07.10.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/803/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", вул. Івана Федорова, 32-А, м. Київ, 03038; адреса для листування (представник позивача - адвокат Макєєв В.М.): а/с 135, м. Київ, 03110,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018,
про стягнення страхового відшкодування в сумі 12 067,62 грн.
без виклику сторін
установив: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 12 067 грн 62 к.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0197-18-00141 від 17.09.2019 та внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди здійснив виплату страхового відшкодування, відтак, відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме до водія транспортного засобу марки ВМW, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/002441016).
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 05.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст. 252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.
Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі ухвалою суду від 05.08.19, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (вх. № 16220/19 від "16" cерпня 2019 р. та вх. № 16296/19 від 19.08.19). Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час розгляду справи по суті позивачем суду не надано.
Ухвалою суду від 05.08.19 відповідач також повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить відмітка на зворотньому боці вказаної ухвали, та надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду). Проте ухвала суду, направлена відповідачу за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті суду органом поштового зв'язку із відмітками "за терміном зберігання".
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою, не є об'єктивною причиною, а є суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
За змістом п.7ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Повідомлень від відповідача про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання до суду не надходило.
Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Крім того, судом взято до уваги, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
17 вересня 2018 року між ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (позивач по справі) та ОСОБА_1 укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0197-18-00141, предметом страхування якого є автомобіль марки "Audi Q7", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
08 грудня 2018 року в місті Києві по вул. Ползунова, 4/5 сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки "Audi Q7", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" та автомобіля марки ВМW, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька".
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 07.03.2019 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до страхового акту № ДККА-63649 від 14.12.18, розрахунку страхового відшкодування позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику застрахованого пошкодженого транспортного засобу в розмірі 12 067 грн 62 к.
Факт здійснення такої виплати підтверджується платіжними дорученнями №24618 від 14.12.2018, копія якого долучена до матеріалів справи.
Претензійним листом №ДККА-63649 від 16.04.2019 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди в розмірі 12 067 грн 62к.
Проте, відповідач не погасив виплату страхового відшкодування, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду про стягнення з відповідача шкоди в порядку суброгації у розмірі 12 067 грн 62 к.
Відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регламентуються ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
В силу положень п. 2.1 ст. 2 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно з абз. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
У зв'язку із настанням страхового випадку, на виконання умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0197-18-00141 від 17.09.2018, заяви страхуваоьника і страхового акту позивач виплатив страхове відшкодування за пошкодження автомобіля марки "Audi Q7", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в розмірі 12 067 грн 62 к.
Згідно з ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як визначено у п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю , майну третьої особи.
За наведеного, враховуючи те, що позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування, а цивільно-правова відповідальність особи, яку визнано винною у заподіянні шкоду, застрахована у ПАТ "СК "Галицька", то в силу наведених положень закону до позивача перейшло право вимоги до відповідача (суброгація) щодо виплати матеріальної шкоди в порядку суброгації в сумі 12 067 грн 62 к.
З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В супереч вказаним вище нормам Господарського процесуального кодексу України відповідач доводи позивача не спростував.
Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 2, 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 1, 4, 9 Закону України "Про страхування", ст. 979, 988, 990, 993, 1166, Цивільного кодексу України, ст. ст.13, 73, 74, 77, 86, 129, 165, 233, 237, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в сумі 12 067 грн 62 к. - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, код 22186790) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (вул. Івана Федорова, 32-А, м. Київ, код 30859524) - 12 067 грн 62 к. (дванадцять тисяч шістдесят сім гривень шістдесят дві копійки) - страхового відшкодування та 1921 грн 00к. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривню ) - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Фанда О. М.