36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
01.10.19 Справа № 917/1543/19
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагростеп», код ЄДРОПУ 39291937, 36004, м. Полтава, проспект Миру, 16 А
до ПРИВАТНОЇ АГРОПРОМИСЛОВОЇ ФІРМИ «ВОЛЯ», Код: 32730636, Адреса: 37221, Полтавська область, Лохвицький район, село Лука, вул. Центральна, будинок 39
про стягнення 374 976,64 грн.
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін:
представник позивача Чала О.Д., док. в справі
від відповідача(директор) Олефір В.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагростеп» звернулось до суду з позовом до ПРИВАТНОЇ АГРОПРОМИСЛОВОЇ ФІРМИ «ВОЛЯ» про стягнення 374 976,64 грн. заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № 270304 від 27.03.2018 р., що складається з: суми основного боргу в розмірі 280 000,00 грн., пені в розмірі 77 076,92 грн., 3% річних в розмірі 6 531,76 грн. та інфляційних витрат в розмірі 11 367,96 грн.
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за переданий товар у строк, визначений договором поставки № 270304 від 27.03.2018 р., чим порушив умови господарського зобов"язання, встановлені зазначеним договором та законом.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.09.2019р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 01.10.19, викликати учасників справи у підготовче засідання, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
01.10.19 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач зменшує позовні вимоги в частині суми основного боргу з урахуванням часткової оплати основної заборгованості в розмірі 50 000,00 грн. та просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 230 000,00 грн., пені в розмірі 77 076,92 грн., 3% річних в розмірі 6 531,76 грн. та інфляційних витрат в розмірі 11 367,96 грн.
Отже, відповідно до ст. 163 ГПК України має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Крім того, позивачем подано остаточний розрахунок судових витрат, згідно якої судовий збір становить 5 905,48 грн., сума витрат на правову допомогу становить 13 000,00 грн.
Від відповідача 01.10.19 надійшов відзив на позов, в якому він позов визнає повністю.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 191 цього Кодексу.
Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, а тому приймається судом.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Між TOB «Хімагростеп» та Приватною Агропромисловою фірмою «Воля» укладено договір поставки № 270304 від 27.03.2018 р.
Згідно умов даного договору ТОВ «Хімагростеп» (Постачальник) зобов'язався передати (поставити) Приватній Агропромисловій фірмі «Воля» (Покупець) у його власність товар, асортимент, кількість, ціна і вартість, якого визначені у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.1. Договору).
У відповідності до п. 3.1. договору загальна вартість визначається вартістю (ціною) Товару, переданого Постачальником Покупцеві згідно Специфікацій протягом дії Договору.
Оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом строку та на умовах зазначених у Специфікаціях цього Договору (п.3.2 Договору).
Позивач вказує, що на виконання умов даного договору, ним було поставлено товар, а саме:
згідно Специфікації № 359 від 27.03.2018 р. було поставлено насіння соняшника «Mas87IR» на загальну суму 343 005,60 грн. Пунктом 1.4 Специфікації визначено, що оплата за Товар здійснюється до 15 листопада 2018 року шляхом перерахування Покупцеві на поточний рахунок Постачальника 100 % загальної вартості Товару, що вказана в п. 1.2 даної Специфікації. Підтвердженням отримання товару Покупцем є видаткова накладна № 359 від 02.04.2018 р. та ТТН № 359 від 02.04.2018 р.
згідно Специфікації № 1664 від 01.11.2018 р. було поставлено насіння кукурудзи МА AMELIOK STAND ART D50 на загальну суму 39 002,40 грн. Пунктом 1.4 Специфікації визначено, що оплата за Товар здійснюється до 15 грудня 2018 року шляхом перерахування Покупцеві на поточний рахунок Постачальника 100 % загальної вартості Товару, що вказана в п. 1.2 даної Специфікації. Підтвердженням отримання товару Покупцем є видаткова накладна №1664 від 01.11.2018 р.
