуатації або видавати сертифікат на підставі акту про готовність об'єкта «багатоквартирний 10-типоверховий будинок з технічним поверхом для майстерень художників та вбудованими офісними приміщеннями і підземним паркінгом по проспекту М. Лушпи, 5, корпус 6» до експлуатації; 3) заборони протягом розгляду даної справи ТОВ «Фінансова компанія «Сумбуд-Інвест» (код ЄДРПОУ 34451799) здійснювати продаж майнових прав на приміщення в об'єкті будівництва «багатоквартирний 10-типоверховий будинок з технічним поверхом для майстерень художників та вбудованими офісними приміщеннями і підземним паркінгом по проспекту М. Лушпи, 5, корпус 6» шляхом укладення з інвесторами договорів про участь у Фонді фінансування будівництва.
Вимоги заявника обґрунтовані тим, що після закінчення будівництва спірного об'єкту та введення його в експлуатацію і передачі права власності на квартири до майбутніх власників у разі задоволення позовних вимог виконання рішення у майбутньому значно ускладниться, відтак, на думку, заявника існує необхідність у забезпеченні позову шляхом застосування судом вищевказаних заборон.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 137 даного Кодексу позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Вимоги щодо форми і змісту заяви про забезпечення позову наведені у статті 139 ГПК України. Так, зокрема, частиною 1 даної статті визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, виходячи з наведеного, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, наведеною у пункті першому постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».
Судом встановлено, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову фактично не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення, як того вимагає п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України.
Так, у поданій заяві про забезпечення позову позивач зазначає про недоцільність, на його переконання, застосування заходів зустрічного забезпечення, однак не конкретизує, чи така відсутність викликана суб'єктивними факторами (відсутністю пропозицій саме від заявника), або ж взагалі відсутні будь-які зворотні заходи, які можливо було б здійснити для зустрічного забезпечення, хоча при цьому норми господарського процесуального законодавства передбачають наявність таких пропозицій.
Так, заявник зазначає, що відповідач є орендарем земельної ділянки та замовником будівництва, проте не є продавцем квартир та приміщень у спірному об'єкті третім особам та збитків із застосуванням заходів забезпечення позову не зазнає.
При цьому, заявник не надає суду доказів того, що застосування заходів забезпечення позову не призведе до збитків відповідача як забудовника, який має зобов'язання перед третіми особами (як то щодо строків завершення будівництва і можливим застосуванням санкцій за недотримання цих строків, чи до повернення коштів інвесторам будівництва за невиконання зобов'язань забудовника тощо), а у суду відсутня можливість встановити обсяг зобов'язань відповідача як забудовника.
Відтак суд вважає обов'язковою наявність пропозицій позивача щодо заходів зустрічного забезпечення, оскільки у даній ситуації такі пропозиції захистять права відповідача у випадку зупинення будівництва на час розгляд справи у суді.
За вказаних обставин суд вважає за необхідне повернути заявнику заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 920/1021/19 без розгляду в зв'язку з недотриманням заявником норм процесуального законодавства при її поданні.
Керуючись статтями 136-140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Заяву про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 3123к від 03.10.2019), у т. ч. квитанцію № 40 від 03.10.2019 про сплату судового збору- повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сенс» без розгляду.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 07.10.2019 та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки та у порядку, встановленому статтями 254-256 ГПК України.
Суддя В.Л. Котельницька