36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
04.10.19 року Справа № 917/1339/19
Суддя Господарського суду Полтавської області Білоусов С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу
за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", код ЄДРПОУ 00131819, вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, адреса для листування: 39601, Полтавська область, м. Кременчук, пр-т Свободи (вул. 60 років Жовтня), 8
до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 79, пр-т Лесі Українки, 55 Б, м. Кременчук, Полтавська область, 39622, код ЄДРПОУ 25166492
про стягнення грошових коштів
02.08.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до відповідача Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 79 про стягнення 50 313,36 грн. заборгованості згідно договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1729 від 01.01.2010 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач систематично порушив терміни оплати за теплову енергію, встановлені договором.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.08.2019 р. у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, позивачу надано строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, відповідачу надано строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу..
Ухвала суду від 05.08.2019 року про відкриття провадження у даній справі, надсилалась рекомендованим листом сторонам за їх юридичними адресами, про що свідчать повідомлення, які міститься в матеріалах справи.
Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В зв'язку з тим строк спрощеного позовного провадження сплинув суд вважає, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, та розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (позивач) та Дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) № 79 Кременчуцької міської ради Полтавської області (відповідач) укладено Договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1729 від 01.01.2010 року (Договір).
Згідно умов даного договору позивач зобов'язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а відповідач своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених договором і додатками до нього.
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 "Правил користування тепловою енергією" (Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2.-Договору та Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до Договору.
За приписами п. 23 Правил, розрахунки за використану теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами, затвердженими в установленому порядку.
У відповідності до п. 2 Додатку № 4 до Договору, споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає показники до 25 числа календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює "Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку" (Додаток № 4-1) та надає її теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та "Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії" (Додаток № 4-2) (розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими в установленому законом Порядку, за кожну відпущену Гкал без урахування ПДВ - п. 1 Додатку № 3 "Тарифи на теплову енергію" ). Наявність приладу обліку на об'єкті Споживача підтверджується Додатком № 1 до Договору.
У додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" сторони узгодили, зокрема, наступне:
- розрахунковим періодом є календарний місяць. Поняття розрахунковий період та календарний місяць при розрахунках за спожиту теплову енергію вважаються прирівняними. споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання) (п. 1 Додатку);
- обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується "Актом про обсяги спожитої (поставленої) споживачем (субспоживачем) теплової енергії" (Додаток № 4-2 ), який оформлюється теплопостачальною організацією на підставі "Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку" (Додаток №4-1) та підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем належно підтвердженого "Акта про обсяги спожитої споживачем теплоенергії" або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками теплопостачальної організації (п. 5 Додатку);
- за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із встановленням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення (п. 6 Додатку).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що відповідач систематично порушував договірні зобов'язання перед ним в частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію у строки, визначені Договором про постачання теплової енергії.
Відповідач не здійснював вчасних розрахунків за теплоспоживання, що призвело, зокрема, до нарахування відповідних санкцій, як того вимагає чинне законодавство України.
На підставі ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 4.2.2 вказаного вище Договору та п. 6 Додатку № 4 до Договору за несвоєчасну сплату рахунків за спожиту теплову енергію Позивачем нараховано відповідачеві пеню в сумі 40 015, 57 грн. (за період з 28.12.2018 року по 10.06.2019 року). Згідно ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання з урахуванням встановленого індексу інфляції Відповідачу пред'явлена до сплати сума у розмірі 6 866,03 грн. інфляційних витрат, 3 431,76 грн. - 3% річних. Всього загальний борг відповідача становить 50 313,36 грн.
Розрахунки заявлених до стягнення з відповідача нарахувань наявні в матеріалах справи (а.с. 12-14).
При винесенні рішення суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, умов договору та інших правових актів законодавства. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», п. 4.2.2 вказаного вище Договору та п. 6 Додатку № 4 до Договору за несвоєчасну сплату рахунків за спожиту теплову енергію Позивачем нараховано Відповідачеві пеню в сумі 40 015,57 грн. (за період з 15.11.2017 р. по 24.04.2017 р.).
Згідно ст. 625 ЦК України за прострочення Виконання грошового зобов'язання з урахуванням встановленого індексу інфляції Відповідачу пред'явлена до сплати сума у розмірі 6 866,03 грн. (за період з 16.01.2019 р. по 10.06.2019 р.) та 3% річних від простроченої суми у розмірі 3 431,76 грн. (за період з 28.12.2018 р. по 10.06.2019 р.).
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, суд зауважує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
В пп. 3.17.4. п. 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи вищенаведене, інтереси позивача, а також те, що відповідач не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, беручи до уваги те, що у відповідача відсутня заборгованість по сплаті основного боргу за Договором, той факт, що відповідач є комунальним закладом, фінансування якого здійснюється за рахунок місцевого бюджету, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за Договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України , ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України правом та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50%, тобто до 20 007,79 грн., цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.
При цьому, при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення пені суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені судом задовольняються частково в сумі 20 007,79 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд у позові відмовляє.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20 007,79 грн. - пені, 6 866,03 грн. - інфляційних витрат та 3 431,76 грн. - 3% річних обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Дана позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 79 Кременчуцької міської ради Полтавської області (пр-т Лесі Українки, 55 Б, м. Кременчук, Полтавська область, 39622, код ЄДРПОУ 25166492) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022) Кременчуцька філії пр-т Свободи, 8, м. Кременчук, 39601, код ЄДРПОУ 25717118) - 20 007,79 грн. - пені, 6 866,03 грн. - інфляційних витрат, 3 431,76 грн. - 3% річних та 1 921,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У решті позивних вимог - відмовити.
4. Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Білоусов С. М.