За даними позивача, станом на дату звернення з позовною заявою, відповідач (Покупець) своє зобов'язання щодо оплати товару не виконав в повному обсязі і лише частково сплатив вартість поставленої продукції, зокрема:
згідно Специфікації № 359 від 27.03.2018 р. за видатковою накладною № 359 від 02.04.2018 р. здійснено наступні оплати - згідно платіжного доручення № 1452 від 12.12.2018 р. оплачена сума в розмірі 82 008,00 грн., меморіальний ордер № 39 від 27.08.2019 р. свідчить про оплату 10 000,00 грн. та платіжним дорученням № 181 від 30.08.2019 р. оплачено 10 000,00 грн.
згідно Специфікації № 1664 від 01.11.2018 р. за видатковою накладною №1664 від 01.11.2018 р. оплати не проведені, залишок неоплаченої суми складає 39 002,40 грн.
Загальна сума заборгованості станом на дату звернення з позовною заявою по договору поставки № 270304 від 27.03.2018 р. складала 280 000,00 грн.
Відповідач здійснив часткову оплату суми основного боргу в розмірі 50 000,00 грн., у зв"язку з чим загальна сума заборгованості станом на дату ухвалення рішення по договору поставки № 270304 від 27.03.2018 р. складає 230 000,00 грн.
Оскільки відповідач свої зобов"язання за Договором в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар не виконав, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. При цьому, просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 230 000,00 грн., пені в розмірі 77 076,92 грн., 3% річних в розмірі 6 531,76 грн. та інфляційних витрат в розмірі 11 367,96 грн.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Судом встановлено, що на виконання умов даного договору, ним було поставлено товар, а саме:
згідно Специфікації № 359 від 27.03.2018 р. було поставлено насіння соняшника «Mas87IR» на загальну суму 343 005,60 грн. Пунктом 1.4 Специфікації визначено, що оплата за Товар здійснюється до 15 листопада 2018 року шляхом перерахування Покупцеві на поточний рахунок Постачальника 100 % загальної вартості Товару, що вказана в п. 1.2 даної Специфікації. Підтвердженням отримання товару Покупцем є видаткова накладна № 359 від 02.04.2018 р. та ТТН № 359 від 02.04.2018 р.
згідно Специфікації № 1664 від 01.11.2018 р. було поставлено насіння кукурудзи МА AMELIOK STAND ART D50 на загальну суму 39 002,40 грн. Пунктом 1.4 Специфікації визначено, що оплата за Товар здійснюється до 15 грудня 2018 року шляхом перерахування Покупцеві на поточний рахунок Постачальника 100 % загальної вартості Товару, що вказана в п. 1.2 даної Специфікації. Підтвердженням отримання товару Покупцем є видаткова накладна №1664 від 01.11.2018 р.
В свою чергу, Відповідач частково сплатив вартість поставленої продукції, зокрема: згідно Специфікації № 359 від 27.03.2018 р. за видатковою накладною № 359 від 02.04.2018 р. здійснено наступні оплати - згідно платіжного доручення № 1452 від 12.12.2018 р. оплачена сума в розмірі 82 008,00 грн., меморіальний ордер № 39 від 27.08.2019 р. свідчить про оплату 10 000,00 грн. та платіжним дорученням № 181 від 30.08.2019 р. оплачено 10 000,00 грн.; згідно Специфікації № 1664 від 01.11.2018 р. за видатковою накладною №1664 від 01.11.2018 р. оплати не проведені, залишок неоплаченої суми складає 39 002,40 грн. Крім того, відповідач після звернення позивача до суду з позовом здійснив часткову оплату суми основного боргу в розмірі 50 000,00 грн.
Докази того, що відповідач здійснив оплату товарів у визначені договором строки в повному обсязі в матеріалах справи відсутні.
Факт порушення строків виконання своїх грошових зобов'язань в частині оплати продукції не спростовується відповідачем.
Таким чином, позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 230 000 грн. підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 77 076,92 грн., 3% річних в розмірі 6 531,76 грн. та інфляційних витрат в розмірі 11 367,96 грн. суд зазначає наступне.
За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 ГК України, Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 9.1 Договору у випадках невиконання чи неналежного виконання Договору, Сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та умов цього Договору.
У випадку порушення термінів або умов оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (п. 9.2 Договору).
За порушення строків оплати Товару, Покупець крім пені сплачує на користь Постачальника 3% річних від суми прострочення за користування чужими грошовими коштами (п. 9.4. Договору).
Нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється до повного розрахунку, але не більше 3-х років (п.9.6. Договору).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов"язань за Договором, згідно п.9.2, п.9.4 Договору, ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення:
77 076,92 грн. пені за загальний період з 16.11.2018 р. по 19.07.2019 р.;
6 531,76 грн. 3% річних за загальний період з 16.11.2018 р. по 19.07.2019 р.;
11 367,96 грн. інфляційного збільшення за загальний період з січня 2019 р. по липень 2019 р.
Відповідач визнав у відзиві повністю суму нарахувань пені, 3% річних та інфляційних.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 77 076,92 грн., 3% річних в розмірі 6 531,76 грн. та інфляційних витрат в розмірі 11 367,96 грн. підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач у відзиві визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В даному випадку визнання відповідачем вказаних позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
До позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, відповідно до якого:
- судовий збір за подання позовної заяви про стягнення боргу складає 5 905,48 грн.
- сума витрат на правову допомогу становить 13 000,00 гривень.
Загальна сума витрат на правову допомогу та судовий збір складають 18 905,48 грн.
Судом враховано, що при розгляді справи позивач змінював ціну позову. Так, при зверненні до суду у позові позивач заявляв вимогу про стягнення 374 976,64 грн. заборгованості. При цьому, до позову позивачем додане платіжне доручення № 418 від 02.09.2019р. про сплату судового збору в розмірі 5 905,48 грн.
Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 324 976,64 грн.
Суд вирішив спір, виходячи з ціни позову, визначеної у заяві про зменшення розміру позовних вимог, а саме: 324 976,64 грн.
Виходячи з нової ціни позову позивач мав сплатити 4874,65 грн. судового збору.
Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
В даному випадку розмір переплаченої суми судового збору дорівнює різниці між сплаченою сумою судового збору при подачі позову та обраною сумою судового збору за результатами зменшення розміру позовних вимог і становить 1030,83 грн. (5905,48 грн.- 4874,65 грн).
Таким чином, враховуючи положення п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" , відповідно до якого, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд дійшов висновку повернути позивачу з Державного бюджету України 1030,83 грн. судового збору як особі, яка цей судовий збір сплачувала платіжним дорученням № 418 від 02.09.2019р., оригінал якого міститься в справі №917/1543/19.
Крім того, судом враховано, що згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч. 4 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
В зв'язку з визнанням позову відповідачем, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору, що скаладає 2437,33 грн.
Загальна сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у зв"язку із зменшенням позовних вимог та визнанням відповідачем позову дорівнює 3468,16 грн.
Решта сплаченого позивачем судового збору у сумі 2437,32 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Щодо витрати на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Позивач просить покласти на відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв'язку із розглядом даної справи в загальному розмірі 13 000,00 грн. суду надані такі докази: договір про надання правової допомоги від 07.05.2019 р. між АБ «Чалої Мітра» та ТОВ «Хімагростеп», ордер від 30.08.2019 р., свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю; акт наданих послуг № 3 від 30.09.2019р.; рахунок на оплату, платіжне доручення № 305 від 12.09.19 про сплату коштів в сумі 13 000,00 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд дійшов висновку про те, що витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 13 000,00 грн. підтверджені належними доказами та підлягають відшкодуванню відповідачем.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ПРИВАТНОЇ АГРОПРОМИСЛОВОЇ ФІРМИ «ВОЛЯ», Код: 32730636, Адреса: 37221, Полтавська область, Лохвицький район, село Лука, вул. Центральна, будинок 39 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагростеп», код ЄДРОПУ 39291937, 36004, м. Полтава, проспект Миру, 16 А основну суму боргу в розмірі 280 000,00 грн., пеню в розмірі 77 076,92 грн., 3% річних в розмірі 6 531,76 грн., інфляційні витрати в розмірі 11 367,96 грн., 2437,32 грн. витрат по сплаті судового збору та 13 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Повернути ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Хімагростеп», код ЄДРОПУ 39291937, 36004, м. Полтава, проспект Миру, 16 А з Державного бюджету України 3468,16 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 418 від 02.09.2019р., оригінал якого міститься в справі №917/1543/19.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.10.2019.
Суддя Киричук О.А.