79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.10.2019 Справа № 914/1745/19
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом:Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (вул.Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001)
до відповідача:Стецівки Галини Іванівни ( АДРЕСА_1 )
про:стягнення 505165 грн. 96 коп. (з яких: 165180,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 318860,40 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; 21125,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом)
Суддя: Цікало А. І.
При секретарі: Зубко С. В.
Представники:
Позивача:не з'явився
Відповідача:не з'явився
27.08.2019 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 1816 поступила позовна заява Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до Стецівки Галини Іванівни про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 23.03.2012 р. в розмірі 505165 грн. 96 коп. (з яких: 165180,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 318860,40 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; 21125,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом).
Ухвалою суду від 02.09.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.10.2019 р.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З ініціативи суду, сторони були належно повідомленні про місце, дату та час судового засідання.
Сторони в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили.
17.09.2019 р. до суду за вх. № 38155/19 від відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якій він просить суд закрити провадження у справі. Вказаний відзив обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 08.10.2014 р. у справі № 914/2970/14, яке набрало законної сили, вже вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а також тим, що 20.10.2014 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності відповідача.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.10.2014 р. у справі № 914/2970/14 стягнуто з ФОП Стецівка Г. І. на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором від 23.03.2012 р. у розмірі 95086,37 грн. У зв'язку із невиконанням відповідачем зазначеного рішення, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості, яка нарахована згідно умов договором від 23.03.2012 р., але не була предметом розгляду у справі № 914/2970/14 (нарахування процентів, комісії та пені проведено за інший період, ніж той, який був предметом розгляду у справі № 914/2970/14).
Отже, твердження відповідача про те, що є таке, що набрало законної сили рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є безпідставним.
Щодо твердження відповідача про наявність підстав для закриття провадження у даній справі у зв'язку із припиненням статусу суб'єкта підприємницької діяльності, суд зазначає, що заява на відкриття поточного рахунку підписана відповідачем як суб'єктом підприємницької діяльності. У вказаній заяві зазначено, що відповідач є підприємцем та діє на підставі свідоцтва, вид економічної діяльності - роздрібна торгівля алкогольними ті іншими напоями. Тобто, кредитний рахунок було відкрито відповідачу як суб'єкту підприємницької діяльності, а отже даний спір виник у зв'язку із здійсненням відповідачем господарської діяльності.
З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 вказаного Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.
Враховуючи суб'єктний склад сторін Договору, даний спір належить до юрисдикції господарського суду.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до ЄДРЮОФОПГФ запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
03.10.2019 р. до суду за вх. № 40932/19 від представника позивача поступила відповідь на відзив, в якій він підтримав позовні вимоги та просить суд задоволити позов.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне:
23.03.2012 р. фізичною особою-підприємцем Стецівкою Галиною Іванівною підписано заяву про відкриття поточного рахунку (копію долучено до матеріалів справи).
Згідно із заяви про відкриття поточного рахунку, ФОП Стецівка Г. І. приєдналась до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів банку, що розміщенні на офіційному сайті банку, які разом із заявою про відкриття поточного рахунку складають Договір банківського обслуговування, та взяла на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
Відповідно до Договору, відповідачу встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».
Згідно з п. 3.18.1.16 Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Умови), при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою чи електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів і угод в письмовій формі.
Відповідно до п. 3.18.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок (надалі - кредит) надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта.
Згідно з п.3.18.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.
Відповідно до п.3.18.1.8 Умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до цих Умов.
Свої зобов'язання щодо надання відповідачу кредитного ліміту банк виконав надавши відповідачу кредитний ліміт у розмірі 62500,00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 07.08.2019 р. № 08.7.0.0.0/190807122717 та рішенням Господарського суду Львівської області від 08.10.2014 р. у справі № 914/2970/14.
Відповідно до розділу 3.18.4 «Порядок розрахунків» Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнуленні дебетового сальдо в одну з зазначених дат, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення такого періоду, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт виплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за днем порушення зобов'язань. Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими. Клієнт виплачує банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в передбаченому Умовами. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. У випадку зміни ліміту строк виплати винагороди - не пізніше 3-х днів з дати встановлення нового ліміту. При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого цими Умовами, банк, серед іншого, має право змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом надіслання повідомлення.
Відповідно до п.3.18.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, строків повернення кредиту, винагороди, передбачених відповідними пунктами цих Умов, клієнт виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який виплачується пеня, (в % річних) від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення. А у випадку реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт виплачує банку пеню в розмірі, вказаному в п.3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Згідно з п.3.18.5.4 Умов, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачений п.3.18.0.5.1, 3.18.5.2 та 3.18.5.3, здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало би бути виконане клієнтом.
У зв'язку із невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Львівської області від 08.10.2014 р. у справі № 914/2970/14 та не погашення заборгованості за кредитом, позивач звернувся до суду з даним позовом, яким просить стягнути з відповідача 165180,56 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 318860,40 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 21125,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, що нараховані за період, після винесення Господарським судом Львівської області рішення у справі № 914/2970/19.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подано доказів виконання рішення Господарського суду Львівської області від 08.10.2014 р. у справі № 914/2970/14 та погашення заборгованості за кредитом перед позивачем.
Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушення зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи те, що позивачем надано достатньо об'єктивних та переконливих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не представив доказів погашення заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до Стецівки Галини Іванівни про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 23.03.2012 р. в розмірі 505165 грн. 96 коп. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 7577,49 грн. слід покласти на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 193, 229, 230, 231, 232 ГК України, ст. ст. 3, 7, 11, 42, 46, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до Стецівки Галини Іванівни про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 23.03.2012 р. в розмірі 505165 грн. 96 коп. (з яких: 165180,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 318860,40 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; 21125,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом) - задоволити повністю.
2. Стягнути з Стецівки Галини Іванівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570) 505165 грн. 96 коп. (з яких: 165180,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 318860,40 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; 21125,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом) та 7577 грн. 49 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 07 жовтня 2019 року.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Цікало А.І.